Фінансові послуги фондових бірж України

У сучасних умовах змінюється як форми існування цінних паперів, так і системи забезпечення торгівлі. Біржові торговельні системи представлені комплексом програмних засобів, які дозволяють здійснювати операції з купівлі/продажу активів із застосуванням електронних торгів. Одними з крупних, провідних біржових систем України є Перша фондова торговельна система (ПФТС) та ПАТ «Українська біржа» (УБ).

Сучасна фондова біржа — складний комплекс організаційних, нормативних, програмно-апаратних та технічних засобів, який зосереджує попит та пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їхнього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту та правил торговельної системи.

На біржі укладаються угоди виключно з цінними паперами, які входять до біржового переліку, де вказані усі цінні папери та інші фінансові інструменти, які допущені до торгівлі згідно з порядком та на умовах, передбачених правилами фондової біржі.

До обігу допускаються акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати та інші види цінних паперів, випуск яких не заборонений чинним законодавством України.

Технологічно ПФТС, а також „Українська біржа” складається з «ринку котирувань» та «ринку заявок». Також в ПФТС проводяться аукціони з продажу цінних паперів Фондом державного майна України, компаніями, які проводять первинне розміщення (IPO) власних цінних паперів або навпаки розпродають власні активи в цінних паперах.

«Ринок котирувань» — ринок, побудований за принципом Quote-Driven Market (ринку конкуруючих твердих котирувань). Торги на цьому ринку відбуваються щоденно у режимі он-лайн. У рамках «ринку котирувань» в залежності від потреб учасників торгів передбачено різні варіанти виконання розрахунків через депозитарій Міжрегіональний фондовий союз (МФС). «Ринок котирувань» переважно використовується для вторинних торгів акціями, державними, муніципальними та корпоративними облігаціями, цінними паперами інститутів спільного інвестування (ІСІ) та деривативами.

При здійсненні операцій на «ринку котирувань» торгівці мають можливість отримати інформацію щодо конкретних продавців та покупців, що виставляють цінні папери на продаж або формують попит. Торговельні угоди укладаються в результаті домовленості між конкретними учасниками біржі.

На базі цін, які формуються на фондових біржах України розраховуються офіційні індикатор бірж: індекс ПФТС та індекс „Української біржі”, які є головним показником розвитку вітчизняного ринку цінних паперів, визнаним не тільки в межах нашої держави, але й за кордоном.

«Ринок заявок» (ОВДП) — технологія торгівлі, яка побудована за принципом Order-Driven Market. Дана система використовується для купівлі/продажу цінних паперів, які випущені в бездокументарній формі й обліковуються в депозитарії НБУ.

«Ринок заявок» надає учасникам такі можливості:

- дозволяє учасникам торгів виводити на ринок не одну, а велику кількість різнотипних заявок на купівлю/продаж;

- передбачає автоматичне укладання угод при перехрещенні умов зустрічних заявок, що дозволяє багаторазово протягом одного дня купувати і продавати ті самі цінні папери;

- гарантує проведення розрахунків за угодами день у день за рахунок 100%-ого переддепонування цінних паперів та грошових коштів.

Торги на «ринку заявок» проводяться з високоліквідними акціями («блакитними фішками») в режимі анонімної торгівлі з використанням принципу безперервного подвійного аукціону зустрічних заявок за технологією «поставка проти платежу» з попереднім 100%-им депонуванням цінних паперів на рахунках зберігачів в депозитарій МФС та грошових коштів на рахунку депозитарію МФС в Національному банку України. Такий принцип депонування дозволяє біржі контролювати наявність активів (цінних паперів та грошових коштів) в учасників торгів, що дозволяє усунути ризик невиконання угод.

Здійснення операцій на «ринку заявок» не передбачає надання інформації щодо контрагентів. Купівля/продаж цінних паперів відбувається автоматично при співпадінні відповідних заявок.

«Ринок заявок» розрахований на всі категорії інвесторів: як на інституційних, так і на приватних інвесторів. «Ринок заявок» має інтерфейс (шлюз) для підключення брокерських систем Internet-торгівлі та систем прямого доступу.

