Дт 301 Кт 362.
В бухгалтерському обліку бланки суворої звітності одночасно обліковуються на основних рахунках та на забалансовому рахунку 08 „Бланки суворого обліку”.
Аналітичний облік грошових документів, крім бланків трудових книжок, ведеться на картках ф.№ 292а за їхніми видами або у книзі поточних рахунків і рахунків ф.№ 292.
Операції з руху грошових документів у касі оформлюються меморіальним ордером ф.№ 274.Записи в МО здійснюються окремо за кожним видом грошових документів.
На субрах. 333, 334 обліковуються кошти, перераховані на поточні чи реєстраційні рахунки в останні дні місяця, які будуть зараховані в наступному місяці.
РЕФЕРАТИ
1. Облік розрахунків з підзвітними особами.
2. Облік розрахунків в порядку планових платежів та за платежами й податками до бюджету.
3. Облік розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами.
Лекція 6. „Облік розрахунків з оплати праці, страхування та стипендій”.
6.1. Завдання обліку праці й заробітної плати в бюджетних установах.
В бюджетних установах, як і в госпрозрахункових підприємствах і організаціях, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей і є основним джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.
В процесі праці працівників бюджетних установ надаються різні нематеріальні блага для задоволення потреб членів суспільства. Контроль за мірою праці та мірою споживання здійснюється за допомогою заробітної плати.
Видатки на заробітну плату мають найбільшу питому вагу в кошторисах бюджетних установ і сягають 70-80% загальних видатків. Але заробітна плата працівників невиробничої сфери є однією з найнижчих серед галузей народного господарства.
Останніми роками здійснюють низку заходів, спрямованих на підвищення заробітної плати працівникам бюджетних установ. Законом України „Про Державний бюджет України” передбачено, що видатки на заробітну плату працівників бюджетних установ є захищеною статтею бюджету.
Заплановані та здійснювані Урядом заходи щодо підвищення рівня заробітної плати працівникам бюджетних установ зумовлюють потребу в підвищенні ефективності використання бюджетних коштів на ці цілі. Ось чому правильна організація обліку заробітної плати набуває державного значення. Бухгалтерський облік має забезпечувати:
- контроль за дотриманням штатного розпису та фонду заробітної плати;
- контроль за використанням робочого часу;
- своєчасне й достовірне нарахування заробітної плати та соціальної допомоги;
- контроль за використанням виділених на заробітну плату коштів загального та спеціального фондів;
- забезпечення споживачів інформацією про працю й заробітну плату.
6.2. Оперативний облік персоналу та використання робочого часу.
Право на працю в бюджетних установах (БУ) громадяни реалізують укладанням трудового договору або трудового контракту, який є однією з форм трудового договору. Практикується також прийом на роботу за конкурсом.
Чисельність працівників БУ визначається штатним розписом. Штати – це перелік і кількість посад, затверджених вищою організацією.
Залежно від виконуваних функцій чи сфери застосування праці персонал БУ поділяється так:
- основні працівники,на яких покладено виконання головних, закріплених за установою, функцій;
- допоміжно-технічний персонал – для обслуговування основних працівників;
- адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал – забезпечує узгодження робіт між структурними підрозділами, створення умов праці, утримання приміщень та ін.
Працівники, які обіймають посади в державних органах та їхньому апараті, згідно з Законом України „Про державну службу” є державними службовцями. Під час прийняття на державну службу вони складають присягу. Більшості працівників БУ присвоюється, відповідно до посади, яку вони займають, ранг.
Персонал військових формувань поділяється на військовослужбовців і цивільних працівників. Їхні права і обов”язки регулюються Законом України „Про загальний військовий обов”язок і військову службу”.
Загальна чисельність БУ називається обліковою чисельністю, або штатним (обліковим) складом. Для виконання окремих робіт на короткий час можуть залучатися особи, які не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою; такі працівники належать до нештатного (необлікового) складу.
Оперативний облік персоналу веде відділ кадрів на бланках типових форм. Всі переміщення працівників БУ оформляються відповідними документами (наказами). Оперативний облік руху персоналу має забезпечувати своєчасне комплектування всіх підрозділів установи, а також дотримання ними штатної дисципліни.
