Розподіл орних земель Полісся України на ЕТГ

В умовах строкатості ґрунтового покриву Полісся першорядне зна­чення має не рельєф, особливо на рівних територіях, а агроекологічне групу-вання орних земель з урахуванням біологічних особливостей окремих культур.

Перша ЕТГвключає наступні типи земель.

1. Рівнинні землі з ухилами до 1°, які придатні під всі культури без обме­ження напрямку обробітку грунту і посіву. До них належать глинисто-піщані, супіщані та легкосуглинкові відміни дерново-підзолистих, ясно-сірих і сірих опідзолених ґрунтів або слабоповерхнево оглеєних, а також глеєві осу­шені ґрунти, які утворились на морені та супіщаних і суглинистих відкладах.

2. Землі переважно придатні під ярі культури. Сюди включаються глеюваті відміни дерново-підзолистих, ясно-сірих та сірих опідзолених ґрунтів, які не осушуються. Сезонне перезволоження цих ґрунтів обмежує їх придатність для вирощування озимих зернових культур. Більш раціонально використовувати такі землі під кормові сівозміни та культурні пасовища. При обмежених площах їх доцільно виводити в запільні ділянки.

3. Землі придатні під всі зернові культури, крім льону, люпину і мало­придатні під картоплю. До них включаються, насамперед, перегнійно-карбонатні ґрунти (рендзини), а також дерново-підзолисті при підстиланні з глибини 0,5-1,0 метра карбонатними породами та дерново-підзолисті, ясно-сірі і сірі ґрунти, на яких проведено вапнування високими нормами з метою обмеження міграції радіонуклідів.

4. Землі придатні під люпин, овес, озиме жито, картоплю. До цих зе­мель відносяться ділянки з бідними за родючістю піщаними дерново-підзолистими грунтами, що утворились на піщаних та супіщаних материнсь­ких породах.

5. Землі з ухилом 1-3° придатні під всі культури при умові обробітку грунту і посіву поперек схилу. До цієї підгрупи відносяться незмиті, а також слабозмиті відміни ґрунтів визначених в першому пункті I-ї ЕТГ.

Друга ЕТГвключає всі типи земель з ухилами 3-5°. Землі цієї групи включаються в ґрунтозахисні сівозміни або використовуються локально під багаторічні трави і зернові культури суцільного посіву.

Третя ЕТГвключає землі з ухилами більше 5° з дерново-підзолистими, ясно-сірими та сірими опідзоленими сильнозмитими, а також із слабозмитими та незмитими відмінами зазначених ґрунтів, які виводяться зі складу орних.

Постійному залуженню підлягають бугристі локальні підвищення на рівнинах з ґрунтами легкого механічного складу, де висіваються просапні культури, а також радіаційно забруднені осушені торфяники з метою запо­бігання перенесення радіонуклідів в результаті вітрової ерозії, особливо, під час пилових бур.

Контурна організація території на плодово-ягідних насадженнях і ви­ноградниках передбачає розміщення їх на схилах до 20° , а в передгірських районах - до 25°. При цьому враховується наступні вимоги.

1. На схилах крутизною 2-3° квартали розміщуються прямолінійно по­перек схилу, створюючи сприятливі умови для освітлення, провітрювання, захисту від шкідливих вітрів.

2. На схилах крутизною від 3 до 5° квартали і ряди насаджень в них розміщуються прямолінійними відрізками поперек схилу, а при крутизні від 5 до 10° - контурно, паралельно напрямку горизонталей. Допускається відхилення від горизонталей до 3° за крутизною на протязі не більше 60 метрів. Кут повороту контурних рядів не повинен бути меншим 150°, а радіус кривизни - не менше 15 метрів. На схилах більше 10° сади і виноградники створюються на ступінчатих терасах.

3. Передбачається розділення водозбору на ряд контурних смуг по го­ризонталях, в межах яких надалі розміщуються квартали, клітки карти садів і виноградників.

4. Контурні смуги в залежності від їх призначення закріплюються на місцевості водовідвідними валами, валами-канавами, які суміщуються з лісосмугами і магістральними або міжквартальними дорогами.

5. Ширина контурних смуг визначається на розрахунковій основі і залежить від кліматичних, ґрунтових, геологічних умов, ухилу і експозиції схилів, кількості і характеру опадів.

Важливим обмежуючим фактором розробки структури земельних угідь є межа освоєності басейну річки та розораності, які встановлюються на етапі планування збалансованої біоцентрично-сітьової ЛТС. Проте встановлені на цьому етапі показники не завжди є остаточними. Справа у тому, що територія окремого землекористування може бути представлена різними елементами рельєфу, а також грунтовим покривом різного ступеню стабільності та еродованості. Нераціональне використання таких земель не лише не дасть очікуваної вигоди, але й призведе до прогресуючого розвитку процесів деградації грунтового покриву.