Відмінності в функціонуванні «ринку котирувань» та «ринку заявок» наведені у табл. 9.1.

Таблиця 9.1 - Особливості «рину котирувань» та «ринку заявок»

Своєчасне та вичерпне розкриття інформації — одне з пріоритетних завдань вітчизняних фондових бірж. Усі зацікавлені сторони, звернувшись до ПФТС та „Української біржі”, можуть отримати достовірну та вичерпну інформацію про торги на фондовій біржі.

Основними джерелами торговельної інформації є офіційний сайт ПФТС (www.pfts.com), офіційний сайт ВАТ „Українська біржа” (www.ux.com.ua) інформаційно-аналітичний бюлетень («ПФТС-Інформ»), інформаційно-аналітичні продукти ПФТС («ПФТС оn-line», «Звіт-1», «Звіт-3»), інформаційно-аналітичні продукти інформаційних агентств, з якими фондові біржі уклали відповідні угоди.

9.2 Фінансові послуги інститутів спільного інвестування

Перший інвестиційний фонд у світі було створено у серпні 1822 р. у Бельгії, через кілька десятиліть у Швейцарії і Франції. Як масове явище вони почали розвиватися лише після другої світової війни, поступово складаючи конкуренцію банкам та іншим фінансовим інститутам. Найбільшого поширення інвестиційні фонди набули у Великобританії і США. Нині більше половини американських домогосподарств є вкладниками того чи іншого інвестиційного фонду.

В Україні класичні з точки зору їхньої природи та функцій, інвестиційні фонди почали створюватись після прийняття Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (2001 р.) [2].

Загальна характеристика і класифікація інститутів спільного інвестування була наведена в темі 4 „Інституційна структура ринку фінансових послуг”.

Дохід інвестора(учасника інвестиційного фонду) складається з приросту вартості належних йому цінних паперів ІСІ та/або дивідендів, що нараховуються за цінними паперами ІСІ.

Вартість цінних паперів ІСІ визначається виходячи з поточної вартості чистих активів (ВЧА) фонду, шляхом ділення ВЧА на кількість цінних паперів відповідного фонду, що перебувають в обігу (продані інвесторам).

Вартість чистих активів - це різниця між активами і поточними пасивами (зобов’язаннями) фонду. Активи ІСІ - це майно (цінні папери, депозити, грошові кошти, тощо), а пасиви - кредиторська заборгованість та резерви майбутніх витрат і платежів.

Інвесторам відкритих та інтервальних інвестиційних фондів доходи у вигляді дивідендів не нараховуються і не виплачуються. Учасники такого фонду одержують інвестиційний дохід тільки при викупі КУА належних фонду цінних паперів за вартістю чистих активів у розрахунку на один сертифікат.

Вартість цінних паперів ІСІ може як збільшуватись, так і зменшуватись, відповідно до зміни ринкової вартості цінних паперів і інших активів, у які інвестовано кошти ІСІ. Тому, учасники інвестиційних фондів несуть ризик збитків, пов'язаних зі зміною вартості активів інвестиційного фонду. Прибутковість фонду не гарантується ні державою, ні компанією з управління активами. КУА також не має права надавати будь-які гарантії щодо рівня майбутньої доходності її інвестиційної діяльності.

Розрахункова вартість цінного паперу відкритого ІСІ визначається і оприлюднюється компанією з управління активами щодня. Для інтервального ІСІ вона визначається КУА на день прийому заявки на продаж або купівлю цінних паперів фонду, а також на кінець кварталу.

Якщо ринкова вартість цінних паперів або інших активів ІСІ зростає, то зростає і вартість цінних паперів ІСІ, і навпаки, якщо ринкова вартість цінних паперів або інших активів ІСІ падає, то зменшується і вартість його цінних паперів.

Вартість чистих активів інвестиційного фонду змінюється і у зв’язку з купівлею або продажем цінних паперів ІСІ інвесторами, проте це не впливає на ціну цінних паперів ІСІ (оскільки змінюється кількість цінних паперів ІСІ в обігу, що береться до розрахунку).

