Соціальна структура, соціальні відносини і процеси
ТЕМА 2. СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ
У даній темі розглядаються такі питання:
2.1. Соціальна структура,соціальні відносини і процеси;
2.2. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність;
2.3. Населення як об’єкт соціальної статистики;
2.4. Сім’ї та домогосподарства;
2.5. Статистика зайнятості та умов праці.
У загальному випадку соціальна система — це цілісне утворення, основними елементами якого виступають люди, їх норми та зв’язки. Згідно з принципами системного аналізу, основними складовими будь-якої організаційної системи є:
· мета й задачі;
· структура системи: склад елементів, їхні характеристики та схема взаємозв’язку;
· процеси й функції: форми організації, суб’єкти, ресурси, результати.
Такий підхід становить основу комплексного статистичного аналізу. Розглянемо специфіку саме соціальної системи та її складових.
Соціальні системи поділяють на гомогенні (однорідні), які складаються лише із соціальних елементів (індивідів та їх груп), і гетерогенні, що включають елементи іншої природи, наприклад соціотехнічні (підприємство, місто). Складність соціальної системи й задач її вивчення пропорційна числу елементів і підсистем, різноманітності та складності зв’язків між ними. Шляхами подолання труднощів можуть бути декомпозиція системи — розподіл її на кілька підсистем або навпаки — агрегація, тобто поєднання окремих елементів у більш загальну систему. В статистичному аналізі це реалізується шляхом групувань за різними ознаками та рівнями. Кожна соціальна система поєднана із суспільством в цілому як макросистемою, зумовлюється нею, проте зберігає свою відносну цілісність.
Щодо такої складової, як соціальна структура, то це, по суті, сукупність елементів і мережа зв’язків між ними. Проте існують різні підходи до її визначення.
Соціальна структура — це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих, упорядкованих одна щодо одної соціальних спільностей, а також соціальних відносин між ними. Тут поняття «соціальна спільність» є узагальнюючим і розуміється як сукупність індивідів і/або сукупностей індивідів, різні об’єднання людей, що реально існують; мають відносну цілісність та виступають як суб’єкт соціального процесу.
Розглянемо окремо елементи та відносини соціальної структури. Отже, соціальна спільність є елементом соціальної структури. Вона може мати різні форми: суспільство, спільнота, клас, верства, прошарок, категорія, соціальна група, коло, угруповання та ін. Деякі з цих понять є близькими за змістом, інші досить «вільно» вживаються у засобах масової інформації та в повсякденній мові. Проте можна виділити окремі з них, що є більш-менш загальноприйнятними серед спеціалістів.
Суспільство — сукупність людей, об’єднаних конкретними інтересами, потребами, взаємними симпатіями або видами діяльності. При цьому важливою ознакою суспільства є територія, де відбуваються соціальні зв’язки. Прикладами таких суспільств можуть бути держава або політична партія. Як правило, територія обмежується, виділяється відповідно до мети дослідження — українське суспільство, європейське суспільство — хоч мова може йти і про світове суспільство.
Спільнота — це така сукупність індивідів, у якій усі знають один одного, часто зустрічаються, часом є родичами. Ознаки спільноти більш властиві сім’ї. В суспільстві порівняно із спільнотою життя є більш анонімним, відносини — складнішими та різноманітнішими.
Щодо інтерпретації поняття «клас», то в сучасній соціології виділяють два підходи. У першому випадку клас визначається роллю того чи іншого об’єднання людей у процесах виробництва та розподілу (марксистська теорія класів). Проте частіше до ознак класу відносять певну культуру, життєвий устрій, традиції. Належність до класу означає доступ до певного рівня матеріальних і соціальних благ, влади та відповідальності. Отже, вона пов’язана з певною системою цілей та людських цінностей. Саме в такому розумінні поняття «клас» у сучасній соціології, особливо західній, є синонімом верстви. Такий підхід одержав назву концепції соціальної стратифікації.
Соціальна верства — це група індивідів, виділених за кількома ознаками: професія, зайнятість, прибуток, кваліфікація, місце проживання, стиль життя та ін. Мовою статистики соціальні верстви — це кластери, сформовані на основі багатовимірної сукупності індивідів. Тут зазначимо, що виділені таким чином соціальні класи (верстви) являють собою вертикальну структуру — вищий клас, нижчий клас і т. п. Окрема особа не може створити клас, хоч і належить, як правило, до певного з них. Повсякденне життя людини відбувається в межах відносно малих груп: сім’я, коло друзів та знайомих, трудовий колектив тощо.
Соціальна група має місце там, де існує усталена система контактів між індивідами. При цьому, зазвичай, вони розуміють, що є нечисленними, мають тісніші стосунки між їх окремими членами, більш організовані, для них більш характерна наявність взаємовизнаних очікувань. Такою є, наприклад, соціальна спільність «колектив викладачів університету» порівняно із соціальною спільністю «народність».
Одним з різновидів спільності виступає народ — спільність людей, що складається з різних соціальних класів, націй, етнонаціональних груп, об’єднаних у державу.
Окремі елементи соціальної структури (індивіди або соціальні спільності) можуть бути згруповані за різними соціально значущими ознаками, внаслідок чого можуть бути виділені окремі структури (підструктури), що складають загальну, наприклад:
· територіальні (спільності села, міста, регіону та ін.);
· соціально-структурні (класи, соціальні групи тощо);
· інституціональні (політичні, правові, релігійні, художні, наукові і т. д.);
· етнічні (рід, плем’я, народність, нація та ін.);
· професійні (колективи виробничі, навчальні, військові тощо);
· соціально-демографічні (сім’я, молодь);
· економічні (виділені за ознакою: зайнятість, джерела існування, рівень доходу) та ін.
