Поселення трипільської культури над Дністром.

При такому типі планування садиби розташовані найчастіше навколо площі з церквою і кладовищем (якщо село на підвищенні) або ставу (якщо село у долині). Часто це могла бути обширна площа, де на ніч утримувалася худоба.

Рядові поселення можуть бути як однорядовими, так і багаторядовими. Нерідко утворенню рядової форми сприяла традиція орієнтувати фасади осель на південні румби («на літо», «до сонця»). Іноді дворядове придорожнє поселення нагадувало вуличне.

Рядова форма поселення є не менш давньою за походженням і досить широко розповсюдженою в Україні. Її характерною рисою є розташування дворів у ряд і орієнтація їх в одному напрямі: уздовж берега водойми або дороги. Археологи засвідчують, що в середньовіччя багато слов'янських поселень мали рядове прирічкове планування.

Безсистемні поселення зі скупченою та скупчено-гніздовою забудовами особливо характерні для ряду місцевостей Полісся, зокрема для північних районів Волинської та Рівненської областей. Цей варіант траплявся й на інших теренах України (Чернігівщина, Полтавщина, Одещина та ін.). Гніздова забудова у цих поселеннях могла утворюватися внаслідок земельної нестачі в XIX — на початку XX ст.: із створенням нових сімей і браком землі під забудову нові двори часто виникали за рахунок поділу батьківських садиб. Це призводило до скупчення забудови села, утворення нових гнізд, появи нових проїздів.

Безсистемно скупчені поселення побутували практично в усіх регіонах України. Від центральної дороги чи вулиці відгалужувалися у різних напрямках проїзди, що вели до садиб. Густа сітка таких проїздів покривала усе село.

Кругова форма поселення українців має глибокі не тільки слов'янські, а набагато глибші традиції, які сформувалися на території України, ця форма сьогодні ідентифікується із словянською цивілізацією. Словяни, колонізуючи Західну Європу у 9-11 ст. н.е., масово закладали кругові поселення (на території Німеччини відкрито багато таких поселень, а одне з них дало початок Берліну).