Для вирішення цієї проблеми вчені України (С.Ю. Булигін, ) рекомендують контурно-меліоративну організацію території (КМОТ). КМОТ дозволяє підтримувати стабільні біогеохімічні функції ландшафтів басейну річки: відносну цілісність та замкнутість біогеохімічного колообігу речовин та енергії, стабільність екосистем на фоні їх високої біопродуктивності та біорізноманіття. Важливою передумовою такого стану є зменшення ерозійних втрат ґрунтів та наближення їх до природної норми.

КМОТ – така організація території сільгоспугідь в межах водозбору (басейну річки), яка забезпечує диференційоване використання території в залежності від її грунтово-ландшафтних умов та ґрунтозахисної здатності сільськогосподарських культур з метою запобігання чи припинення прискореної ерозії ґрунтового покриву.

За своїм основним призначенням КМОТ відноситься до організаційних протиерозійних та ландшафтнозахисних заходів. Саме цей тип заходів є ключовим, оскільки дозволяє узгодити дію усіх інших протиерозійних заходів, посилюючи протиерозійні функції кожного із них. Загалом на території басейну малої річки чи окремого землекористування залежно від ґрунтово-кліматичних умов та виду поширеної ерозії, застосовують комплекс відповідних організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів.

КМОТ як елемент збалансованого землекористування дозволяє вирішити ряд завдань, а саме:

Ø забезпечує підвищення захисних функцій існуючих сільськогосподарських ландшафтів басейну річки;

Ø максимально враховує наявні існуючі рубежі, які суттєво впливають на перерозподіл поверхневого стоку талих і зливових вод на водозбірних площах і не підлягають реконструкції в процесі проектування (шляхи із твердим покриттям, залізниці, земляні вали різних типів);

Ø визначає лінійні рубежі розміщення полезахисних і водорегулюючих елементів ландшафту (лісосмуг, протиерозійних валів, водоохоронних прибережних смуг);

Ø створює оптимальні умови взаємодії різних ґрунтозахисних агротехнічних заходів між собою.

Проектування контурної організації території здійснюється в певній послідовності (див. рис.1.5). Першим і визначальним етапом у вирішенні всіх питань КМОТ є поділ земель території водозбору (землекористування) на три еколого-технологічні групи.

-

Рис.1.5. Порядок проектування КМОТ

Еколого-технологічна група земель – група, яка об’єднує землі із подібними умовами рельєфу чи агроґрунтовими умовами, ґрунтовий покрив яких має певний рівень стабільності до розвитку ерозійних процесів.

Принципи розподілу орних земель Лісостепу та Степу України на ЕТГ:

1) в умовах Лісостепу та Степу переважають водно-ерозійні процеси, тому основний комплекс заходів спрямований на захист ґрунтів від водної ерозії, а саме: повздовжні сторони полів і лісосмуги на них розміщуються поперек схилів, заходи проти вітрової ерозії посилюються ґрунтозахисним обробітком, проводиться посівом куліс поперек основного напрямку шкідливих вітрів.

2) форма рельєфу є основною передумовою виникнення водної ерозії, тому весь комплекс обмежень щодо використання земель розробляють, враховуючи крутизну і форму схилу та вже існуючий ступінь еродованості грунту;

3)основною причиною розвитку ерозії є низька стійкість грунту до розмиву струменем води в результаті нераціонального обробітку грунту та розміщення рослин відносно напрямку схилу, тому переважно всі обмеження спрямовані на попередження цих причин. Порядок поділу земель на ЕТГ для умов Лісостепу та Степу України наведено в табл.1.2.

3 метою забезпечення захисту ґрунтів від водної ерозії поперек схилів на парах проектуються буферні смуги. Поперек основного напрямку шкідливих вітрів, які співпадають із напрямком схилу, висіваються куліси, захисна дія яких виявляється, в основному, в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди, коли розвиток пилових бур є найбільш вірогідним.

Друга ЕТГ включає землі, які розташовані на схилах від 3^о до 5°, з повнопрофільними слабо- і середньозмитими ґрунтами.

На землях II-ї ЕТГ розміщуються ґрунтозахисні сівозміни із включенням культур, котрі мають високу ґрунтозахисну здатність. Розміщення пару і просапних культур на II-ї ЕТГ забороняється. З метою диференціації протиерозійних заходів, коригування ґрунтозахисних сівозмін (за ступенем насиченості багаторічними травами) землі II-ї ЕТГ поділяються на дві підгрупи (див. табл. 1.2).

Третя ЕТГ охоплює землі з ухилом більше 5^о із грунтами, які є сильнозмитими, або малорозвиненими ґрунти на елювії твердих порід, піску; або ж малоеродованими але низькопродуктивними.

Розподіл орних земель Полісся України на ЕТГ. В умовах строкатості ґрунтового покриву Полісся першочергове значення має не рельєф, а агроекологічне групування орних земель з урахуванням біологічних особливостей окремих культур (див. табл.1.3).

Контурна організація територій під плодово-ягідниими насадженнями і виноградниками передбачає розміщення їх на схилах до 20°, а у передгірних районах - до 25° (див. табл.1.4).

Таблиця1.2