У зміцненні трудової дисципліни та підвищенні продуктивності праці важливу роль відіграють контроль своєчасності виходів на роботу, облік відпрацьованого часу та часу залишення роботи.
Основним джерелом інформації про використання робочого часу в БУ є дані табельного обліку. Дані табельного обліку наводять у ф.№ Т-13, табельний облік має забезпечувати контроль за своєчасним виходом на роботу й часом залишення роботи, виявлення причин запізнення і невиходів на роботу, отримання даних про фактично відпрацьований час кожним працівником.
В основу нормування робочого часу вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників, покладено річне навчальне навантаження в академічних годинах відповідно до навчального плану.
Законом України „Про вищу освіту” передбачено, що максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин, а педагогічних працівників – 720 годин на навчальний рік. Контролюють виконання передбаченого індивідуальним планом обсягу робіт завідувачі кафедр, деканати, навчальні відділи та інші служби.
Основним документом з обліку виробітку, для працівників ремонтних служб БУ, є наряд на відрядну роботу (ф.№ Т-10), який виписується залежно від характеру роботи на одного робітника чи на бригаду.
6.3. Форми та системи оплати праці.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників БУ регламентуються Законом України „Про оплату праці”, згідно з яким заробітна плата – це винагорода у грошовому виразі, яку виплачує працівникові за виконану ним роботу, власник або уповноважений ним орган відповідно до трудового договору.
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка містить тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.
За тарифної системи діють дві форми оплати праці працівників – почасова й відрядна.
Оплата за кількість відпрацьованого часу з врахуванням кваліфікації працівника називається почасовою формою оплати.
Відрядна форма оплати – це оплата за кількість і якість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками.
Основною формою оплати праці в бюджетних установах є погодинна, яка має два різновиди – штатно-окладну й погодинну системи оплати.
Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає.
Погодинна система оплати праці передбачає наявність погодинних ставок.
Почасова форма оплати праці в БУ має дві системи – просту почасову й почасово-преміальну. Показники преміювання залежать від характеру роботи бюджетної установи.
Відрядна форма оплати праці (пряма відрядна, відрядно-преміальна) застосовується на таких видах робіт, де є кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт.
Відповідно до Закону України „Про оплату праці” заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку).
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік.
Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватися у суворій відповідності до його цільового призначення в межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з врахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів.
6.4. Порядок оформлення розрахунків із заробітної плати.
Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей є накази про зарахування, звільнення, переміщення працівників БУ відповідно до затверджених штатів і ставок заробітної плати; документи з обліку відпрацьованого часу й виробітку; лікарняні листки, розрахунково-платіжні відомості за минулий період; виконавчі листи судових органів; доручення-зобов”язання за товари, продані в кредит; платіжні відомості на видачу авансу та інші.
В більшості БУ практикують виплату заробітної плати працівникам через банкомати (рис.4.1), використовуючи дебетові пластикові картки. Згідно з укладеним договором кожному працівникові установи в банку-емітенті відкривається картковий рахунок і видається банківська картка, за допомогою якої можна отримувати заробітну плату та інші виплати в будь-який час за місцезнаходженням банкомату, а також розплачуватися за товари й послуги в торговельно-сервісній мережі. Сума заробітної плати, що належиться до виплати працівникам, перераховується платіжним дорученням на транзитний рахунок банку – з одночасним поданням реєстру зарахування на спеціальні карткові рахунки співробітників установи.
Відповідно до статті 35 Закону України „Про оплату праці” контроль за дотриманням своєчасності виплати заробітної плати здійснюють:
- Міністерство праці та соціальної політики України і його органи;
- фінансові органи;
- органи Державної податкової інспекції;
- профспілкові та інші органи, що представляють інтереси працівників.
6.5. Синтетичний і аналітичний облік заробітної плати.
Для обліку розрахунків із працівниками за всіма видами заробітної плати призначено пасивний субрахунок № 661 „Розрахунки із заробітної плати” рахунка № 66. За кредитом цього рахунка відображаються нараховані суми, а за дебетом – утримання, вирахування, виплати, суми депонованої заробітної плати.
