Види конституційно-правових відносин

Об'єкти конституційно-правових відносин

Об'єкти конституційно-правових відносин - цевсе те,

з приводу чого їх учасники (суб'єкти) вступають у ці відносини, та здійснюючи конституційні права та обов'язки, задовольняють свої інтереси й потреби. Такими об'єктами є певні дії, особисті, соціальні чи державні блага. Вони можуть бути матеріальними та нематеріальними.

До матеріальних об'єктівконституційно-правових відносин належать:

- політичні блага (конституційний лад, суверенітет, влада народу, державна влада, громадянство, депутатський мандат, територіальна цілісність тощо);

- дії уповноважених суб'єктів (Верховної Ради України, Президента України, народного депутата України та ін.);

- дії зобов'язаних суб'єктів (підпорядкованих органів державної влади; суб'єктів правовідносин, щодо яких прийнято. відповідне рішення Конституційного Суду України);

- речі й інші майнові та духовні блага (власність; незаборонена законом підприємницька діяльність; наукова, літературна і технічна творчість; авторські права; предмети споживання; гроші, цінні
папери тощо);

- поведінка суб'єктів конституційно-правових відносин (наявність у ній можливого складу правопорушення);

- результати поведінки суб'єктів таких відносин,

- природні об'єкти (точніше їхній стан - забезпечення еколо­гічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території vi,|ku'hh, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу).

Видами нематеріальних об'єктівконституційно-правових відносин є такі:

- особисті нематеріальні блага людини та громадянина (життя, здоров'я, честь і гідність тощо);

- певні соціальні властивості й риси об'єднань і спільнот (несзалежність їх від держави, їхня здатність впливати на державні Інститути, добровільність вступу та перебування в них, рівність
перед законом та ін.);

- духовні цінності (конкретизуються в зобов'язанні держави сприяти історичній свідомості, традиціям і культурі української нації, розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної само­бутності всіх корінних народів і національних меншин України).

Існує різноманітна класифікація конституційно-правових відно­син. Найпоширеніша - за їхніми суб'єктами.

1. Відносини, в яких однією зі сторін є народ або держава загалом.
У правовідносинах цього виду втілюється повновладдя народу та його основні засади (наприклад, ст. 5 Конституції України - "Носієм сувере­нітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування", чи ст. 12 Конституції України - "Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців,які проживають за межами держави").

2. Відносини, в котрих суб'єктами з однієї сторони держава,а з іншої — автономне утворення (ст. 134 Конституції України —"Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою части­ною України...").

3. Конституційно-правові відносини між державними органами (між Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України — пункти 11, 13 ст. 85 Конституції України; між про­куратурою й органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство - ч. З ст. 121 Конституції України).

4. Відносини, в яких сторонами є державні органи, депу­тати, об'єднання громадян, громадяни (між громадянами й органами державної влади та місцевого самоврядування -ст. 38 Конституції України; між народним депутатом ї Кабінетом Міністрів України, керівниками інших органів державної влади й органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, -ст. 86 Конституції України та ін.).

За терміномдії конституційно-правові відносини поділяються на постійні (статус громадянства, що припиняється зі смертю громадянина чи його виходом з громадянства) й тимчасові (державно-правові відносини, пов'язані з організацією та про­веденням референдумів, виборів).

Виділяють також матеріальні (у них визначається зміст прав і обов'язків суб'єктів правовідносин) та процесуальні відносини (процедура реалізації матеріальних норм).

За цільовим призначеннямрозрізняють правоустановні та правоохоронні конституційно-правові відносини.