Відхилення і допуски форми плоских поверхонь

Основні відхилення форми поверхонь

Під відхиленням форми розуміють невідповідність між формою дійсної поверхні або профілю і теоретичною формою поверхні або профілю, що передбачено кресленням.

Відхилення форми є найбільша відстань від прилягаючої поверхні чи профілю до дійсної поверхні чи профілю деталі. Розрізняють комплексні та диференційні похибки форми поверхонь. Комплексні похибки складаються з кількох диференційних.

– це відхилення від прямолінійності чи площинності.

Відхилення від площинності– найбільша відстань від точок реальної поверхні до прилягаючої площини в межах нормованої ділянки L1 × L2. (рис.10.5, а). Допуск площинності Т - найбільше значення відхилення, що допускається, від площинності. Поле допуску являє собою область у просторі, обмежену прилягаючою площиною і паралельної їй, що відстоїть від неї на відстань допуску площинності Т, площиною (рис.10.5,б). Величина Т відкладається усередину матеріалу деталі.

Відхилення від прямолінійності– найбільша відстань від точок реального профілю до прилягаючої прямої в межах нормованої ділянки L (рис.10.5,в). Допуск прямолінійності Т - найбільше значення відхилення, що допускається, від прямолінійності. Поле допуску являє собою частину площини, перпендикулярної поверхні деталі, укладеної між прилягаючою прямою і паралельною їй прямій, що знаходиться від неї на відстані допуску прямолінійності Т, (рис.10.5, г). Величина Т відкладається усередину матеріалу деталі.

Площинність нормується при необхідності обмежити відхилення форми всієї поверхні або її ділянки, прямолінійність - якщо досить обмежити відхилення в перетині поверхні заданого або будь-якого напрямку. В обґрунтованих випадках при нормуванні площинності і прямолінійності застосовуються поняття про приватні види відхилень форми - опуклості й увігнутості.

Опуклість – відхилення від площини (прямолінійності), при якому віддалення точок реальної поверхні (реального профілю) від прилягаючої площини (прямої) зменшується від країв до середини (рис.10.5, д, ж).

Увігнутість – відхилення від площини (прямолінійності), при якому віддалення крапок реальної поверхні (реального профілю) від прилягаючої площини (прямої) збільшується від країв до середини (рис.10.5, е, з).

Рис.10.5 відхилення форми плоских поверхонь.

При виборі допуску площинності і прямолінійності можна зв'язати його з допуском розміру, що координує дану поверхню. При цьому майже у всіх випадках, за винятком деталей з малою твердістю повинне дотримуватися умова

Т_Ф < T_В

де Т_Ф - допуск форми; T_В - допуск розміру.

В залежності від співвідношення Т_Ф/T_В розрізняють нормальну (А), підвищену (У) і високу (З) відносну геометричну точність поверхні. Співвідношення (Т_Ф/T_В)·100% складає для цих ступенів точності 60%, 40%, 25%. При (Т_Ф/T_В)·100% < 25% поверхня має особливо високу відносну геометричну точність.

Якщо для даного плоского елемента призначається допуск розташування T_Р (паралельності, перпендикулярності, нахилу й ін.), то при призначенні допуску форми рекомендується дотримуватись умови

Т_Ф ≤ T_Р