За рахунок активів інвестиційного фонду, виплачуються винагорода КУА, сплачуються послуги зберігача, реєстратора (депозитарія), оцінювача майна і аудитора, а також інші витрати, пов'язані з управлінням фондом. Ця сума не повинна перевищувати 10% від середньорічної вартості чистих активів інвестиційного фонду. Фактично це теж витрати учасників, але вони враховуються при розрахунку вартості цінних паперів ІСІ, за якою останні розміщуються та викуповуються.

Інвестор зобов'язаний сплатити податок з отриманого доходу, який виникає виключно у момент продажу належних йому цінних паперів ІСІ або при виплаті дивідендів на ці цінні папери.

При купівлі акції/інвестиційного сертифікату ІСІ інвестор сплачує:

• його номінальну вартість (до початку діяльності фонду – до прийняття ДКЦПФР рішення про визначення фонду таким, що відповідає вимогам щодо мінімального обсягу активів)

• його розрахункову вартість, яка визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів фонду на кількість цінних паперів фонду, що перебувають в обігу на дату розрахунку.

Викуп цінних паперів у інвесторів здійснюється фондом за розрахунковою вартістю.

При купівлі\продажу цінних паперів ІСІ через торговців цінними паперами їхня вартість може збільшуватися (зменшуватися) на суму комісійної винагороди торговця.

Договором про відкриття рахунку інвестора в цінних паперах у зберігача (при бездокументарній формі випуску цінних паперів ІСІ) може встановлюватися плата за відкриття та обслуговування такого рахунку, яка також належить до витрат інвестора.

Діяльність КУА здійснюється із дотриманням законодавчо визначених вимог та обмежень, у режимі системного державного нагляду, регулювання і контролю.

КУА може управляти інститутами спільного інвестування (пайовими та/або корпоративними інвестиційними фондами) тільки на підставі ліцензії на здійснення діяльності з управління активами ІСІ.

КУА може поєднувати діяльність з управління активами ІСІ тільки з діяльністю з управління пенсійними активами недержавних пенсійних фондів (НПФ) та з адмініструванням НПФ (за наявності відповідної ліцензії).

З метою недопущення зловживання КУА коштами інвесторів запроваджено розмежування функцій управління активами спільного інвестування та їхнього зберігання. З цією ж метою відокремлене зберігання та облік активів інвестиційних фондів від майна самої КУА.

Для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунків за операціями, пов'язаними з управлінням інвестиційним фондом, відкривається окремий банківський рахунок, а для обліку прав на цінні папери, що перебувають в активах інвестиційного фонду, - окремий рахунок у цінних паперах у зберігача.

Зберігач (юридична особа, яка має відповідну ліцензію ДКЦПФР- як правило, це банк) виконує наступні дії:

• здійснює контроль за відповідністю операцій з випуску, продажу, викупу й анулювання цінних паперів ІСІ регламенту, проспекту емісії цінних паперів ІСІ та діючому законодавству;

• щоквартально перевіряє правильність розрахунків вартості чистих активів ІСІ, зроблених КУА;

• контролює проведення розрахунків за операціями з активами ІСІ і рух цінних паперів, які належать до активів ІСІ;

• інформує ДКЦПФР про будь-які дії КУА, що не відповідають проспекту емісії цінних паперів ІСІ або порушують регламент ІСІ, закон чи нормативно-правові акти Комісії;

• може вимагати скликання позачергових зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду при необхідності

Зберігач не має права розпоряджатися активами інвестиційного фонду - він забезпечує виконання операцій з активами ІСІ та контролює дотримання КУА, що управляє активами інвестиційного фонду, норм законодавства, регламенту та інвестиційної декларації інвестиційного фонду.

У випадку, якщо КУА дає зберігачу будь-яке розпорядження щодо операцій з активами фонду, що суперечать законодавству, зберігач не має права виконувати таке доручення. Зберігач повинен діяти виключно в інтересах інвесторів. Якщо він виявляє порушення з боку КУА, то зобов'язаний повідомити про це Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

Щорічно КУА повинна проходити аудиторську перевірку. Аудиторській перевірці підлягають ведення бухгалтерського обліку і складання звітності щодо активів інвестиційних фондів, якими управляє КУА; перевіряється також склад і структура активів ІСІ тощо.

