Рівень використання, виробничої потужності – вимірюється коефіцієнтом її використання як відношення фактичного випуску продукції до максимально можливого.
Р
О
Н
М
Методи оцінки технічного рівня і якості – диференціальний і комплексний. Диференціальний полягає в зіставленні одиничних показників якості даного виробу з відповідними одиничними показниками базового зразка (аналога. Комплексний метод оцінки рівня якості продукції заснований на визначенні й застосуванні для оцінки узагальненого показника якості.
Метод ціноутворення, витратний – ціна розраховується виходячиз величини витрат підприємства на виготовлення продукції. Вигідний для виробника метод, що дозволяє відшкодувати витрати й дістати плановий прибуток.
Метод ціноутворення, ціннісний –ціна встановлюється із врахуванням корисного ефекту, що забезпечує впровадження складної технічної продукції в експлуатацію, тобто залежить від її споживчих властивостей.
Метод ціноутворення, баловий – застосовується, коли неможливо кількісно оцінити параметри виробу й для цієї мети використовуються усереднені експертні оцінки.
Метод ціноутворення, питомої ціни – використовується при наявності прямо пропорційної залежності між основним параметром і ціною. Застосовують для експрес-оцінки ціни, оскільки він не дає досить високої точності прогнозу ціни.
Метод ціноутворення, агрегатний – застосовується у випадку оцінки конструктивно складного виробу, що складається із самостійних виробів, у кожного з яких своя ціна. Ціна виробу в цьому випадку включає суму цін окремих виробів, що входять у нього.
Метод ціноутворення,множинної кореляції – застосовується, коли ціна техніки залежить від декількох параметрів. Вимагає попередньої економіко-математичної обробки емпіричної інформації й визначення регресійних рівнянь, що описують залежність цін від зміни параметрів якості техніки.
Номенклатура продукції– перелік різних виробів, що кількісно виміряється числом її найменувань.
Нормування оборотних коштів – визначення мінімальних виробничих запасів, достатніх для безперервної роботи підприємства.
Нормативи власних оборотних коштів – визначаються підприємствами самостійно й включають такі види: по сировині, матеріалам, паливу; по незавершеному виробництву й готовій продукції на складі; по запасних частинах, малоцінним і швидкозношуваним предметам. Сукупний норматив формується як сума нормативів по окремих складових.
Оборотні кошти – кошти, призначені для забезпечення безперервного процесу виробництва шляхом створення запасів товарно-матеріальних цінностей. Являють собою сукупність оборотних фондів і коштів обігу, виражених у вартісній формі.
Оборотні фонди – предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, повністю переносять свою вартість на готовий продукт, змінюючи при цьому натуральну форму, і відшкодовуються після кожного виробничого циклу.
П
Переозброєння, технічне – комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки і технології, механізації і автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного устаткування | новим, більш прогресивним.
Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що має права юридичної особи й здійснює всі перераховані в уставі види діяльності з метою одержанняпевного прибутку (доходу).
Показники товару, технічні – визначають відповідність його технічного рівня, якості й надійності сучасним вимогам. Для промислової продукції це: певний рівень потужності, продуктивність, споживання енергії, придатність до ремонту й частота його необхідності;
Показники якості, відносні, визначені шляхом порівняння значень показників якості або технічної досконалості продукції, що оцінюється, з базовими значеннями відповідних показників.
Потужність підприємства, виробнича – максимально можливий випуск продукції встановленої номенклатури за розрахунковий період при повному використанні встаткування й площ, застосуванні передової технології й прогресивних методів організації виробництва.
Потужність підприємства, нормальна– середній очікуваний обсяг діяльності, що може бути досягнутий при умовах звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Прибуток – це частина чистого доходу (виторгу), що залишається у підприємства після відшкодування всіх витрат, які пов’язані з виробництвом, реалізацією продукції й інших видів діяльності.
Прибуток, види:
– бухгалтерський –різниця між доходами підприємства й його зовнішніми поточними витратами, що враховані у процесі бухгалтерського обліку.
– економічний –різниця між сумою доходів підприємства і сумою як зовнішніх, так і внутрішніх його поточних витрат;
– від звичайної діяльності, характеризує фінансовий результат від усіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій,
– від реалізації продукції – результат господарювання по основній виробничо-збутовій діяльності підприємства. Визначається підсумовуванням прибутку, одержуваного від реалізації кожного виробу:
– від позареалізаційних операцій, як доходи від загальної діяльності підприємства, від облігацій і акцій, а також інших цінних паперів, доходи по депозитних внесках підприємства в банки, отримані штрафи, пені й неустойки тощо.
Прибуток чистий – залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток:
Програма підприємства, виробнича – розгорнутий план виробництва й реалізації продукції, включаючи обсяг, номенклатуру, асортимент і якість продукції, що випускається підприємством протягом планованого (звітного) періоду.
Продуктивність праці– показник, що кількісно вимірює рівень використання витрат живої праці. Виміряється вартісними, натуральними або умовно-натуральними показниками.
Продукція підприємства, товарна – обсяг виробленої продукції, готової до реалізації, що зберігається на складі. Виміряється в діючих оптових цінах, за собівартістю і включає готові вироби, напівфабрикати, запасні частини, а також продукцію допоміжних цехів, реалізовану за межі підприємства.
Продукція підприємства, валова –вся продукція підприємства, незалежно від ступеня її готовності, тобто весь фізичний обсяг виробництва, включаючи незавершене виробництво.
Продукція підприємства, реалізована – та, за яку надійшли гроші на розрахунковий рахунок підприємства. Виміряється в діючих оптових цінах і застосовується при розрахунку прибутку від реалізації продукції.
Продукція підприємства, чиста – обсяг виробленої продукції за вирахуванням витрат минулої праці – вартості матеріалів
і комплектуючих , а також амортизаційних відрахувань.
Реконструкція– перевлаштування існуючих цехів і об’єктів основного, підсобного і обслуговуючого призначення, пов’язане із вдосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу;
Рентабельність – відносний показник, що характеризує рівень ефективності (прибутковості) роботи підприємства.
Ресурси, виробничі –сукупність основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів, залучених до процесу виробництва для створення споживчих вартостей.
Розвиток, технічний – процес удосконалення техніки, технології, виробів, що випускаються, послуг (видів обробки) і професійних можливостей | кадрів з метою інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності і якості продукції.
Розмір підприємства – комплексна економічна характеристика, що кількісно виміряється середньорічною чисельністю промислово-виробничого персоналу, середньорічною вартістю основних виробничих фондів, річним обсягом виробництва продукції, розміром доходу.
Розцінка відрядна –розмір оплати праці за вироблення одиниці продукції, визначеної як добуток годинної ставки на норму часу на операцію (деталь).
Ряд параметричний – група виробів або матеріалів, що характеризуються єдністю призначення й спільністю технологічних процесів виготовлення.