Способи розмноження винограду 1 страница

Розмноження винограду

Маточні насадження

Комплекс для приготування лози

Шкілка саджанців винограду

Сховище (холодильник) для зберігання

Пристосування для дезінфек-ції та вимочування лози

Майстерня для щеплення

Стратифікаційна камера

Рис. 102. Структура розсадника для вирощування щеплених саджанців

Рис. 103. Розмноження винограду китайськими відсадками.

Рис. 104. Зелені саджанці з закритою кореневою системою: 1 – рослини, вирощені з двовічкових живців у поліетиленових рукавах; 2 – в поживних торфоперегнійних кубиках.

Рис. 105. Вирощування саджанців зеленими живцями:

1 – підготований до садіння живець; 2 – укорінений живець

перед садінням у шкілку; 3 – однорічні саджанці.

Основні етапи вирощування саджанців винограду в комплексах для щеплення

Рис. 106. Зберігання лози.

Рис. 107. В’язанка живців винограду.

Рис. 108. Парник для кільчування живців винограду.

Рис. 109. Щеплення винограду косим зрізом з язичком:

а – прищепа; б – підщепа; в – косий зріз; г – язичок;

д – прищепа і підщепа з язичками; е – готове щеплення.

Рис. 110. Щепи, висаджені в шкілку винограду.

Системи ведення винограду

Протягом багатовікової культури винограду склалися певні системи ведення винограду. До стародавніх систем належать розстелювальна, на деревах, на кілках, альтанкові. Більш вдосконаленими і сучасними є різні системи на шпалері: вертикальна, горизонтальна, комбінована та ін.

Рис. 111. Формування – мала чаша, на власному штамбі (гобеле).

Рис. 112. Колова система ведення кущів винограду:

1 – підв’язування куща до одного кілка; 2 – до багатьох кілків.

Колова система збереглася на старих насадженнях і на присадибних ділянках в Молдові, Україні, Північному Кавказі. При цій системі і рукави і однорічні лози підв’язують до одного кілка, або декількох, радіально розміщених навколо куща. Має такі ж переваги та недоліки, як і попередня система.

Альтанкові, або стелажні системи.При цих системах виноград культивують на високих опорах. Вони найбільш давні, відомі ще з часів біблійних та стародавнього Єгипту (за 10 ст. до н. е). Широко використовувалися в Франції, Італії, Німеччині, Австрії США, Японії. По сьогодення зустрічаються в промислових насадженнях Середньої Азії (галерейні: узбекська дуга та воіш. Ці системи найбільш придатні для сильнорослих сортів винограду, особливо для східної групи (convar. orientalis). Завиті виноградом, альтанкові, або стелажні системи нагадують зелені тунелі. Грона вільно звисають в альтанку.

Рис. 113. Схематична округла форма типу "узбекська дуга".

Рис. 114. Схема форми ведення винограду типу воїш.

Альтанкові системи формування винограду надзвичайно декоративні. І, звичайно, велике розмаїття конструкцій опори для винограду на присадибних ділянках. Виноград успішно використовується для декоративного оформлення малих альтанок, навісів, стелажів і т.п.

Облаштування шпалери.Для підтримування штамбів використовують дерев’яні кілки, діаметром 4-6 см і довжиною 1,25-2 м, затесані з нижнього боку та оброблені антисептиком.

Рідше використовують залізний кутник. Для високоштамбової культури винограду висота приштамбового кілка може сягати 1,5-2,5 м, а діаметр – до 10 см. Такі кілки несуть основне навантаження, підтримують багаторічні частини куща та дозволяють сформувати прямі штамби. На виноградниках вони зберігаються до 8-10 років. Опори для штамбів винограду заглиблюють на 30-40 см з допомогою машин або вручну.

При шпалерній системі стовпи опори залежно від розташування і навантаження, яке вони несуть, ділять на кінцеві і проміжні. Кінцеві (якірні) розміщують на початку та в кінці ряду. Залежно від конструкції шпалери їх встановлюють вертикально або з ухилом в бік дороги під кутом 60-65°, з якорем або з протилежними упорами. Заглиблюють їх на 70-80 см. В якості якоря використовують великий камінь, бетонний блок та ін. Проміжні стовпи встановлюють строго вертикально, заглиблюють в ґрунт на 55-60 см.