Заробітна плата для бюджетних установ становить фактичні видатки за кодом економічної класифікації 1111 „Заробітна плата”. За кодом 1112 обліковуються нараховані за поточний місяць суми грошового забезпечення військовослужбовців.
На суми нарахованої заробітної плати кредитується субрахунок № 661 і дебетуються рахунки № 80, 81, 82 залежно від того, яким працівникам і за рахунок яких коштів здійснюється нарахування.
Суми, утримані та вирахувані з заробітної плати відображаються за дебетом субрахунка № 661, при цьому залежно від виду утримань кредитуються різні субрахунки: 641, 651, 652, 653, 663, 664, 665, 666, 667, 668, 671.
Бухгалтерські записи на суми нарахованої заробітної плати й утримань з неї відображаються на підставі розрахунково-платіжних відомостей у Зведенні розрахункових відомостей із зарплати – типова форма № 405 (бюд), яка є одночасно й меморіальним ордером № 5.
Аналітичний облік за субрахунком № 661 ведеться на картках-довідках ф.№ 417, які відкриваються окремо на кожного працівника. На кожного військовослужбовця відкривається „Картка особового рахунка військовослужбовця” ф.№ 54.
Аналітичний облік розрахунків із депонентами за субрахунком № 671 ведеться за кожним депонентом у книзі аналітичного обліку депонованої зарплати (ф.№ 441).
Аналітичний облік розрахунків за субрахунком № 663, 664, 666, 667, 668 ведеться на картках ф.№ 292а (у книзі ф.№ 29) за кожним отримувачем окремо.
6.6. Облік розрахунків зі страхування.
Право працівників БУ на матеріальне забезпечення в старості, а також у випадку хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України й забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування. Згідно з основами законодавства страхувальниками за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці, тобто бюджетні установи, і застраховані особи – наймані працівники бюджетних установ, а страховиками виступають цільові фонди:
- з пенсійного страхування;
- медичного страхування;
- страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
- страхування на випадок безробіття;
- страхування від нещасних випадків на виробництві.
Для обліку розрахунків зі страхування призначено активно-пасивний рахунок № 65, який має такі субрахунки: 651 – 654.
Суми відрахувань на соціальне страхування та забезпечення щомісячно включаються до фактичних видатків БУ такими бухгалтерськими записами: Дебет рах.№ 80, 81, 82; Кредит рах.№ 65 та його субрахунків.
Суми відрахувань на соціальне страхування відносяться на ті самі рахунки, на які віднесено нараховану заробітну плату, тільки за іншим кодом економічної класифікації видатків – код 1120 „Нарахування на заробітну плату”. Одночасно на рах.№ 65 показується збільшення кредиторської заборгованості перед соціальними фондами.
Утримання з заробітної плати працівників сум страхових внесків до фондів фіксується бухгалтерським проведенням:
Дебет субрахунка № 661
Кредит субрахунка № 651, 652, 653.
Перерахування установою страхових внесків відображається записом:
Дебет субрахунків № 651, 652, 653, 654.
Кредит субрахунків № 311, 321, 313, 323.
Аналітичний облік розрахунків зі страхування ведеться на картках за фондами.
6.7. Облік розрахунків зі стипендіатами.
Стипендія – це грошове забезпечення, яке призначається з загального фонду державного бюджету. Стипендія виплачується в межах установлених лімітів стипендіального фонду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 950 „Про затвердження Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, аспірантів і докторантів” з подальшими змінами.
Облік нарахування стипендій і розрахунків із стипендіатами здійснюється відповідно до чинного Плану рахунків. Для обліку розрахунків із стипендіатами призначено пасивний субрахунок № 662, який за своєю побудовою близький до субрахунка № 661.
Нарахована стипендія для БУ є для неї фактичними видатками і відображається за дебетом рах.№ 80 „Видатки загального фонду”, КЕКВ 1342 „Стипендії”. Підставою для обліку розрахунків зі стипендіатами є належним чином оформлені первинні документи, взаємозв”язок яких з обліковими операціями ілюструє рис.4.4.
