КАБІНЕТ ІСТОРІЇ

Які ж вимоги висуваються до сучасного кабінету історії,

перш за все його матеріальної бази?

Перше. Це має бути окрема аудито­рія у навчальному закладі, зведено­му за типовим проектом. Дуже ба­жано, щоб у комплексі з кабінетом знаходилось і підсобне приміщен­ня. Саме наявність підсобного при­міщення дозволяє вчителю усаміт­нитися, відключитися, зосередити­ся та набратися сил перед черговим уроком, поділитися враженнями чи порадитися з колегою. І в цьому аспекті значення „підсобки” неза­мінне.

Навчальна аудиторія має відповіда­ти санітарно-гігієнічним вимогам: бути просторою, теплою та затиш­ною, добре освітлюваною та про­вітрюваною.

Що ж до розташування кабінету історії у приміщенні навчального закладу, то це питання не є прин­циповим, однак досвід підказує, що виправданим є розміщення по­руч (одне крило чи поверх) кабіне­тів навчальних дисциплін одного циклу.

Друге. Важливе значення має виг­ляд меблів, якими обладнаний ка­бінет. Звичайно, найкраще, якщо це фабричний комплект, який включає в себе, крім набору учнів­ських столів та стільців, меблеву стінку, розраховану на зберігання необхідного методичного забезпе­чення. Рекомендуємо не прикріп­лювати парти до підлоги намертво. Це дасть можливість Вам у разі необхідності розташувати їх по пери­метру чи парами, одна навпроти одної при організації групової ро­боти школярів чи студентів.

У деяких кабінетах парти можуть бути розташовані у формі амфітеат­ру чи у вигляді студентських лав.

Важливе значення має також оформ­лення передньої стінки, яку склада­ють державна символіка України, розкладна проста чи магнітна дош­ка, екран, шафи з тумбами, стаціо­нарний стелаж чи рухома підставка для книг.

Третє. Органічним доповненням мо­жуть служити оформлені на стіні умовна стрічка часу чи вікна історії, карти-схеми, портрети видатних істо­ричних постатей, вислови про істо­рію відомих людей. Вони закладають у підсвідомість розуміння того, що іс­торія – це процес діяльності людей, руху суспільства в часі й просторі та його постійного переосмислення, по­шук пояснення того, що відбувається на наших очах.

Набір старожитностей та традицій­ної народної атрибутики (макети будівель, зразки національного одягу та предметів домашнього по­буту, вишиті рушники, писанки чи інші предмети ужиткового мистец­тва) дадуть можливість відчути пра­цюючим тут подих століть, аромат історичних епох, підкреслять не­повторний колорит місцевого істо­ричного середовища.

Щодо оформлення в кабінеті стен­дів, то з деяких пір це питання ви­кликає дискусію в учительському середовищі.

Тут дійсно не може бути однієї точки зору. Адже навряд чи доцільно, про­вівши в кабінеті євроремонт, нагро­маджувати на стінах стенди, що не несуть актуальної, з Вашої точки зо­ру, інформації. Тим більше, якщо у Вас є можливість, клацнувши мишкою, познайомитися з нею в Інтернеті чи з СО-комплекту. Однак якщо у Вас немає високотехнологічних джерел і носіїв інформації, то такі стенди просто необхідні для то­го, щоб заповнити порожнечу. Най­більш поширеним варіантом змісту таких стендів є коротка історія етапів української державності. На ок­ремому стенді варто зафіксувати ос­новні віхи з історії рідного краю.

Про інші варіанти змісту стендів буде сказано нижче.

Четверте. Необхідним елементом матеріальної бази сучасного кабіне­ту є наявність у ньому технічних за­собів навчання, що відповідають специфіці суспільствознавчих пред­метів і без допомоги яких щоразу важче забезпечувати належний рі­вень викладання. До них ми відносимо кодоскоп, діа-та/чи кінопроектор, екран та меха­нізми зашторювання, магнітофон, телевізор (відеомагнітофон з відеоте­кою), підставки для апаратури, об­ладнані електроосвітленням стенди, карти чи схеми, настінний годин­ник, хронометр чи таймер.

Дедалі ширшого використання набуває й сучасна оргтехніка – ксерокс та комп'ютер у комплексі з програмним забезпеченням та електронними носіями інформації.

Додатковий затишок створять ліно­леум, панелі та портьєри, що відповідають кольору стін. А зі сма­ком проведене озеленення не тіль­ки зробить затишним кабінет, але й додасть Вам кисню в прямому й переносному смислі слова.

Такий дизайн, крім усього іншого, сприятиме шанобливому ставлен­ню учнів не тільки до Вас, але й до кабінету та предметів, які в ньому викладаються.

Для підтримки матеріальної бази ка­бінету в належному стані та його по­точного ремонту в кабінеті потрібен набір необхідних інструментів.

Методичне забезпечення викладання суспільних дисциплін та його структурні елементи.

Навчально-методичний комплекс кабінету – це показник професій­ної зрілості педагога. Він може складатися з ряду структурних еле­ментів:

Джерела та література:

ú речові джерела;

ú збірники документів, хрестоматії;

ú основні й додаткові підручники;

ú довідкова література (словники, довідники, енциклопедії тощо);

ú наукові та методичні видання;

ú художня література з історичної тематики;

ú періодичні видання або витяги з них;

ú сценарії заходів;

ú роздавальний матеріал.

