Теорія підприємств
В економічній науці виділяють п’ять основних теорій підприємства: неокласична, інституціональна, еволюційна, підприємницька й «агентська».
Поряд з основними теоріями підприємства розглядають також «теорію виживання» підприємства та інтеграційну теорію підприємства.
Порівняльну характеристику основних положень, критеріальної сутності існуючих теорій підприємства наведено в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 – Порівняльна характеристика існуючих теорій підприємства
| Назва теорії | Основні положення теорії | Засновники та послідовники |
| Неокласична теорія | Підприємство – це цілісний об’єкт, що перетворює вихідні ресурси в продукцію та залучає ці ресурси у виробництво. Ґрунтується на виробничій функції, яка виражає залежність результатів виробництва від витрачених факторів. Визначення оптимального розміру підприємства, яке прагне максимізувати прибуток. Підприємство - це об’єкт управління, а стратегічне планування – одна з його функцій. | І. Ансофф (1989), К. Хедрик (1990), В. Гальперин (1994) |
| Інституціональна теорія | Підприємство – це організація, яка створюється людьми для більш ефективного використання їх можливостей. Поведінка підприємства характеризується особливостями укладання та виконання контрактів із зовнішніми організаціями і працівниками. Мінімізація трансакційних витрат, тобто витрат з вирішення угод. Центр уваги – пояснення існування різних форм ділових підприємств, меж їх зростання. Аналіз підприємства в умовах дорогої та неповної інформації. | |
| Еволюційна теорія | Підприємство – це один із суб’єктів у середовищі собі подібних. Поведінка підприємства визначається взаєминами між членами спільноти і деякими внутрішніми його характеристиками (правила прийняття рішень з урахуванням дії факторів). Поведінка підприємства – це його еволюційна реакція на зміни бізнес-середовища. У діяльності підприємства формуються певні традиції та правила, які відрізняють його від йому подібних. Відсутній єдиний критерій оптимальності прийняття рішень. Підприємство як двоїстий об’єкт є членом ділової спільноти (популяції) і керується власними традиціями у визначенні напрямків діяльності. | Л. Нельсон, Е. Вінтер (1982) |
Закінчення таблиці 1.2
| Підприємницька теорія | Підприємство – це прикладення господарської ініціативи і власних зовнішніх ресурсів. Центр діяльності підприємства – підприємець, основна мета якого організація виробничого процесу. Важливість взаємовідносин між підприємцями, робітниками і власниками. Вплив колективу на прийняття рішень. | Р. Хисрик (1989) |
| «Агентська» теорія | Ґрунтується на взаємовідносинах між власниками та менеджерами підприємства. Узгодженість інтересів власника та менеджера досягається за допомогою системи стимулювання менеджерів для їх інтенсивної праці. Пошук оптимальних співвідношень між матеріальною зацікавленістю й професійним розвитком менеджера. | М. Дженсен, У. Меклінг (1976) |
| «Теорія виживання» | Складність пристосування підприємства в перехідний період до постійних змін зовнішнього середовища. Поступова та узгоджена з зовнішнім середовищем еволюція неможлива. Головним завданням підприємства є виживання. Керівники підприємства приймають рішення на основі лише короткострокової власної вигоди та прагнуть до зміцнення свого безконтрольного становища. | Б. Айкс, Р. Ритерман (1994) |
| Інтеграційна теорія | Підприємство розглядається як відносно стійка, цілісна й самостійна соціально-економічна система. Потенціал підприємства – це сполучна ламка між процесами виробництва, реалізації продукції, відтворення ресурсів та іміджем підприємства. Потенціал підприємства – це сукупність ресурсів і можливостей, що визначають розвиток підприємства у змінному зовнішньому середовищі. Головний об’єкт прийняття рішень – розподіл ресурсів та зусиль підприємства. | Г. Клейнер, В. Тамбовцев, Р. Качалов (1997) |
Порівняльний аналіз існуючих теорій підприємства в таблиці 1.2 свідчить про те, що всі теорії описують виникнення, функціонування та/або ліквідацію підприємства з акцентом на ті або інші особливості.