Такі види соціальних структур залежно від ознаки, що покладена в основу групування. Крім цього, виділяють три рівні соціальних структур:
соціально-груповий — у межах усього суспільства або окремих великих складових його (територіальних, адміністративних);
соціально-корпоративний — у секторах економіки, підприємствах, політичних партіях та ін.;
особистісний — стосовно окремого індивіда, сім’ї, домогосподарства.
Кожна окрема людина є носієм багатьох ознак: професія, вік, сімейний стан, зріст, колір очей тощо. Таких ознак безліч. Вибір однієї чи кількох з них як групуючої зумовлено метою дослідження.
Сукупності, що є однорідними за певною ознакою, в соціології називають категоріями населення.
При виділенні окремих груп елементів соціальної структури використовують такі ознаки, що є соціально значущими, статистично пов’язані з характеристиками людських цілей, цінностей, оцінок, мотивів та ін. Так, чоловіки й жінки по-різному сприймають та інтерпретують довколишній світ. Вони по-різному сприймають те, що відбувається в суспільстві, і це відбивається на їхній суспільній поведінці. Отже, стать є однією з ознак, що диференціюють людей у соціальному аспекті.
Відмінні потреби мають бідні й багаті, ті, хто перебуває чи не перебуває у шлюбі, має чи не має дітей, тощо. Таким чином, якщо відомі окремі соціально-демографічні характеристики, то можна ставити у відповідність їм вербальну, а іноді й реальну поведінку їх носіїв. Тому поведінка індивідів може бути прогнозованою і братися до уваги не тільки соціологами або статистиками, але й політиками, пересічними громадянами.
Для вирішення практичних завдань соціальної статистики під соціальною системоюслід розуміти сукупність компонентів:
· соціальна структура;
· соціальні відносини і процеси;
· соціальні інститути.
Наступною складовою соціальної системи є соціальні відносини і процеси.
Соціальні відносини — це відносини між окремими індивідами або спільнотами, що займають різне місце в соціальному житті, відрізняються за способами життя, рівнем та структурою доходів і споживання.
Поряд з економічними, політичними та правовими вони є різновидом суспільних відносин. При цьому підкреслюється, що у вузькому розумінні (у широкому вони ідентичні суспільним) соціальні відносини формуються з приводу реалізації соціальної взаємодії, що виникає між різними суб’єктами (елементами соціальної структури). Вони визначаються становищем окремих суб’єктів у суспільстві. Образно висловлюючись, відносини зумовлені місцем, що його займають суб’єкти у системі координат: «рівність», «справедливість», «влада» та «свобода».
Соціальний процес — послідовна зміна стану або рух елементів соціальної системи чи її підсистеми. Соціальні процеси зумовлюються внутрішніми та зовнішніми факторами, характеризуються відносно стійким характером взаємодії суб’єктів тривалістю в часі й спрямованістю до того чи іншого стану соціальної системи. Розрізняють соціальні процеси функціонування, тобто такі, що забезпечують дотримання (збереження, відновлення) якісного стану системи, та соціальні процеси розвитку, які зумовлюють перехід об’єкта до якісно нового стану. При цьому розуміється, що розвиток може бути прогресивним і регресивним, еволюційним та революційним. Основним джерелом розвитку соціальних систем є існуючі в ній протиріччя.
Соціальні процеси вивчаються щодо окремих соціальних систем: людство, суспільство, клас, організація, мала група. Крім цього, необхідно виділити стихійні, природно-історичні та свідомо керовані до певної мети процеси.
Стихійні соціальні процеси складаються з великої кількості різноспрямованих дій соціальних суб’єктів. Прогнозувати їх наслідки досить складно, а іноді і неможливо. Прикладом стихійних процесів може бути процес соціального переміщення (соціальної мобільності).
Свідомо керовані соціальні процеси — це сукупність дій, спрямованих на досягнення конкретної мети (політична демонстрація, страйк тощо). Іноді ці два процеси можуть перетворюватися з одного в інший.
Вже саме поняття суспільства як соціально організованого об’єднання людей слід розуміти як тією чи іншою мірою організовані (регульовані, регламентовані) соціальні відносини та процеси.
Соціальний інститут — форма організації і засіб здійснення спільної діяльності людей, що забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. За допомогою соціальних норм, правил, принципів і санкцій, які регулюють різні сфери суспільної діяльності, соціальний інститут виконує організаційні, регулятивні, управлінські та виховні функції в суспільстві.
Основними соціальними інститутами є держава, правові та політичні організації, армія, церква, система освіти, сім’я, мораль тощо. Зрозуміло, що в цьому контексті армія або сім’я розуміються не як група людей, а як система відносин, форма організації.
Важливо підкреслити, що водночас, скажімо, політична партія, армія або церква виступає як інституційна одиниця в термінах СНР. Що стосується поняття «сім’я», то тут відповідником є поняття «домогосподарство». Такий погляд на певні категорії під двома кутами зору повною мірою ілюструє взаємозв’язок соціальних і економічних явищ, дає підґрунтя для їх комплексного вивчення.
Значна роль належить такому соціальному інституту, як власність, який визначає норми й цінності, що регулюють матеріальні відносини. Отже, маємо:
· певні елементи структури;
· систему взаємозв’язків елементів;
· систему правил реалізації взаємозв’язків.