Позначення розмірів конусів на кресленнях

Виміри і контроль кутів та конусів

Існує багато різних по точності, інструментальному оформленню і простоті методів виміру параметрів кутів і конусів. Найбільш розповсюдженими серед них є:

1) методи контролю за допомогою кутових мір – прямий вимір кутів калібрами (пробками, втулками, кутовими плитками і багатогранними мірними призмами), контроль по відхиленню базовідстані калібрів, припасування по фарбі, оцінка розміру світлової щілини, контроль спеціальними механічними і пневматичними приладами;

2) непрямі методи виміру кутових величин шляхом перерахунку результатів лінійних вимірів, виміру на універсальному мікроскопі координатним методом, за допомогою синусних і тангенсних лінійок, способами, що використовують вимір щупами, кульками, роликами, каліброваними кільцями і т.д.;

3) найбільш точні гоніометричні методи виміру кута оптичними приладами (гоніометрами, оптичними ділильними головками з ціною розподілу 5", 10" і 60" і оптичними квадрантами).

Відповідно до ГОСТ 2.307—68 конусність указують рівностороннім трикутником у сполученні з відношенням l:L Гострий кут трикутника направляють убік вершини конуса; L означає довжину, на якій різниця діаметрів конуса дорівнює 1 мм рис37. Наприклад, 1:20 (D - d = 1 мм на довжині L=20 мм). Ухил позначають сполученням гострого кута (вершина спрямована убік ухилу) з тим же відношенням, у якому L означає довжину, на якій різниця висот чи радіусів дорівнює 1 мм. Наприклад, <1:40.

Рис. 37 Умовне позначення конусності на кресленнях