Ділове середовище організації

Тема 3. Управління внутрішніми та зовнішніми комунікаціями організації

1. Ділове середовище організації.

2. Управління інвестиційними зв’язками.

3. Структура і оператори «інформаційного сектору» суспільства.

4. Міжнародні контакти і зв’язки

Рекомендована література:

1. Введение в коммуникационный менеджмент: [учеб. пособие для студентов вузов / А.С. Орлов. – М.: Гардарики, 2005. – 368 с.

2. Коммуникационный менеджмент. Этика и культура управления / Т.Ю. Анопченко и др. – Ростов н/Д: Феникс, 2010. – 380 с.

3. Матвієнко О.В. Основи інформаційного менеджменту: [навч. посібник] / О.В. Матвієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 128 с.

4. Моисеева А.П. Коммуникационный менеджмент: [учебное пособие] / А.П. Моисеева. – Томск: Изд-во ТПУ, 2007. – 104 с.

5. Осовська Г.В. Основи менеджменту: [навч. посібник для студентів ВНЗ.] / Г.В. Осовська. – К.: Кондор, 2003. – 556 с.

6. Рева В.Е. Коммуникационный менеджмент: [учебно-методическое пособие, электронная версия.] / В.Е. Рева – Пенза: Изд-во ПГУ, 2003.

7. Садохин А.П. Межкультурная коммуникация: [учебное пособие.] / А.П. Садохин. – М.: Альфа-М; ИНФРА-М, 2009. – 288 с.

8. Федотова М.Г. Коммуникационный менеджмент: [учеб. пособие.] / М.Г. Федотова. – Омск: Изд-во ОмГТУ, 2006. – 76 с.

У зовнішньому середовищі (соціальному просторі, з яким взаємодіє суб'єкт) істотним атрибутом є системотворчі фактори здійснення доцільної діяльності організації. Відмінність комунікаційного зовнішнього середовища від зовнішнього середовища діяльності взагалі й ділового середовища, зокрема, полягає в тому, що в структуру комунікаційного середовища такі фактори не входять.

Діловому середовищу, що є, з одного боку, частиною простору зовнішнього середовища, з іншого боку –, що включає в себе комунікаційне зовнішнє середовище, подібні комплекси умов організації творчої діяльності, навпаки, іманентно властиві. Цими комплексами ділового середовища будуть бізнес-системи, визначені умовами організації та розвитку бізнесу. Зовнішнє середовище для організації, чиїми цілями є бізнес, представляє складну сукупність суб'єктів, систем і їх взаємин, як між собою, так і з організацією. Ця сукупність може бути розділена на два сектори. До першого, який є простором ділового середовища для бізнесу, ставляться суб'єкти й бізнес-системи, взаємодіючі з організацією, тобто, що знаходяться із нею у відносинах або зв'язках. До другого (назвемо його умовно середовищем факторного впливу) відносяться ті суб'єкти й системи, чия діяльність виявляє якийсь вплив на бізнес-організації, але безпосередніх комунікацій між ними немає.

Відповідно до наведеної вище класифікаційної структури зовнішнього комунікаційного середовища, контрагентами для організації будуть суб'єкти, її зв'язків, позначені нами як В2В, В2G, В2S, В2I, В2Р. Вони відносяться до першого сектору – ділового середовища. Другий сектор, через відсутність безпосередніх комунікацій організації з його суб'єктами, цікавий менше, хоча не враховувати вплив вхідних у нього суб'єктів на складні комунікації бізнесу не можна. Як приклад суб'єктів другого сектору можна вказати на Федеральну резервну систему США, в якій ніхто не зв'язаний, але чиї дії впливають на світову фінансову політику та ін.

Сама велика й різноманітна область зовнішніх зв'язків у першому секторі належить спеціалізованій підгрупі В2В. Це й зрозуміло, оскільки такі зв'язки становлять основу професійної діяльності організації, що веде бізнес. У складну структуру підгрупи В2В ділового середовища входять:

I. Зв'язки та відносини організації, встановлені з:

- партнерами по бізнесу;

- клієнтами й споживачами продукції;

- конкурентами;

- операторами ринкової інфраструктури;

- консультантами й аналітиками;

- інвесторами.

II. Бізнес-Системи:

- ринкова інфраструктура;

- національні ділові традиції.

III. Суб'єкти підприємницької діяльності, що різняться по:

- величині бізнесу;

- правовому статусу в суспільстві;

- ступеню розвитку конфлікту інтересів і психологічної напруженості зв'язків із суб'єктом бізнес-відносин;

- галузевої орієнтації бізнесу.

До бізнес-системи ринкової інфраструктури ставляться дві групи об'єктів:

I. Ринки або спеціалізовані сектори професійної діяльності бізнесу: валютно-фінансовий; інвестиції й запозичення; фондовий; товарний; інноваційний; сектор послуг; девелоперский; сектор ритейла; консалтинговий.

ІІ. Ринкові оператори всіх видів і всіх секторів.

Другим специфічним видом бізнес-систем ділового середовища є комплекс ділової культури – традицій, історичного досвіду, ділової активності й етики, суспільні цінності й установки відносно ведення бізнесу, властиві даному народу в цілому, націям або етнічній групі населення держави або окремому державному, історичному або адміністративному територіальному формуванні.

Підгрупа В2G ділового середовища бізнесу також складається зі зв'язків і відносин, систем і суб'єктів зовнішнього середовища. У число цих елементів входять:

I. Зв'язки й відносини організації, установлені з:

- органами законодавчої влади;

- органами виконавчої влади;

- органами муніципальної влади;

- Viр-носіями владних функцій;

- господарськими державними організаціями;

- регулюючими й контролюючими державними органами;

- правоохоронними органами;

- організаціями соціального розвитку;

- державною інфраструктурою;

- міжнародними організаціями.

II. Бізнес-системи:

- державна політика в ключових питаннях економіки, фінансів і бізнесу;

- державна ресурсна політика;

- нормативно-правове середовище бізнесу;

- міжнародна й національна системи контролю й моніторингу.

III. Державні органи і установи, взаємодіючі з бізнесом:

- органі федеральної влади;

- контрольно-регулюючі державні організації;

- органи і формування муніципальної влади й самоврядування;

- акціонерні товариства, що належать суверенній державі;

- унітарні державні підприємства – ринкові оператори;

- установи державної інфраструктури.

Безліч зв'язків і відносин бізнесу із владою й державними структурами представляє тісне переплетення різноманітних контактів, інших форм взаємодії, що утворюються в ході розвитку організації. Вони представляють як обов'язкові й довгострокові відносини (з регулюючими й контролюючими організаціями, державними партнерами), так і необов'язкові зв'язки, що виникають по конкретному приводу. Частина з них регламентується нормами й правилами, частина –традиціями, що склалися, частина – ініціюється бізнесом, частина – державними контрагентами.

Підгрупа В2S ділового середовища включає:

I. Зв'язки і відносини організації, установлені з:

- професійними суспільними або галузевими об'єднаннями родинних операторів;

- професійними союзами працівників галузі;

- політичними й громадськими організаціями й об'єднаннями;

- соціальними партнерами (стейкхолдерами);

- незалежними соціальними організаціями;

- ініціативними суспільними групами;

- соціальними зв'язками персоналу організації.

II. Бізнес-системи:

- соціальна структура населення;

- психологічна атмосфера в суспільстві.

III. Суб'єкти соціальної структури суспільства, взаємодіючі з бізнесом:

- більші групи населення;

- соціальні групи по загальноприйнятій класифікації;

- малі соціальні групи;

- соціальні групи, залежні від діяльності організації;

- персонал організації.

Підгрупа ділового середовища, орієнтована на інформаційний сектор – В2I, формується по тим же принципам. Структура цих елементів буде виглядати в такий спосіб:

I. Зв'язки й відносини організації, установлені з:

- операторами інформаційного сектору ( крім ЗМІ);

- інформаційними системами;

- засобами масової інформації;

- впливовими журналістами й аналітиками.

П. Бізнес-cистеми:

- інформаційна політика держави;

- національна система інформаційних мереж, каналів і розподілу публічної інформації в суспільстві;

- фінансова база існування суб'єктів інформаційного сектору.

III. Суб'єкти інформаційного сектору, взаємодіючі з бізнесом:

- оператори-виробники інформації;

- оператори-інформаційні сховища;

- інформаційні мережі;

- журналістське співтовариство.

Відносини з інформаційним середовищем у бізнесу дуже інтенсивні й мають двосторонню спрямованість. Основними трьома напрямками є: маркетингово-рекламна діяльність, користування інформаційними системами й комунікації РR. Усі комунікації відбуваються в рамках і по регламентах (традиціям, стандартам), виробленою державою й суспільством.

Підгрупа В2Р піддається класифікації в найменшому ступені. З одного боку, усі зв'язки й відносини носять міжособистісний характер, і визначити границю між основними темами комунікації двох людей непросто. У результаті одержимо:

I. Зв'язки і відносини представників організації, встановлені:

- зі службовими цілями розвитку бізнесу;

- зі службовими цілями створення доброзичливого середовища діяльності організації;

- с особистими цілями й у власних ім'я інтересів;

- безцільно.

II. Персони – контрагенти по комунікаціях із представниками організації:

- офіційні (наділені повноваженнями) представники ділових партнерів і інших, що співробітничають або наміряються співробітничати з організацією операторів ринку;

- представники організацій-суб'єктів ділового середовища, що не мають службових відносин або взаємного ділового інтересу з організацією;

- особисті контакти й зв'язку.

Службові цілі розвитку бізнесу реалізуються шляхом встановлення особистих зв'язків з інвесторами, кредиторами, постачальниками, покупцями, клієнтами, консультантами, аудиторами, акціонерами й іншими приватними особами або представниками організацій із приводу реалізації різних проектів і програм.

Класифікація ділового середовища – важлива умова розуміння її особливостей і структури, але не єдине, що необхідно знати менеджерові для планування й здійснення успішного керування комунікаціями з нею. Ділове середовище є не тільки джерелом комунікаційного потенціалу й розвитку бізнесу організації, але й вогнищем ризиків для них. Із зовнішнім середовищем відбувається не тільки обмін інформацією й ідеями, але й ресурсами, включаючи людські. Чим більш відкрите суспільство, тим спілкування, що інтенсивніше відбувається, тим вище ймовірність одержання підтримки від зовнішнього середовища, але тим більше й ризики, які несе спілкування з нею. Ділове середовище, як і кожний сектор людської життєдіяльності, представляє досить автономний простір для існування, активності й розвитку людину, у цьому випадку – підприємця, що присвятив своє життя бізнесу. Недарма прийнято говорити, що бізнес – це образ творчого життя людини.