Підстави та форми набуття громадянства України

Законодавством України передбачені різні способи набуття громадянства України.

1. За народженням, який ще називається "філіація" (від фр. "filiation" — зв'язок, наступництво, розвиток у формі наступництва, повторення), набувається на основі двох принципів: "права крові" і та "права ґрунту". Суть "права крові" полягає в тому, що дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження; "права ґрунту" дитина стає громадянином тієї держави, на тери­торії якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. Одержання громадянства за народженням є основною формою набуття особою статусу громадянина держави в більшості країн світу. У нормах законодавства України, що регулюють набуття громадянства України, поєднуються принципи права крові та права ґрунту. Так, згідно зі ст. 12 Закону України "Про громадян­ство України", дитина, батьки якої на момент її народження пере­бували в громадянстві України, набуває громадянства України не залежно від того, чи народилася вона на території України, чи за її межами. Відповідно до ст. 14 цього ж Закону, дитина, що народилася на території України від осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, набуває громадянства України.

2. За походженням. Особа, котра сама чи хоча б один з її батьків, дід або баба, повнорідні брат чи сестра народились або постійно проживали до 16 липня 1990 р. на території, що стала територією України, а також на інших територіях, які належали до складу УНР, ЗУНР, Української Держави, УСРР, Закарпат­ської України, УРСР, і є особою без громадянства чи іноземцем, яка взяла зобов'язання припинити іноземне громадянство та по­дала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.

3. Прийняття до громадянства України, що визначається як натуралізація, та полягає в наданні органами державної влади країни громадянства заінтересованій особі на її прохання.
У світовій практиці натуралізація є найбільш поширеним способом надання громадянства. Виділяють натуралізацію індивідуальну та натуралізацію .внаслідок правонаступництва держави.

У кожній країні на законодавчому рівні встановлюються певні умови, що є обов'язковими для набуття громадянства, їхньою метою є прагнення захистити інтереси держави та забезпечити нормальне входження в нове суспільство людини, що набуває громадянства.

Необхідні умови прийняття особи до громадянства України:

- визнання і дотримання Конституції України та законів України;

-неперебування особи в іноземному громадянстві (ґрунтується на одному з основних принципів громадянства України - прин­ципі єдиного громадянства України);

- безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років (не поширюється і на осіб, які виявили бажання стати громадянами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що хоча б один з їхніх батьків, дід або баба народилися на території України);

- знання української мови в обсязі, достатньому для спілку­вання (не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади -сліпі, глухі, німі);

- наявність у особи законних джерел існування (не поширюється на осіб, яким надано статус біженців в Україні чи притулок).

Не приймаються в громадянство України: 1) особи, що вчинили злочин проти людства, держави, особи, геноцид; 2) засуджені до позбавлення волі до зняття судимості; 3) ті, що перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин в іншій державі; 4) ті, що перебувають на військовій службі, в органах безпеки, правоохоронних органах, органах юстиції інших держав.

4. Поновлення в громадянстві (репатріація чи реінтеграція). Застосовується до осіб, які раніше перебували в громадянстві України, але втратили його з якихось причин. Репатріація
відрізняється від натуралізації спрощеним порядком набуття громадянства.

5. На підставах, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7.5. Підстави та форми припинення громадянства України _v

Припинення громадянства - це припинення постійного право­вого зв'язку особи з державою, що полягало в їхніх взаємних правах і обов'язках. Законодавство України визначає правові підстави при­пинення громадянства України, розглянемо найважливіші з них.

1. Унаслідок виходу з громадянства (експатріація (від лат. "ех" -колишній, "patria" - батьківщина) є результатом вільного волевиявлення особи, що вирішила набути громадянства іншої держави. Вихід з громадянства здійснюється у вільному чи дозвільному порядку. В Україні, як і в більшості країн світу, прий­нято дозвільну процедуру виходу з громадянства. Заяву про вихід розглядають компетентні органи, котрі беруть до уваги юридичні та фактичні обставини, і за певних умов можуть відмовити особі при виході з громадянства. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. передбачає відмову в клопотанні, якщо особа, що з ним звернулася, має невиконані зобов'язання перед державою чи майнові зобов'язання, з якими пов'язані інте­реси юридичних і фізичних осіб на території України, або якщо вихід з громадянства призведе до того, що така людина набуде статусу особи без громадянства. Проте ця відмова має тим­часовий характер та діє до виконання цих обов'язків. Загалом, вихід особи з громадянства має розглядатись як право особи, з одного боку, й обов'язок держави дозволити такий вихід, -з іншого. Відмова ж у виході з громадянства розглядається як неправомірна, якщо особа не має перед державою невиконаних обов'язків або коли зміст останніх суперечить усталеним нормам міжнародного права.

2. Унаслідок утрати громадянства. Громадянство втрачається: якщо громадянин України добровільно набув громадянства іншої держави; внаслідок вступу особи на військову службу, в право­охоронні й інші органи державної влади й управління іноземної держави без згоди на те відповідних органів України; в разі отри­мання громадянства України в результаті подання неправдивих свідоцтв або фальшивих документів. Та, згідно з українським законодавством, лише факту наявності однієї з названих вище обставин недостатньо для того, щоб громадянин України був визнаний таким, що втратив українське громадянство та набув громадянства іноземної держави. Таким він не визнається до прийняття рішення відповідного органу України про втрату ним громадянства України. 3. На підставах, передбачених міжнародними договорами, згода на зобов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 11 Закону України "Про громадянство України"). Статтею 4 Закону передбачено, що поки міжнародним договором України встановлено інші правила ніж ті, що змінені в Законі, то засто­совуються правила міжнародного договору.