Валютний ринок як складова ринку фінансових послуг

Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання у більшості випадків пов'язана з використанням послуг щодо купівлі/продажу здійснення міжнародних розрахунків, та фінансування експортно-імпортних операцій. Міжнародний бізнес здійснюється в межах міжнародної валютної системи, головною складовою якої є валютний ринок.

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів н іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між рези­дентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування ва­лютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів.

Валютні ринки з інституціональної точки зору — це сукуп­ність комерційних і центральних банків, бірж, брокерських фірм, корпорацій (особливо транснаціональних), міжнародних валют­но-кредитних і фінансових організацій.

Валютні ринки безпосередньо — це офіційні центри, де відбу­вається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних або фі­зичних осіб різних країн [14].

Валютний ринок виконує наступні функції (рис. 5.1)

Рис. 6.1 – Склад фінансових послуг на грошовому ринку

Суб’єктами ринку, які формують пропозицію фінансових послуг виступають банки й небанківські фінансові інститути. В якості споживачів – фізичні та юридичні особи, державні органи, резиденти та нерезиденти, діяльність яких пов’язана з обігом грошових коштів.

Фінансові послуги, щодо здійснення грошових розрахунків є системою організації та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями. Розрахунки поділяються на готівкові й безготівкові.

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою фізичних та юридичних осіб за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт послуг) та іншого майна [9].

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу центральний банк здійснює наступні операції.

1. Виготовлення та зберігання банкнот і монет.

2. Створення резервних фондів банкнот і монет.

3. Встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків.

4. Встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет.

5. Встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки.

6. Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств та організацій.

7. Визначення вимог стосовно технічного стану та організації охорони приміщень банківських установ.

Безготівкові розрахунки - являють собою розрахунки, що здійснюються шляхом перерахування грошових сум по рахунках фінансово-кредитних установ без участі готівки.

Існує велика різноманітність видів і форм безготівкових розрахунків. Це такі, як міждержавні розрахунки, міжбанківські розрахунки та розрахунки юридичних та фізичних осіб. Головна особливість безготівкового обороту полягає у використанні спеціальної організаційної форми здійснення самого акту платежу.

У процесі безготівкових перерахувань клієнти банків України використовують наступні форми розрахунків, які відрізняються за характером розрахункових документів та порядком документообігу [10].

1. Розрахунки платіжними дорученнями.

2. Розрахунки платіжними вимогами.

3. Розрахунки вимогами-дорученнями.

4. Розрахунки чеками.

5. Акредитивна форма розрахунків.

6. Вексельні розрахунки.

7. Розрахунки інкасовими дорученнями.

Організація безготівкового грошового обороту органічно пов'язана із регулюванням готівкового обігу: лімітування залишків у касах; зберігання основної маси грошей юридичними особами на рахунку у банку. Ще одна форма прояву органічного зв'язку безготівкового і готівкового обороту - можливість використання розрахункових документів як для перерахування коштів за рахунками, так і для безпосереднього здійснення платежу.

Останнім часом отримали поширення розрахунки з використанням кредитних й дебетових карток.

Кредитна картка - платіжно-розрахунковий документ, що видається банком своїм вкладникам для оплати ними товарів, послуг та отримання готівки в банківських автоматах за рахунок коштів, отриманих у кредит.

Дебетова картка — це платіжно-розрахунковий документ, що видається банками своїм вкладникам для оплати товарів, послуг чи для отримання готівки в банківських автоматах при наявності коштів на рахунку картовласника. На відміну від кредитних карток, дебетні картки мають закодовану суму рахунку власника картки та видаються вкладникам тільки при депонуванні коштів у банку.

Інструментами грошового ринку є грошові сурогати,будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті. Прикладом інструментів грошового ринку можуть бути ощадні сертифікати, векселя, акредитиви, чеки та інші.