Реферати до теми
1. Порядок обчислення середньої заробітної плати.
2. Порядок надання щорічної основної відпустки.
Лекція 7. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ
7.1. Склад і класифікація необоротних активів БУ
Бюджетні установи в процесі надання нематеріальних послуг потребують забезпеченості засобами праці, для якісного виконання своїх функцій.
Отже, суб”єктом господарювання БУ є так звані необоротні активи, які становлять самостійний об”єктбухгалтерського обліку.
Необоротні активи БУ – це сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об”єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.
Склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Згідно з наявною практикою необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками (рис.5.1):
· галузевою належністю;
· функціональним призначенням;
· матеріально-речовою формою;
· ступенем використання;
· належністю.
Основну класифікаційну групу необоротних активів становить та, яка утворена за матеріально-речовою ознакою. Ця група має складну структуру, що охоплює І. матеріальні необоротні активи і
ІІ. нематеріальні необоротні активи.
І. Група матеріальних необоротних активів в свою чергу поділяється на дві підгрупи – 1. основні засоби та 2. інші необоротні активи, склад яких знайшов відображення в І класі Плану рахунків – рах.10 „Основні засоби”, рах.11 „Інші необоротні матеріальні активи”. Нематеріальні активи фіксуються на рах.12 (План рах.).
1. Основні засоби БУ – це необоротні активи, які мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 500 грн. за одиницю (комплект). Їх склад є в Плані рахунків (субрах.101 – 109).
2. Інші необоротні матеріальні активи становлять другу однойменну підгрупу матеріальних необоротних активів, в Плані рах. – це субрах.111 – 119.
ІІ. Нематеріальні активи являють собою активи, що не мають фізичної і (або) матеріальної форми й використовуються в процесі господарської та адміністративної діяльності установи більше як один рік. До складу цих активів належать:
1. Авторські та суміжні права:
- права на літературні твори;
- права на музичні твори;
- програми для ЕОМ;
- бази даних тощо – субрах.121.
2. Інші нематеріальні активи охоплюють:
- права користування природними ресурсами;
- права користування майном;
- права на знаки для товарів і послуг;
- права на винаходи, ноу-хау та інше;
- гудвіл – перевищення вартості придбання над часткою покупця у
справедливій вартості придбаних активів;
- інші нематеріальні активи – субрах.122.
7.2. Оцінка і завдання обліку необоротних активів
Для бухобліку ідентифікують такі види вартості необоротних активів:
· Балансова – це вартість, за якою необоротні активи включаються до балансу після віднімання суми нарахованого зносу, ми говоримо „залишкова вартість”;
· Під первісною вартістю розуміють собівартість за фактичними витратами на придбання, спорудження та виготовлення необоротних активів.
· Відновлювальна вартість – це первісна вартість, змінена внаслідок переоцінювання.
Відновлювальну вартість змінюють у разі індексації їхньої первісної вартості, а також у разі добудівлі, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації чи модернізації об”єктів.
Згідно з чинною нормативною базою переоцінювання необоротних активів БУ здійснює спеціальна тимчасова комісія, яка призначається наказом керівника установи, у складі: заст.керівника установи (голова комісії); головного бухгалтера чи заступника; керівника групи обліку; матеріально-відповідальної особи та інші (5 осіб).
Комісія переоцінює кожну окрему одиницю необоротних активів і встановлює нові ціни. При цьому документи, що підтверджують нову ціну не потрібні. Під час оцінювання однотипних об”єктів у межах однієї установи на них установлюють однакові ціни.
Відповідно до чинного нормативного поля, зміна вартості необоротних активів після індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок, а також не тягне за собою додатковий дохід установи. Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, такі необоротні активи обліковуються в установі за ринковими вільними цінами на ці види активів, що діють на дату проведення індексації. Результати роботи комісії відбиваються в акті про зміну вартості необоротних активів. Цей акт підписують члени комісії та затверджує керівник установи.
Необоротні активи, залучаючись до господарського процесу бюджетних установ, проходять у цьому процесі всі етапи руху (рис.5.2):
· надходження необоротних активів;
· наявність необоротних активів і їх використання;
· вибуття необоротних активів.
