Основні геометричні параметри конусів і конічних з'єднань

Л 8 Допуски на конічні зєднання і кутові розміри

Конічними називають з'єднання, утворені внутрішньою (охоплю­ючою) і зовнішньою (охоплюваною) конусними поверхнями деталей.

Важливою перевагою конічних з'єднань у порівнянні з іншими з'єднаннями є можливості регулювання зазору чи натягу за рахунок зміни осьового положення деталей, а також полегшеного і швидкого розбирання деталей без пошкодження їхніх поверхонь. У цих з'єднаннях легше, ніж у циліндричних, можна досягти герметичнос­ті і міцності з'єднання деталей.

Більш розповсюджені конічні з'єднання у обладнання і інстру­ментів, які застосовують при виготовленні і ремонті верстатів сіль­ськогосподарських машин. Так, конічні поверхні мають хвостовики більшості свердл, зенкерів, розверток, фрез та інших інструментів.

Відповідні конічні отвори мають шпинделі свердлильних, фре­зерних верстатів із числовим програмним керуванням та інших вер­статів. Крім того, широко застосовують конічні перехідні втулки, що встановлюють між інструментом і шпинделем верстата.

Терміни і визначення для конусів і конічних поверхонь передбаче­ні у ГОСТ 25548-82 та ДСТУ 2499-94. Розглянемо геометричні пара­метри конусів і конічних з'єднань (рис.30).

1. Кут конуса а - кут між твірними конуса у його поздовжньо­му осьовому перерізі.

2. Кут уклону конуса кут між твірною конуса і його віссю.

3. Довжина конуса L - відстань між основами конуса (для зов­нішнього конуса L_е,, а для внутрішнього –L_і. Ці індекси застосову­ють для відповідних параметрів конусів і надалі.

4. Конусність С - відношення різниці діаметрів двох попере­чних перерізів конуса до відстані між ними:

1 - база зовнішнього конуса; 2 - база внутрішнього конуса

Як правило, конусність позначають через відношення 1 : х, де х - відстань між поперечними перерізами конуса, різниця діаметрів яких складає 1 мм, наприклад, С = 1 : 10.

5. Велика основа конуса - та основа, діаметр якої більший. Для зовнішнього і внутрішнього конусів діаметри великої основи позначають відповідно через і .

6. Довжина конічного з'єднання Н - загальна довжина з'єднуваних деталей.

7. Мала основа конуса - та основа, діаметр якої менший. Для
зовнішнього і внутрішнього конусів діаметри малої основи позначають відповідно черезі .

Рис.31. Зовнішній (а) і внутрішній (б) конуси: 1 - основна площина; 2 - базова площина

9. Основна площина конуса (рис.31) - площина, перпендику­ лярна до осі конуса, в якій задають номінальний діаметр конуса.

10. Базова площина конуса - площина, перпендику­лярна до осі конуса, від якої визначають осьове положення основної площини або положення цього конуса відносно спряженого з ним конуса. Як правило, за базову площину конуса (її позначають через ) беруть торцеві площини буртиків або заплечиків, вту­лок або корпусів, враховуючи зручність вимірювань параметрів ко­нусів та їхнього взаємного положення після складання у вузлf. Згід­но з ГОСТ 25548-82 базова і основна площини можуть співпадати.

11. Базовідстань конуса , - відстань між основною і базовою площинами конуса, яка визначає осьове положення основної площини або цього конуса відносно спряженого з ним конуса.

Z_e, Z_i – базовідстань відповідно зовнішнього і внутрішнього конусів;

Z_Ps, Z_Psmax, Z_Psmin – базовідстань з'єднання, відповідно початкове, найбільше початкове, найменше початкове (рис.32, а, б);

Z_Pf, Z_Pfmax, Z_Pfmin – базовідстань з'єднання, відповідно кінцеве, найбільше кінцеве, найменше кінцеве (рис.32, б);

Рис.32

За номінальний діаметр конічного з'єднання беруть один із діа­метрів у крайніх поперечних перерізах загальної поверхні приляган­ня -або .

Базовідстань з'єднання встановлюють залежно від вибору номі­нального діаметра. Якщо номінальний діаметр позначають через то базовідстань відраховують з боку більших діаметрів, а якщо через - то з боку менших діаметрів. Необхідно підкреслити, що осьове переміщення однієї деталі відносно іншої призводить до зміни зна­чення дійсної базовідстані.