У рівнинних районах України виникнення ланцюгового планування часто було пов'язане з розвитком хуторів.

Поселення із веретеноподібним майданом є одним із комбінованих типів пізньосередньовічного поселення, яке за своїми функціями і способом використання території уподібнюється до містечка. На майдані зосереджувались культова споруда, могли бути цвинтар, плебанія, громадські споруди. Село розросталося як вуличне, рядове або ланцюгове, а забудова на ділянках загущувалася.

При ланцюговій формі поселення селянські двори розташовувались обабіч дороги чи ріки. Сусідні двори або невеликі їх групи (2—3 господарства) могли знаходитися як поруч, так і на певній відстані один від одного. Конфігурація ланцюгівки залежала від форми русла ріки чи дороги. Такі поселення побутували на Бойківщині та Лемківщині, зустрічалися у рівнинних районах України (Київщина, Полтавщина). Виникнення ланцюгівок у Карпатах зумовлене як етнічними традиціями українців (прирічкове розташування поселень), так і географічними та соціально-економічними факторами (вузькість гірських долин, залишки патронімії, двопільна толоко-царинна система землеробства тощо). Селянський двір у такій ланцюгівці розташовувався біля дороги і ріки посеред земельного наділу, який у вигляді довгої вузької смуги перетинав гірську долину в поперечному напрямі.