Відповідно до зазначеної схеми визначається коло головних завдань бухобліку необоротних активів:
- правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження необоротних активів, їх внутрішнього руху та вибуття;
- правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу необоротних активів та видатків, пов”язаних з їх ремонтом;
- точне визначення результатів ліквідації зазначених об”єктів обліку;
- контроль за збереженням та ефективним використанням кожного з об”єктів необоротних активів.
7.3. Облік надходження і наявності необоротних активів
Первісне формування складу необоротних активів БУ і організацій здійснює держава за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Надалі постійно їхній склад поповнюється та оновлюється через придбання за системою тендерних торгів, капітальне будівництво, отримання гуманітарної допомоги та безкоштовне надходження. Усі зазначені процеси характеризуються як надходження необоротних активів.
Відповідно до Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів БУ, затвердженої Наказом Державного казначейства України № 64зазначені об”єкти приймає в експлуатацію комісія, утворена з цією метою наказом керівника установи. Приймаючи НА комісія складає Акт прийняття-передачі ОЗ ф.№ ОЗ-1 (бюджет) (табл.5.1), акт складається в 2-х примірниках. В окремих випадках дозволяється прийняття необоротних активів безпосередньо на підставі первинної супроводжувальної документації постачальника: рахунків-фактур, накладних тощо за підписом матеріально-відповідальної особи на документах постачальника.
Після оформлення акт разом із відповідною технічною документацією передається до бухгалтерії для здійснення аналітичного й синтетичного обліку. Для включення отриманого об”єкта необоротних активів до складу інвентарних об”єктів установи йому присвоюється інвентарний номер, який має вісім знаків (цифр): перші три знаки означають номер субрахунка Плану рахунків бухобліку, четвертий – підгрупу, останні чотири знаки – порядковий номер предмета в підгрупі.
На підставі отриманих документів інформація про інвентарні об”єкти фіксується в системі предметного обліку, ведення якого забезпечується відкриттям інвентарних карток (ф.№ ОЗ-6 (бюджет) табл.5.2.
Відкриває і веде картки бухгалтерія, відповідно до Інструкції зі складання типових форм з обліку та списання ОЗ БУ і організацій, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, затвердженої Наказом Головного управління Державного казначейства України та Державного комітету статистики України № 125/70.
Інвентарні картки ведуться в одному примірнику, в них відображаються якісні та кількісні показники про технічний стан об”єкта. Для контролю за правильністю і повнотою записів у інвентарних картках щоквартально складаються оборотні відомості ф.№ 326. Включення об”єктів до складу необоротних активів установи відображається в системі Плану рахунків БУ, це рах.№ 10 із субрах.: 101-109; рах.№ 11 із субрах. 111-119; рах.№ 12 із субрах. 121, 122.
За зазначеними субрахунками фіксується первісна/відновлювальна вартість необоротних активів.
Надходження НА супроводжується кореспонденцією перелічених рахунків із пасивними рахунками: № 13 „Знос необоротних активів” для нарахування зносу на НА, що були в експлуатації; і № 40 „Фонд у необоротних активах” для відображення вартості показників джерел утворення господарських засобів, що належать до частини необоротних активів.
Облік НА, крім бібліотечних фондів і малоцінних, ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, що становить частину сплаченої вартості НА, списується на видатки установи записом: Дт801-802, 811-813; Кт364, 675. На видатки установи за відповідними кодами списуються також транспортні видатки з переведення НА. Списанню на фактичні видатки установи підлягає сума податку на додану вартість, що сплачується під час придбання НА операцією: Дт 801, 802 Кт 364, 675; якщо ПДВ включено до податкового кредиту: Дт 641 Кт 364, 675.
У системі накопичувальних реєстрів надходження НА відображається в МО № 8, 4, 6. Облік орендованих установою НАздійснюється на позабалансовому рах.№ 01.
Для забезпечення контролю за складом НА у місцях їх зберігання матеріально-відповідальні особи ведуть Інвентарний список ОЗ ф.№ 03-11 (бюджет), де фіксується інформація щодо кожного об”єкта.
