Ультиматум Раднаркому та початок війни.
План
Тема 5: Війна Раднаркому з УНР. Проголошення незалежності УНР.
1. Ультиматум Раднаркому та початок війни.
2. Похід більшовиків на Київ. Бій під Крутами.
3. Переговори у Брест-Литовську та Україна.
Література:
1.Турченко Ф.Г. Новітня історія України ч.І (підручник ),10кл., - Ґенеза,2006 ۼ. 17-19
2. Середницька Г.В. Історія України,опорні конспекти, 10кл – К.,2009,2012, с.42-53
Після проголошення ЦР ІІІ-го Універсалу (20.ХІ. 1917 р.) Генеральний Секретаріат по суті став незалежним Урядом України. Але він проявляв нерішучість у вирішенні основних завдань, не зруйнував майже жодної основи старої державності, що була за часів Тимчасового уряду: конфіскація земель і передача їх в руки селян проводилася повільно; фінансовий капітал не був затронутий; не чіпали й банків, де знаходилися так потрібні для УНР гроші; зберігався старий судовий апарат і старе законодавство; майже нічого не змінено в системі освіти (окрім мови викладання). В Україну з Росії втікали залишки розбитих більшовиками буржуазних органів: УНР ставала мимоволі оплотом антибільшовицьких сил. Все це, звичайно, не могло сподобатись більшовикам. Відносини з Росією вкрай загострилися. Знайшовся й привід. В Україні стояли деякі більшовицькі частини, зокрема 2-й гвардійський корпус, командиром якого була комуністка Є. Бош. Цей корпус за наказом більшовиків рухався на Київ, щоб встановити там більшовицьку владу. Дорогу деморалізованим частинам перетнув генерал П. Скоропадський зі своїм 1-м Українським корпусом. Це врятувало молоду державу і населення її столиці від загрози неминучого погрому.
Діяли в Києві й більшовицькі організації. Спочатку вони лояльно ставилися до української влади, але з часом все більше стали проводити агітацію на підтримку Радянського уряду в Україні, обраного в Харкові на І Всеукраїнському з'їзді Рад (грудень 1917 р.). Тоді ЦР вирішила роззброїти та вислати за межі України більшовицькі частини.
Другим приводом до ще більшого загострення стосунків між УЦР та Радянською Росією стало рішення Українського уряду про дозвіл пропустити донські козачі частини через територію України на Дон. УЦР керувалася рішенням з'їзду народів Росії (Дону, Кавказу, Сибіру, Криму, Молдавії, Башкирії—вересень 1917 р.) про створення єдиного федеративного уряду Росії. І для Українського уряду державність, яку творив український народ, була ближча до державності донців. А РНК Росії, очолюваний В. І. Леніним, готувався до знищення всіх перефирійних державних утворень, в тому числі й УНР.
Все це надзвичайно загострило стосунки між УЦР та Радянською Росією.
Ультиматум Раднаркому. 4 грудня 1917 р. РНК РСФРР по радіотелеграфу передав до Києва підписаний Леніним та Троцьким «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради».
В цьому ультиматумі, визнаючи на словах право українського народу на самовизначення, аж до відокремлення УНР від Росії, РНК вимагав від ЦР визнати радянську владу на Україні, тобто фактично саморозпуститися. В цьому полягала вся суть ультиматуму: після того, як з'явиться радянська УНР, уряд Росії готовий її визнати. Ультиматум містив і конкретні вимоги: утриматися від акцій по знищенню спільного фронту; не пропускати через свою територію донців; допомогти революційним більшовицьким військам в боротьбі проти кадетсько-каледінських сил; припинити роззброєння на Україні радянських полків і робітничої Червоної гвардії.
Наприкінці ультиматуму повідомлялося: якщо задовільна відповідь не буде отримана впродовж 48 годин, РНК буде вважати Центральну Раду в стані війни «з радянською владою в Росії і на Україні».
У своїй відповіді Генеральний Секретаріат ЦР підкреслив нещирість і непослідовність РНК і В. Леніна, який раніше порівнював Україну з Ірландією і для обох домагався самостійності. А після жовтня 1917 р. згаданим ультиматумом робить спробу порушити суверенні права українців і втрутитися у внутрішні справи суверенної УНР. УЦР з обуренням відкинула домагання РНК і заявила, що на той випадок, якщо УНР буде нав'язана війна, вона боронитиме права своєї батьківщини. Лист-відповідь підписали В. Винниченко та О. Шульгін.
Це був початок війни Росії проти України. 25 грудня Йосиф Джугашвілі-Сталін звернувся із закликом «До українських більшовиків фронту і тилу», нацьковуючи їх проти Українського уряду. В. Антонов-Овсієнко був призначений Головнокомандуючим і отримав наказ наступати на УНР за стратегічним планом, заготовленим РНК у Петрограді. З іншого боку, В. Винниченко і Симон Петлюра звернулися з окремою відозвою до українських вояків фронту і тилу. Український комісар північного фронту отримав доручення ігнорувати всі накази більшовицьких командирів.
Почалося відкрите вторгнення військ Радянської Росії в Україну.