Склад злочину

Розділ VI

§ 1. Поняття і значення складу злочину

1. Склад злочину — це сукупність встановлених у криміналь­ному законі юридичних ознак (об 'єктивних і суб 'єктивних), що ви­значають вчинене суспі­льна небезпечне діяння як злочинне. З цього визначення випливає, що визнання того чи іншого суспільне небез­печного діяння злочином є виключним правом законодавця, тобто Верховної Ради України. Саме тут одержує свою реалізацію принцип:

«Немає злочину без вказівки на те в кримінальному законі». З іншого боку, у чинному законодавстві міститься вичерпний перелік тих сус­пільне не­безпечних діянь, які у даний момент визначені як злочинні. Отже, для того, щоб будь-яке суспільне небезпечне діяння, що зустрі­чається в реальному житті, набуло статусу злочину, необхідно, щоб діяння даного виду були визначені за­конодавцем як злочинні. Тільки за такі суспільне небезпечні діяння людина може бути притягнута до кримінальної відповідальності і їй може бути призна­чене криміналь­не покарання. Відступ від цієї вимоги може призвести на прак­тиці до порушень законності й обмеження прав громадян.

2. Тільки законодавець у нормах закону за допомогою закріплен­ня відпові­дних об'єктивних і суб'єктивних ознак визначає, які з вчи­нених суспі­льне небезпечних діянь є злочинами. Причому законода­вець не в змозі (та у цьому і немає необхідності) виділити і нормативне закріпити всю сукупність ознак конкретного злочину. Будь-який кон­кретний злочин (вбивство, крадіжка, хуліганство) мають безліч ознак. Чимало з них взагалі не мають безпосеред­нього відношення до розв'язання питання про злочинність і караність діяння. Тому законодавець виділяє з усієї сукупності ознак, які характеризують той чи інший злочин, найбільш важливі, значущі й найтиповіші, що однаково прита­манні всім злочинам даного виду.

Отже, обсяг ознак, що характеризують конкретно вчинений зло­чин, зна­чно ширше за обсяг тих юридичне значущих ознак, що ви­значають суспільне небезпечні діяння певного виду як злочинні. В той же час склад злочину висту­пає і як більш широке поняття, бо він містить характеристику не одного конк­ретного злочину, а всіх злочинів даного виду. Тому при встановленні ознак складу в конк­ретно вчиненому злочині потрібно йти не шляхом їх ототож­нення, а через їх виявлення у вчиненому діянні і зіставлення з ознаками (еле­ментами) видового поняття складу злочину, закріпленого в кри­мінальному за­коні.

Формулюючи ознаки конкретного складу злочину, законодавець завжди виходить з тих закріплених у нормах Загальної частини КК ознак злочину, що мають загальний характер і входять до складу будь-якого злочину. Наприклад, при цьому завжди враховуються за­кріплені у статтях 18, 19 і 22 вимоги до су­б'єкта злочину (фізична, осудна особа, яка досягла визначеного в законі віку). Тому вже при конструюванні конкретних кримінально-правових норм немає необ­хідності кожного разу вказувати на вимоги до загальної характери­стики суб'єкта злочину. Так само, як немає необхідності в кожній с'іаі і і КК розкри­вати зміст умислу і необережності, оскільки зміст цих понять закріплений у статтях 24 і 25 КК.

Найчастіше в конкретній криміпально-правовій нормі найбільш повно зако­нодавцем закріплюються ознаки об'єктивної сторони. Це викликано тим, що вони в більшості випадків індивідуальні і при­таманні тільки цим злочинам.

Слід мати на увазі й те, що в кримінально-правовій нормі закрі­плюються вказані ознаки з урахуванням дій виконавця в закінчено­му злочині. Відобра­жати ж у конкретній нормі особливості цих зло­чинів з урахуванням стадій вчи­нення злочину і різної ролі у ньому всіх співучасників немає необхідності, адже ці особливості, у свою чергу, мають загальний, типовий для всіх злочинів хара­ктер і тому закріплені в Загальній частині КК у статтях 13-16, 26-28.

Таким чином, у нормах Загальної частини містяться лише ті об'­єктивні і суб'єктивні ознаки складу, що притаманні усім злочинам або багатьом з них. Саме ці ознаки в поєднанні з ознаками, описа­ними в конкретних нормах Особ­ливої частини, і утворюють склад конкретного вчиненого злочину.

3. Важливо зазначити і те, що склад злочину — це реально існу­юча сис­тема ознак, а не плід людської фантазії або просто вигадка. А якщо це об'єкти­вна реальність, то її можна пізнати і використати в практичній діяльності.

Звичайно, коли ми говоримо, що всі ознаки будь-якого складу включені в той чи інший кримінальний закон, то при цьому врахо­вується, що ці ознаки зо­вні не завжди очевидні, бо вони певною мірою формалізовані і у самому тексті закону можуть зазначатися як безпосередньо, так і через систему юридичних понять і категорій.