Наочні посібники, виготовлені типографським способом:

ú настінні карти;

ú учнівські атласи;

ú контурні карти;

ú репродукції картин;

ú таблиці, схеми;

ú діаграми;

ú фотоальбоми, тематичні каталоги;

ú діафільми та слайди;

ú кінофільми, відеофільми та відеосюжети (відеотека);

ú інформація на електронних носіях.

Нефабричні наочні матеріали:

ú фотографії та фотомонтажі;

ú матеріали, зібрані чи виготовлені вчителем та учнями;

ú тематичні стенди;

ú поурочні папки учнів;

ú демонстраційні матеріали для кодоскопа;

ú систематизований каталог наочності.

Навчальна документація:

ú нормативні документи (Конституція, закони України про освіту, Національна доктрина розвитку освіти України);

ú програми курсів суспільного профілю (загальнодержавні та регіональні), які читаються у навчальному закладі;

ú план роботи кабінету;

ú правила техніки безпеки під час роботи в кабінеті;

ú навчально-тематичне планування;

ú графік проведення тематичних атестацій з кожного курсу, який читається в кожному класі;

ú тематичні папки для накопичення розробок уроків та напрацювань учителя.

Важливе значення має збереження навчально-методичного комплексу. Це питання органічно пов'язане з матеріально-технічною базою кабінету. Для зберігання бібліотечного фонду використовуються стелажі чи шафи-стінки. Таблиці, схеми й картини найкраще зберігати у спеціально обладнаних нішах (ящиках). Аудіовізуальні матеріали можна розмістити в шафах, ящиках чи шухлядах. Якщо частина інформації Вашого кабінету знаходиться на електронних носіях, придбайте дискетницю чи підставку для компакт-дисків.

Необхідну навчальну документацію, роздавальний матеріал та напрацювання для проведення тематичного оцінювання найкраще зберігати в окремих файлах, систематизувавши їх у тематичних папках.

Для кращого збереження навчально-методичного комплексу проведіть його систематизацію та складіть каталог за кожним із розділів.

Усі наявні в кабінеті матеріальні цінності мають бути занесені до інвентарної книги. Їх облік та списання з рахунку мають проводитися відповідно до вимог нормативних документів.

Окремим і важливим структурним елементом навчально-методичного комплексу кабінету можуть бути методичні стенди. Необхідність їхнього оформлення диктується тим, що якщо історичний стенд може дати учневі знання, які швидко забуваються чи застарівають, то стенд з методики викладання предмета озброїть учня вмінням самому знаходити ці знання. Ви, очевидно, уже згадали біблійну притчу про те, що давши людині рибу, ми нагодуємо її на один день, а навчивши її ловити рибу, ми нагодуємо її на все життя. Так само й тут.

На наш погляд, у кабінеті можуть бути обладнані такі методичні стенди:

& „Основні завдання викладання історії (права)”;

& „Основні компетенції учнів, які мають сформуватися по закінченні ними основної і старшої школи”;

& „Критерії 12-бальної шкали оцінювання рівня навчальних досягнень учнів”.

Зміст інформації на них має бути сформований, виходячи з вимог чинної нормативно-правової бази.

Вивчення історії ґрунтується в першу чергу на джерельній базі. У зв'язку з цим у кабінеті можна оформити окремий стенд: „Комплекс речових, письмових та усних джерел – фундамент історичної науки”.

Для учнів класів суспільно-гуманітарного профілю вивчення основ спеціальних історичних дисциплін буде суттєвою підмогою в опануванні історією. Це розширить їхнє розуміння історії як процесу пізнання, науки, що вивчає минуле на основі різноманітних джерел, шукає шляхи його осмислення та пояснення.

Показниками засвоєння учнями історії як навчальної дисципліни виступають знання, вміння та навички.

У кабінеті також має бути добірка пам'яток для роботи на уроці історії.

Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів

Історичний факт – першоцеглинка історичних знань. Він непотворний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.

Історична подія – сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів.

Історичне явище – комплекс аналогічних історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі (території).

Історичний процес – ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:

F коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;

F де вони проходили;

F за яких історичних обставин вони проходили; які події пройшли напередодні;

F який розвиток вони отримали надалі;

F яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;

F яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;

F який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу;

F випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки;

F які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов; а як би повелися Ви за таких умов?

Схема аналізу подій з хронологічної точки зору (локалізація подій у часі)

F коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;

F на який період історії людства вони припадають;

F як ця подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;

F як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;

F складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць.

Визначення місця історичних подій у просторі (використання карти як історичного джерела)

F правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);

F запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь – унизу), а зліва – захід (відповідно, справа – схід);

F навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;

F зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні „Карта – це державна шпаргалка”;

F працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;

F на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.

Схема аналізу історичного документу

Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи

переказ про подію з уст дослідника).

Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.

F Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?

F Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?

F Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період?

F Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?

F Якими мотивами керувався автор документу?

F Як цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи

процес?

Схема характеристики історичної особи

(складання історичного портрету)

F Історичні умови, виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.

F Цілі діяльності та можливості їх досягнення.

F Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.

F Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.

F У чому значення діяльності цієї особистості.

F Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?