Висота стовпа залежить від конструктивних особливостей шпалери, системи ведення винограду, висоти штамбів, типу формувань та ін. В Україні на виноградниках з вертикальною шпалерою висота проміжних стовпів над рівнем ґрунту переважно складає 175±5 см. Діаметр стовпів залежить від матеріалу з якого вони виготовлені: кінцевих – 7,5-20 см, проміжних – 5-12 см.

Відстань між проміжними стовпами також залежить від системи ведення та біологічних особливостей сортів. На рівнині і для слаборослих сортів між стовпами – 8-12 м, в інших випадках – 6-8 м.

а

б

Рис. 115. Кріплення кінцевих стовпів шпалери: а – вертикальні (1 – з якорем; 2 – з упорами); б – з протилежним ухилом (з якорем).

Розміщення дротів. На стовпи навішують дроти з оцинкованого або гальванізованого дроту. За рубежем найчастіше використовують металевий дріт в пластмасовій оболонці. Діаметр дроту для першого ярусу шпалери – 4-6 мм, наступних – 2-4 мм.

Кількість і відстань між дротами шпалери залежить від біологічних особливостей сортів, типу формувань куща, технологій вирощування. Для неукривного виноградарства перший дріт натягують на висоті штамба (80-160 см). В укривному виноградарстві – на 30-60 см від рівня ґрунту, залежно від типу куща. Наступний дріт натягують через 25-50 см вище попереднього. Найчастіше для вертикальної шпалери використовують від двох до п’яти дротів.

Рис. 116. Типи плодових ланок:

1 – проста; 2 – молдавська; 3 – посилена; 4 – болгарська.

Рис. 117. Формування простої плодової ланки.

Рис. 118. Омолодження винограду: 1 – всієї рослини зі штамбом; 2 – рукава.

Зелені операції на винограднику

До зелених операцій відносять обламування, пасинкування, прищипування і чеканення пагонів. Зелені операції дозволяють регулювати ріст куща протягом вегетації та впливати на величину і якість урожаю.

Підв’язування штамбу, рукавів і пагонів.Основне завдання підв’язування – раціональне розміщення багаторічних та однорічних розгалужень для повного використання рослиною сонячної енергії, управління полярністю, створення оптимальних умов провітрювання крони, механізації всіх видів робіт на винограднику.

Зелені пагони підв’язують 2-3 рази за вегетацію вертикально догори, або під кутом 45° до 2-5-го рядів шпалери, залежно від її облаштування дротами. При однодротовій шпалері зелені пагони звисають вільно. Відстань між пагонами повинна бути 3-6 см, не слід перекручувати чи накладати пагін на пагін, щоб не було затінення листя. Матеріал для підв’язування – шпагат з натуральних чи синтетичних волокон.

Обламування. Із зимуючих вічок, що залишилися після обрізування, розвиваються пагони. Як правило при обрізуванні залишають певний страховий запас вічок. З вічок розвивається більше пагонів, ніж планували для забезпечення певного врожаю. Для регулювання запланованого врожаю проводять обламування надлишкових пагонів. Обламування виконують на початку вегетації, коли пагони досягнуть 10-15 см. Виламують в першу чергу безплідні пагони, третій пагін на сучку заміщення, порослеві пагони, та ті що розвиваються зі сплячих бруньок. Обламуванням остаточно регулюють навантаження куща урожаєм. Неправильне обламування може призвести до значних втрат урожаю.

Рис. 119. Обламування пагонів на плодовій ланці.

Пасинкування.На молодих пагонах після цвітіння в пазухах листків починають розвиватися молоді розгалуження – пасинки. Надмірний розвиток пасинків може викликати загущення кущів, затінення грон, надмірний розвиток інфекцій. Як правило, проводячи пасинкування повністю пасинки не видаляють, а залишають 1-2 листочка на пасинку, прищипуючи верхівку. Листки пасинка працюють на зимуюче вічко.

