Водорегулюючі лісові смуги

Лісомеліоративні протиерозійні заходи.

Лісомеліоративні насадження відносяться до протиерозійних заходів постійної дії з тривалими строками окупності. Вони диференціюються за меліоруючими функціями і за місцем розміщення.

Лісові насадження протиерозійного комплексу повинні бути багатофункціональними. В районах з істотним шаром поверхневого стоку талих вод та інтесивним снігоперенесенням їх головним завданням є ефектив­ний вплив на процеси формування поверхневого стоку за рахунок позамежового впливу на напрямок і швидкість вітру, температуру повітря і грунту, динаміку снігового покриву, інтенсивність танення снігу. Одночасно вони забезпечують захист сільськогосподарських культур від суховійних вітрів.

Створення протиерозійних лісонасаджень в басейн річки повинно проходити згідно наступних правил.

1. Для зарегулювання поверхневого стоку на примережевих схилах в залежності від довжини, крутизни, гідрокліматичних та інших особли­востей застосовуються як основні, так і додаткові водорегулюючі (стокорегулюючі) лісові смуги. Відстань між ними встановлюється з урахуванням їх граничного впливу на процеси формування поверхневого стоку талих вод на прилеглих полях, допустимих нерозмиваючих швидкостей водних по­токів (для зябу), ступеня крутизни схилу і форми його профілю, ухилу і шорсткості поверхні схилу, інтенсивності атмосферних опадів.

2. Границі стокорегулюючих лісових смуг повинні влаштувуватись таким чином, щоб ширина фронту горизонтального підходу стоку була мак­симальною для даних умов рельєфу і по своїй величині наближалася до їх загальної довжини. По коротким сторонам полів водорегулюючі лісові смуги необ­хідно розміщувати суворо перпендикулярно до горизонталей із застосуванням розпилювачів стоку.

3. На крутих схилах з концентрованим поверхневим сто­ком і переважанням сніговітропотоків, які мають, напрямок паралельний до горизонталей, доцільно застосовувати улоговинно-смугові (куртинні) лісові насадження спеціальної конструкції.

4. Для підвищення ефективності безпесереднього впливу лісових на­саджень на поверхневий стік (за рахунок пониження його швидкості, розпи­лення та інфільтрації) вони повинні сполучатися з простими протиеро­зійними гідротехнічними спорудами.

Лісові насадження в протиерозійному комплексі є довго­терміновим меліорантом. Висока їх функціональна ефективність забезпе­чується: відповідним підбором дерев і чагарників, застосуванням найбільш доцільних схем змішування і розміщення в посадках; застосуванням спе­ціальних лісівницьких доглядів; збереженням захисної дії за рахунок своєчасного відтворення посадок в конкретних місцях.

На території з вираженим рельєфом водорегулюючі лісові смуги за­стосовуються на водозбірних схилах у виді основних додаткових і допоміжних.

Основні водорегулюючі лісові смуги шириною 9-12 м роз­міщують по границях приводороздільного і примережевого фонду по горизонтялях з деяким їх спрямленям в місцях пересічення улоговин.

Додаткові водорегулюючі лісові смуги шириною 7-9 м на примережевому схилі застосовують у тих випадках, коли основна смуга такого ж призначення не забезпечує повного зарегулювання поверхневого стоку із водозбору, в наслідок чого проявляється розмивання грунту в нижній час­тині примережевого схилу і на берегах гідрографічної мережі. їх розміщують як безпосередньо вздовж бровки гідрографічної мережі (прибалочні) так і на деякій віддалі від неї в межах площі присітевого схилу, а при наявності силь­ного розмиву берегів сітки - безпосередньо вздовж її брівки.

Для посилення безпосередньої дії водорегулюючих лісових смуг на концентрований стік з водозбору в їх склад на робочих ділянках вводять додаткову кількість чагарників. На дрібноулоговинних схилах (при водозборі улоговин до 0,5 га) з невеликим мілкоструменястим стоком на робочих ділянках в крайні рядки смуг вводяться до 25% низькорослих чагарників. За умов наявності на схилах як дрібних, так і великих улоговин і площею до 1 га), по яких проходить більш концентрований стік, на робо­чих ділянках в склад смуг вводяться до 50% чагарників при змішуванні їх з деревними породами чистими рядами.

На схилах з великими улоговинами (площею 1-3 га) з по­рівняльно великим обсягом концентрованого стоку, лісові смуги на робочих ділянках створюють із одних щільних рядків чагарника.

Водорегулюючі лісові смуги розміщують з урахуванням рельєфу водозборів, на основі розрахунків, поперек схилу (по контуру горизонта­лей) таким способом:

• паралельно-прямолінійно - на схилах з прямим поперечним профілем;

• паралельно-контурно-прямолінійно - на схилах збираючого і розсіваючого типу з рівномірною віддаленністю між горизонталями;

• паралельно-контурно - на схилах збираючого і розсіваючого типу з рівномірною відстанню між горизонталями;

• контурно-паралельно із спрямленням на улоговинах - з не­рівномірною відстаненню між горизонталями.

Проектування водорегулюючих лісових смуг здійснюється від водорозділу по схилу до брівки гідрографічної мережі.

Водорегулюючі лісові смуги при контурному їх розміщенні повинні забезпечити:

• повне зарегулювання або безпечне скидання надлишку стоку зада­ної забезпеченості;

• ув'язки мережі (сітки) лісових смуг з іншими лінійними елемента­ми організації території;

• конфігурацію полів і робочих ділянок, зручну для контурного обро­бітку грунту;

• ефективне сполучення лісових смуг з простішими гідротехнічними спорудами;

• сприятливі умови для використання ґрунтообробної, посівної і збиральної техніки шляхом спрямлення трас лісових смуг в місцях пере­січення улоговин і долин.

Обгрунтування оптимальних параметрів систем водорегулюючих лісових насаджень приводиться в проекті протиеро­зійних заходів в ув'язці з проектом внутрігосподарського землевпорядкуван­ня або в його рамках. Розміщення водорегулюючих лісових смуг та інших захисних лісових насаджень здійснюється одночасно з протиерозійною організацією території.

При проектуванні контурних водорегулюючих лісових смуг повинна забезпечуватися паралельність в їх розміщенні. При цьому контурність (кривизна) розміщення лісових смуг, якщо вони є направляючи­ми лініями обробітку, повинна бути такою, щоб розпочавши обробіток від лісових смуг, радіуси загонів на всій ділянці був не менше 60-70 метрів. При цьому допустимий поздовжній ухил і протяжність ділянок лісових смуг і загонів обробітку не повинні перевищувати цю величину.

В таблиці 15..3. дається орієнтовна міжсмугова відстань для водорегулюючих лісових смуг.

Таблиця 15.3.