Завдяки такій організації роботи КУА та ІСІ гроші інвесторів захищаються від нецільового використання, а також дозволяють захистити активи ІСІ від проблем, пов’язаних із фінансовим становищем самої КУА. Тому навіть банкрутство КУА (як господарюючого суб’єкта) не є загрозою для активів ІСІ (активи інвестиційного фонду можуть бути передані в управління іншій КУА; на активи ІСІ не розповсюджуються вимоги та зобов’язання КУА).

Основними органами, які здійснюють контроль діяльності КУА з боку інвесторів є Наглядова (Спостережна) рада ІСІ, а також, збори акціонерів (для корпоративного інвестиційного фонду). Наглядова рада формується з інвесторів, які придбали цінні папери ІСІ. Зокрема, до компетенції цих органів належать такі питання як підписання і розірвання договорів з КУА (затвердження відповідних рішень та договорів); затвердження укладених КУА договорів щодо активів ІСІ, сума яких перевищує встановлену в регламенті ІСІ мінімальну вартість; затвердження договорів з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором (депозитарієм) на обслуговування ІСІ.

Контроль з боку держави здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) передбачає наступне:

• КУА надає до ДКЦПФР щоденні, квартальні та річні звіти про діяльність ІСІ;

• ДКЦПФР проводить перевірку роботи КУА, а у разі виявлення порушень, застосовує до КУА передбачені законодавством заходи впливу.

Регулювання діяльності КУА відбувається також в рамках її членства у саморегулівній організації професійних учасників ринку цінних паперів (для КУА такою організацією є Українська асоціація інвестиційного бізнесу – УАІБ.

Важливим чинником при виборі інституту спільного інвестування (ІСІ) як способу вкладення коштів є оподаткування, оскільки воно впливає на остаточну суму доходу, яку одержує інвестор.

Умови оподаткування у сфері спільного інвестування визначаються податковим законодавством України, зокрема Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок з доходів фізичних осіб".

Варто враховувати, що поки кошти інвесторів знаходяться в інвестиційному фонді, вони не оподатковуються. Оподатковується дохід інвесторів, який вони одержують у разі:

• продажу цінних паперів ІСІ третій особі;

• викупу у інвесторів компанією з управління активами ІСІ цінних паперів, випущених ІСІ або його КУА (наприклад, при викупі цінних паперів ІСІ під час ліквідації фонду; за заявою інвестора в будь-який день – для відкритих фондів, та у визначені Проспектом емісії цінних паперів дати – для інтервальних фондів);

• виплати дивідендів інвестиційним фондом, якщо це передбачено Проспектом емісії цінних паперів ІСІ.

У разі продажу інвестором цінних паперів ІСІ оподатковується різниця між ціною їхнього придбання і ціною продажу. У разі отримання інвестиційного доходу у вигляді дивідендів – оподатковується сума дивідендів, отримана інвестором-фізичною особою.

Ставка податку і порядок оподаткування відрізняються залежно від того, ким є інвестор – фізичною чи юридичною особою, і в якому з вищеперелічених випадків він отримав інвестиційний дохід. Якщо інвестор – юридична особа, його прибуток від інвестицій до фонду оподатковується за ставкою 25%.

Інвестиційний прибуток, отриманий інвестором – фізичною особою у разі викупу інститутом спільного інвестування (КУА інституту спільного інвестування) або від продажу цінних паперів ІСІ третій особі оподатковується за ставкою 15%. Дохід, отриманий у вигляді дивідендів за цінними паперами ІСІ, оподатковується за ставкою 5%.

Відповідно до п. 4.2.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кошти, залучені від інвесторів ІСІ, доходи від операцій з активами ІСІ або доходи, нараховані за активами ІСІ, не включаються до складу

Характеристика інститутів спільного інвестування наведена на сайтах : www.uaib.com.ua та www.investfunds.com.ua.