Поняття та особливості права власності на землю. Земля як об’єкт права власності.
Тема 4. Право власності на землю в Україні.
1.Поняття та особливості права власності на землю.Земля як об’єкт права власності.
2. Форми права власності на землю.
3. Суб’єкти права власності на землю.
4. Право спільної і часткової власності на землю.
5. Права і обов’язки власників земельних ділянок.
Стаття 78 Земельного Кодексу України визначає, що зміст права власності на землю складається з права володіння, користування і розпорядження земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу України, а також інших законів, що видаються у відповідності до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Визначальним у Кодексі є те, що основним об‘єктом правовідносин є земля. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земельний Кодекс України визначає, що суб’єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи, територіальні громади та держава. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів
Ст.. 86 Земельного Кодексу України визначає також поняття - спільна власність на землю Суб’єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни, юридичні особи, а суб’єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради.
Громадяни, які отримали земельні ділянки у користування мають право приватизувати ці ділянки шляхом подання заяви до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцем знаходженням земельної ділянки.
Працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа також мають право звернутися з клопотаннями про приватизацію земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій.
Право власності на земельну ділянку переходить разом з правом власності на будівлю і споруду на підставі цивільно-правових угод (купівля-продаж, дарування).
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарського господарства – в розмірі земельної частки (паїв);
б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
д) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
е) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.