7.4. Облік зносу та ремонтів НА
В процесі експлуатації необоротних активів відбувається їх поступове спрацювання (знос). Знос – це поступове зниження первісної вартості об”єктів обліку. Знос є 2-х видів: фізичний і моральний. Фізичний знос – матеріальне спрацювання об”єктів; моральний знос – це старіння НА на фоні розвитку ефективних аналогів. В бухобліку ці процеси відображаються за допомогою нарахування зносу на об”єкт. Знос нараховується на всі НА, що перебувають на балансі установи, за винятком тих, які розташовані за кордоном і для наступних НА.
Знос нараховується на всі НА за винятком:
- земельної ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель;
- будинки й споруди – пам”ятки архітектури;
- обладнання, моделі, макети кабінетів та лабораторій, що використовуються з навчальною та науковою метою;
- продуктивна (робоча) та племінна худоба, службові собаки, декоративні та піддослідні тварини;
- багаторічні насадження, що не досягли експлуатаційного віку;
- сценічно-постановні засоби;
- документація з типового проектування;
- фільмофонди;
- експонати тваринного світу (в зоопарках);
- бібліотечні фонди;
- музейні та художні цінності;
- малоцінні необоротні матеріальні активи;
- білизна, постіль, одяг, взуття;
- природні ресурси;
- тимчасові нетитульні споруди;
- матеріали довготривалого використання для наукових потреб;
- необоротні матеріальні активи спеціального призначення.
Нарахування зносу здійснюється щорічно в кінці року. Розмір зносу виражається у відсотках до первісної (відновлювальної) вартості НА, норми зносу визначаються відповідно до ідентифікації об”єкта щодо певної групи і становлять:
- для групи 1 - 5% будівлі (субрах.109, 106;
- для групи 2 - 25% автотранспорт, прилади, комп”ютери (субрах.104, 105, 117);
- для групи 3 - 15% (субрах.104 (підгр.1, 2); 105, 107 підгр.1, 108, 121, 122).
Нарахування зносу в розм.100% не є підставою для списання відповідного об”єкта НА, але за таких умов нарахування зносу на об”єкт припиняється.
Для розрахунку зносу в бухгалтерії на підставі даних інвентарних карток відкривається Відомість нарахування зносу ф.№ ОЗ-12 (бюджет). На загальну суму зносу в гривнях без копійок в останній робочий день грудня складається МО № 16.
У системі рахунків бухобліку зазначена операція відображена за рах.№ 13 „Знос НА” за субрахунками: 131, 132, 133.
Процес зношення НА відбувається нерівномірно. Для підтримання НА в робочому стані проводяться ремонтні роботи різної складності.
Облік фактичних видатків ремонтних робіт у бухгалтерії здійснюється за статтями витрат. Бюджетна установа, в разі підрядного способу ведення ремонтних робіт, укладає письмову угоду з підрядчиком. Прийняття виконаного ремонту об”єкта оформляється Актом прийняття-здачі відремонтованих об”єктів ф.№ ОЗ-2 (бюджет). Основними бухгалтерськими проведеннями з обліку зносу та ремонтів НА є:
1. Нараховано знос НА Дт 401 Кт 131-133
2. Списано суми видатків Дт 801, 802, 811, Кт 364, 675
з капітального ремонту 812, 813
підрядним способом
3. Списано суми видатків
з кап.ремонту ОЗ установи
проведеною госп.способом
а) видатки на зарплату Дт 801, 802, Кт 661
811-813
б) нарахування на зарплату Дт 801, 802, Кт 651-654
811-813
в) списано матеріали на Дт 801, 802, Кт 204
ремонт 811-813
Вартість поточного і капітального ремонту основних засобів не зараховуються на збільшення їх балансової вартості, а списуються на поточні витрати установи за рахунок відповідних джерел фінансування.
7.5. Облік вибуття НА
Кінцевою стадією руху НА є їх вибуття. Вибуття, яке супроводжується списанням з балансу установи зазначених об”єктів обліку, здійснюється через фізичне й моральне зношення, нестачі, виявлені під час інвентаризації, а також пошкодження внаслідок аварії чи стихійного лиха комісією, створеною наказом керівника установи.