Видаляють пасинки в таких випадках:

- при надзвичайно великій масі куща, коли пасинки своїми листками затінюють листя основних пагонів і грона;

- при значному розвитку пасинків, коли зменшується провітрювання куща, що сприяє появі хвороб і шкідників.

Не видаляють пасинки:

- якщо на кущах мало листя, тоді просто прищипують верхівки;

- на пагонах, що сильно ростуть;

- на сучках заміщення пасинки прищипують, залишаючи 4-5 листків. Ці листки сприяють кращому визріванню зимуючих бруньок, що знаходяться в основі пасинка.

Рис. 120. Прищипування пасинка.

Прищипування і чеканення пагонів.Прищипування – це видалення верхівки (кронки) зелених пагонів на 1-2 см, тобто видалення апікальної зони. А чеканення – обрізування верхньої частини пагона – коронки разом з частиною зеленого стебла з декількома добре розвиненими листками.

Прищипування застосовують:

- для регулювання росту окремих пагонів на кущі і кращого закладання плодових бруньок;

- для зменшення осипання зав’язі (на початку цвітіння);

- для збільшення врожаю в цьому ж році;

- для стимулювання росту пасинків.

Прищипування проводять на всіх пагонах, крім тих, що розвиваються на сучках заміщення, а якщо вони відсутні – на пагонах, які розміщені в нижній частині дуги. Не проводять прищипування ослаблених пагонів і тих, що призначені для відсадків.

Рис. 121. Прищипування плодового пагона.

В першу чергу прищипують пагони із сильним ростом, тоді краще ростуть відстаючі пагони. Прищипування можна проводити декілька разів, починаючи від першого обламування за 15 днів до цвітіння для стимуляції росту пасинків.

Чеканення проводять для того, щоб:

- зупинити ріст пагонів;

- поліпшити доступ світла і повітря до грон;

- зменшити осипання квітів і сприяти кращому формуванню ягід;

- покращити визрівання ягід та пагонів.

Чеканять пагони гострим ножем або секатором, залишаючи над останнім гроном 4-5 листків на півдні чи 6-8 листків в північних регіонах виноградарства.

Чеканять пагони при сповільненні і повному припиненні їх росту, тоді верхівка вирівнюється і формується верхівкова брунька. В районах північного виноградарства чеканять пагони в кінці липня – в серпні, що сприяє кращому визріванню лози, а на півдні – в серпні-вересні.

Агротехніка закладання і вирощування винограду

Агротехніка закладання насаджень та вирощування винограду представлена в таблицях 24-27.

Таблиця 24

Агротехнічний план передсадивного готування ґрунту під виноградник

Площу відведену під виноградник готують за два роки до садіння. Роботи часто пов’язані зі значними переміщеннями орного горизонту, складуванням його у валки, вирівнюванням підґрунтя, з наступним розрівнюванням родючого шару. На схилах крутизною <8-10° нарізають тераси. Для відновлення родючості ґрунту площу засівають багаторічними травами чи сидеральними культурами. Основне удобрення та плантаж здійснюють за півроку до садіння винограду.

В Україні у всіх виноградарських районах виноград висаджують навесні. На карбонатних і піщаних ґрунтах з вмістом каміння висаджують в ямки діаметром 40-50 см, глибиною – 60-70 см; на кам’янистих, шиферних ґрунтах – під лом, а на родючих суглинкових – під гідробур.

На рівних ділянках щеплені саджанці висаджують на таку глибину, щоб місце щеплення було на 2-3 см вище рівня ґрунту, кореневласні – на глибину дворічної частини. При садінні на схилах враховують змив ґрунту з часом. У верхній частині схилу саджанці заглиблюють, щоб місце щеплення було на 3-4 см нижче рівня ґрунту, в нижній частині схилу, навпаки, висаджують на 4-5 см вище рівня ґрунту.

Таблиця 25

Агротехнічний план закладання виноградника

Таблиця 26

Агротехнічний план догляду за молодим і плодоносним виноградником (штамбове формування)

Таблиця 27

Агротехнічний план догляду за плодоносним виноградником

( неукривна зона, без поливу )