Загальнодієслівні категорії виду та перехідності / неперехідності.
Поняття про дві дієслівні основи: основу теперішнього часу та основу інфінітива без формотворчого суфікса -ти.
Інфінітив як неозначена форма дієслова.
Система дієслівних форм.
Дієслово становить сукупність кількох граматичних форм (дієслівних форм, чи утворень), зокрема інфінітива, дієприслівника, форм на -но, -то, дієприкметника, особових і родових форм.
| СИСТЕМА ДІЄСЛІВНИХ УТВОРЕНЬ | |||
| ДІЄВІДМІНЮВАНІ | ВІДМІНЮВАНІ | НЕЗМІНЮВАНІ | |
| ОСОБОВІ | РОДОВІ | ||
| Дієслова дійсногоспособу теперішнього й майбутнього часу (відпочиваємо, працюватиму) | Дієслова дійсногоспособуминулогочасу (написав) | Дієприкметник Формальні показники: -ен-, -єн-, -ан-, -ян-, -т-, -л- та рідковживані -уч-, -юч-, -ач-, -яч- (вивчений, скоєний, запитаний, розгорнутий, порослий) | Інфінітив Формальний показник: формотворчий суфікс -ти (-ть) (виховувати, любить) |
| Дієслова наказового способу (ходімо) | Дієслова умовного способу (згадала б) | Дієприслівник Формальні показники: (-учи, -ючи, -ачи, -ячи, -вши, -ши) (сяючи, пишучи, розглянувши, змігши) | |
| Форми на -но, -то (проаналізовано, розглянуто) |
Інфінітив – неозначна форма дієслова, що, відповідаючи на запитання що робити? що зробити?, називає дію або стан безвідносно до особи, числа, часу, способу її здійснення. Інфінітив, крім того, є початковою формою дієслова, йому властиві лише загальнодієслівні категорії виду, перехідності / неперехідності.
Формальним показником інфінітива є формотворчий суфікс -ти.
Інфінітив може вживатися з часткою би (б), якщо виражає не реальну, а бажану, можливу за певних умов дію: написати б, побачити б.
| Дієслівні основи | |
| Основа теперішнього часу | Основа інфінітива без формотворчого суфікса -ти. |
| Утворюється шляхом відкидання закінчення І особи однини теперішнього або майбутнього часу | Утворюється шляхом відкидання формотворчого суфікса -ти. |
| Працюй- (-у) | Працюва- (-ти) |
| Прийд- (-у) | Прий- (-ти) |
Категоріявиду – граматична категорія, що передає характер тривання дії в часі, виражає відношення дії до її внутрішньої часової межі. Розрізняють форми недоконаного й доконаного виду.
Дієслова недоконаного видувиражають дію, тривалість якої не обмежена часом. Ці дієслова вживають у формах теперішнього часу (міркуємо), минулого (вчили), давноминулого (знав був), складної (писатиму) та складеної форм (буду малювати) майбутнього часу.
Дієслова доконаного видуозначають обмежену часом дію в певний момент її здійсення. Вони мають форму минулого часу (повернули), давноминулого (проспівала була), простої форми (згадають) майбутнього часу.
Форми обох видів мають вияв у наказовому та умовному способах: відвідуй, писала б – прийдімо, дочекалася б.
Групи дієслів за видовою ознакою
| Одновидові | Двовидові | Парновидові | |
| Завжди функціонують як дієслова доконаного виду | Завжди функціонують як дієслова недоконаного виду | Залежно від контексту, поєднують значення доконаного і недоконаного виду. Це переважно дієслова, утворені від іншомовних слів за допомогою суфікса -ува- та небагато власне українськиїх дієслів. Не маючи видової форми, вони мають видове значення. | Утворюють співвідносні форми доконаного / недоконаного виду, тобто форми одного слова, що не мають відмінностей у лексичному значенні й різняться лише тим, що одна форма називає дію, не обмежену часом, інша – дію, обмежену часом. Початковою в цьому співвідношенні вважають форму недоконаного виду, від неї твориться форма доконаного виду. |
| надивитися, розгніватися | літати, лихоманити | організувати, женити, веліти, вінчати | робити – зробити, брати – взятии, кидати – кинути |
Співвідносні видові форми утворюються такими засобами:
1) префіксами: писати – написати;
2) суфіксами: привчити – привчати;
3) чергуванням звуків: скакати – скочити;
4) зміною місця наголосу: засипати – засипати;
5) суплетивно: ловити – спіймати.
Категорія перехідності / неперехідності– це загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії до об’єкта. Розрізняють дієсловаперехідні та неперехідні.
Перехідні дієслова називають дію, яка безпосередньо спрямована на об’єкт: купити хліба, випити молока.
Основним синтаксичним показником перехідності дієслів є наявність прямого додатка, вираженого іменником або займенником у:
P знахідному відмінку без прийменника (зустріти друга);
P родовому при запереченні (не прочитати книги);
P родовому зі значенням частини від цілого (випити чаю).
Дієслова із постфіксом -ся є неперехідними.