Відповідно до Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу БУ, затвердженої Наказом ДКУ та Міністерством економіки № 142/81 комісія визначає непридатність матеріальних цінностей, причини списання: знос, аварія, порушення норм експлуатації, реконструкція тощо. Механізм відшкодування сум збитків регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 116 „Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей.
НА можуть вибувати через продаж або безоплатну передачу. Продаж НА здійснюється виключно через аукціони та біржі згідно з Положенням про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженим Наказом Фонду державного майна України № 1996.
Безоплатна передача НА здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1482 „Про передачу об”єктів державної та комунальної власності”.
Кошти, отримані установою від продажу НА залишаються в розпорядженні установи з правом їх використання для покриття витрат, пов”язаних з організацією збирання і транспортування матеріальних цінностей, а також на інші видатки за кошторисом.
Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід відповідного бюджету.
Продаж НА здійснюється за справедливою вартістю. Справедливу вартість визначає комісія зі списання з урахуванням первісної вартості матеріальних цінностей та фізичного й морального зношення.
За результатами обстеження об”єктів комісія складає: Акт про списання основних засобів ф.№ ОЗ-3 (бюджет); Акт про списання автотранспортних засобів ф.№ № ОЗ-4 (бюджет); Акт про списання з балансу БУ і організацій вилученої з бібліотеки літератури ф.№ ОЗ-5 (бюджет).
Оскільки НА БУ за належністю є державною власністю, їх списання відбувається виключно з дозволу керівників різних рівнів управління. При цьому норми вартості списання НА безпосередньо залежать від ступеня розпорядника коштів та рівня державного фінансового забезпечення (місцевий бюджет, державний бюджет).
Для БУ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, установлені такі вартісні норми списання щодо НА:
- вартість за одиницю до 5000 грн. – з дозволу керівника установи;
- вартість за одиницю від 5000 до 10000 грн. – з дозволу вищої організації;
- вартість за одиницю понад 10000 грн. – з дозволу центрального органу влади чи іншого головного розпорядника коштів.
Для БУ, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів, норми вартості на списання НА інші:
- вартість за одиницю 2500 грн. – з дозволу керівника установи;
- вартістю від 2500 до 5000 грн. – з дозволу вищої установи;
- вартістю понад 5000 грн. – з дозволу місцевої державної адміністрації.
У процесі бухобліку синтетичний облік вибуття НА здійснюється в накопичувальній відомості про вибуття та переміщення НА ф.№ 438 (бюджет) – МО № 9.
7.6. Інвентаризація НА
Щоб проконтролювати використання та уточнити дані про наявність НА у терміни, визначені керівництвом установи, здійснюється інвентаризація.
Відповідно до Інструкції з інвентаризації ОЗ, НА, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої Наказом Мінфіна України та Головного управління Державного казначейства України № 90 БУ зобов”язані проводити інвентаризацію в терміни, встановлені відповідно до групи НА:
Будівлі, споруди – Не менше як 1 раз на 3 роки
Бібліотечні фонди – Не менше як 1 раз на 5 років
Музейні цінності – Не менше як 1 раз на рік
Інші необоротні активи – У міністерствах, виконавчих органах,
місцевих адміністраціях – не менше
як 1 раз на 2 роки,
у інших установах – не менше як
1 раз на рік
Дорогоцінне каміння і
метали - Не менше ніж 2 рази на рік.
На підставі результатів інвентаризації за видами майнових цінностей матеріально-відповідальними особами складаються Інвентаризаційні описиу двохаботрьохпримірниках (табл.5.16).
До описів вносяться дані про фактичну наявність НА з відображенням повного найменування та інвентарних номерів об”єктів. Інвентаризаційна комісія робить висновки, які оформляються протоколом засідання комісії. Керівник установи не пізніше як за 10 днів від дня закінчення інвентаризації затверджує протокол засідання інвентаризаційної комісії.
Основні бухгалтерські проведення з відображення в обліку результатів інвентаризації наступні: