Основні терміни і визначення криптології
Фактори, специфічні для практичної криптологии
Актуальність проблеми надійності реальних систем КЗИ.
Причини, з яких діючі криптосистеми слід розглядати як потенційно ненадійні, наступні.
1. Відсутність повних формальних критеріїв якості криптосистем, а також неможливість на практиці виконання (у повному обсязі) вимог, виходячи з яких розроблювачі обґрунтовували висновок про достатній рівень захисту інформації;
2. При масовому застосуванні криптосистем, виявляються не враховані малоймовірні ситуації, коли стійкість криптосистеми знижується.
3. Додаткове джерело потенційної ненадійності криптосистем - можливість створювати криптосистеми зі свідомо внесеними слабкостями (лазівками).
1. Нереальність допомоги ззовні для розвитку криптографічного потенціалу держави.
2. Неминучість прихованого змагання між криптографами і криптоаналитиками, а також прагнення здобути перевагу у параметрах обчислювальної потужності на державному рівні.
3. Необхідність уніфікації криптосистем зі стандартами, прийнятими в розвинутих країнах (політичний і економічний фактор)
4. Необхідність випереджального оволодіння технологіями, в умовах обмеженого доступу до сучасних розробок і проектів.
Підвищенню надійності окремої криптосистеми сприяє стратегія взаємодії користувачів, спрямована на узгоджені дії щодо створення належного рівня криптологического забезпечення систем зв'язку.
Криптографія- дисципліна, що включає принципи, засоби і математичні методи перетворення інформації, з метою приховання змісту або структури даних, а також для захисту від їх несанкціонованого використання або підробки. Основним методом криптографії є шифрування.
Шифруванням називається взаємо-однозначне перетворення повідомлення, з метою приховання його змісту від сторонніх осіб. Вихідний текст сообшения – відкритий текст. Результат шифрування – шифрований текст (шифротекст). При шифруванні можуть використовуватися секретні параметри – ключі.
Відкритий текст складається з елементів, що визначаються шифрперетворенням. Елемент - це найменша частина даних, (набір бітів), що може бути зашифрована. Елементам відкритого тексту відповідають елементи шифротекста.
Для передачі по каналах зв'язку шифротекст поєднується разом з додатковими даними (наприклад, адресами кореспондентів) і компонується у послідовність, що називається криптограмою.
Особа, на адресу якого відправлено криптограму, виконує над нею низку операцій, що дозволяє йому відновити відкритий текст повідомлення. Ця процедура називається розшифруваннямкриптограми.
Створення системи секретного зв'язку містить у собі, крім іншого, розробку власне криптосистеми під якою, у широкому сенсі, розуміють документи, пристрої, устаткування і відповідні методи, використання яких (у сукупності), забезпечує засоби зшифрування і розшифрування.
У вузькому сенсі під криптосистемою розуміють так зваану систему шифрування, у рамках якої розглядають лише методи, що забезпечують засоби зашифрування і расшифрования при обміні інформацією.
Якщо кому-небудь зі сторонніх вдається шляхом аналізу криптограми одержати відкритий текст, то говорять, що криптограма була дешифрована (розкрита, розв’язана). Зауважимо, що дешифрування криптограми, взагалі кажучи, не обов'язково вимагає знання ключа.
Існують системи, що теоретично не можна дешифрувати. Всі інші системи, таким чином, необхідно мають слабкості, тому можливість дешифрування або значного ослаблення шифру, взагалі кажучи, ніколи не можна виключати цілком.