Спираючись на працю Сорокіна розкрийте суть професійної стратифікації.
Професійна стратифікація зв'язана з існуванням більш і менш престижних професій. Або це поділ населення за ієрархічною будовою шкали професій залежно від важливості їхніх функцій у житті суспільства .
Професійна диференціація — сама загальна основа для стратифікації в більшості сучасних суспільств. Вона ґрунтується на социоекономічному статусі, під яким Сорокін і інші дослідники розуміють різні рівні, приписані людям відповідно до безлічі їх соціальних характеристик, але з особливим виділенням професій і багатства. Професії можуть деградуватися по безліч перемінних (показників).
Соціально-професійна стратифікація, згідно з П. Сорокіним, залежить від
двох основних груп факторів:
· по-перше, певні класи професій і професійні групи формують відповідні соціальні страти, через що одні професійні групи характерні для верхніх соціальних прошарків, а інші — для основи соціальної піраміди;
· по-друге, феномен стратифікації існує також усередині кожної соціально-професійної групи, де люди стратифіковані на багато рангів і рівні. Тобто соціально-професійна стратифікація проявляється у двох основних формах: ієрархія основних професійних груп (міжпрофесійна стратифікація) та ієрархія всередині кожної професійної групи (внутріпрофесійна стратифікація)
Фундамент міжпрофесійної стратифікації, згідно з П. Сорокіним, містить
дві основні умови:
а) важливість професійного заняття для виживання й функціонування соціуму в цілому;
б) рівень інтелекту, необхідний для успішного виконання професійних обов'язків. Соціально значимі професії пов'язані з функціями організації й контролю соціуму, вимагають високого рівня інтелекту і проявляються в професійній освіті й досягненнях. Так, відповідно до класичної теорії кастової ієрархії, соціально-професійні групи швидше «накладаються» одна на одну, ніж розташовуються на одному рівні: жерці — вчителі, кшатрії — воїни й керівники, вайшї — виробники й торговці, шудри — слуги (тут кожна попередня каста перевершує за походженням і статусом наступну). Поза класово-професійною стратифікацією перебувають «знедолені» — парії [7; 16].
Внутріпрофесійна стратифікація, за П. Сорокіним, поділяється на три основні прошарки,
· перший з яких охоплює організаторів — «хазяїв» тієї або іншої справи,
· другий — вищих і середніх службовців,
· третій — найманих робітників.
При цьому кожен із названих прошарків поділяється, у свою чергу, на кілька підкласів. Незважаючи на різні назви цих внутріпрофесійних прошарків, вони існували й існують у всіх розвинених суспільствах (наприклад, у середньовічних гільдіях розрізняли метрів-майстрів, їхніх учнів і підмайстрів, тобто підприємців, службовців і робітників). Іншими словами, сьогодні у вигляді внутріпрофесійної стратифікації існує нова форма професійного феодалізм у, що реально проявляється в різниці заробітної плати й соціального стану.