Так, у ст. 185 КК досить докладно закріплені ознаки складу кра­діжки, як таємного викрадення чужого майна. Тут зазначений пред­мет посягання (чуже майно), описаний характер дії (таємне викра­дення), але в той же час нічого не говориться про суб'єкта злочину, форму вини й інші ознаки цього складу. Усі ці ознаки мають загаль­ний характер і тому закріплені в нормах Загальної частини, до яких і потрібно звертатися. Наприклад, зі змісту статей 18, 19 і 22 випли­ває, що суб'єктом крадіжки може бути лише осудна особа, якій до вчинення зло­чину виповнилося чотирнадцять років. Порівняльний же аналіз статей 24 і 185 показує, що крадіжка як діяння, свідоме і спрямоване на отримання наживи, може бути вчинена лише з пря­мим умислом. Визнаючи місце розташування ст. 185 у системі Особ­ливої частини (глава VI «Злочини проти власності»), слід зробити висновок, що об'єктом крадіжки є відносини власності.

4. Склад злочину необхідно відмежовувати від самого злочину, тому що вони не співпадають, а лише співвідносяться як явище (кон­кретний злочин) і юридичне поняття про нього (склад конкретного виду злочину). Злочин — цс конкретне суспільне небезпечне діяння (наприклад, крадіжка, вчинена І. 17 сі­чня 2001 р., з магазину села К.), вчинене у певній обстановці, у певний час і у певному місці, що від­різняється безліччю особливостей від всіх інших злочинів даного виду (наприклад, крадіжка, вчинена вперше, шляхом обману, була усу­нута охорона, запори знищені тощо). Тому цей злочин відрізняється безліч­чю властивих йому індивідуальних ознак від всіх інших крадіжок.

Склад же злочину являє собою юридичне поняття про злочини певного виду (склад крадіжки, вбивства, зґвалтування, грабіжу і т.д.), у якому об'єднані найбільш істотні, найбільш типові й універсальні їхні ознаки. Тому, наприклад, крадіжки, вчинені різними особами, завжди відрізняються тією чи іншою мі­рою одна від одної своїми особливостями, але склади вчинених ними злочинів тотожні, однакові.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що обсяг ознак зло­чину і складу злочину різний. З одного боку, обсяг ознак злочину є ширшим за обсяг ознак складу, тому що останній містить у собі лише найбільш загальні, типізо­вані, тобто властиві усім злочинам даного виду, ознаки. З іншого боку, склад злочину є ширшим за кожний конкретний злочин, тому що він містить у собі ознаки не одного конкретного злочину, а ознаки всіх злочинів даного виду.

5. Поряд зі складом конкретного злочину в теорії кримінально­го права виді­ляють загальне поняття складу злочину. Вчення про загальне поняття складу злочину грунтується на теоретичному уза­гальненні типізованих ознак, властивих всій сукупності складів кон­кретних злочинів. Отже, цс не законода­вче, а теоретичне поняття. У ньому узагальнені ознаки, що характеризують об'­єктивні і суб'єк­тивні ознаки всіх складів злочинів, передбачених чинним кримі­наль­ним законодавством.

Різним є практичне призначення загального і конкретного скла­дів злочи­нів. Загальне поняття складу злочину, як наукова абстрак­ція, є засобом пі­знання конкретних складів, містить рекомендації з їх конструювання, дозволяє здійснювати їх наукову класифікацію. Конкретний же склад злочину містить всі описані в законі ознаки певного виду злочинів. Тому встановлення цих ознак у суспільне небезпечних діях особи свідчить про те, що нею вчинений злочин.

6. Викладене дозволяє зробити такі важливі висновки:

1) склад злочину являє собою певну сукупність об'єктивних і суб'єктив­них ознак, що визначають конкретне суспільне небезпеч­не діяння як злочинне;

2) тільки в кримінальному законі встановлюється сукупність за­значених ознак;

3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;

4) тільки у складі злочину визначається характер та обсяг відпо­відально­сті за вчинений злочин.

7. У науці кримінального права вчення про склад посідає особ­ливе місце. Цс пояснюється як його значущістю для вирішення пи­тань про злочинність або не злочинність діяння, правильної квалі­фікації вчиненого і точного застосу­вання закону, так і тим, що в рам­ках самого вчення про склад вивчаються і роз­виваються всі основні інститути кримінального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК «підставою кримінальної відповіда­льності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке міс­тить склад злочину, передбаченого цим Кодексом». У цій нормі ви­значається найважливіше зна­чення складу злочину для законності й обгрунтованості кримінальної відпові­дальності: тільки сукупність усіх передбачених законом ознак складу (і ніякі інші обставини) може бути підставою кримінальної відповідальності. Таким чином, склад злочину с єдиною і достатньою підставою кримінальної від­пові­дальності: встановлення ного ознак у конкретному суспільна небезпечному ді­яти особи означає, що с все необхідне для криміна­льної відповідальності.

Тим самим склад злочину визначає і межі розслідування, тому що основ­ним завданням слідства саме і є встановлення об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину.

Важливе значення складу злочину виявляється і в тому, що він дозволяє провести, по-перше, чітке розмежування між злочином і провиною, тобто не­злочинним суспільне небезпечним діянням; по-друге, відмежувати один злочин від будь-якого іншого (наприклад, крадіжку від грабежу, зловживання владою або службовим станови­щем від перевищення влади або службових повнова­жень).

У законодавчій практиці за допомогою складу здійснюється кри-міналіза­ція (дскриміналізація) суспільне небезпечних діянь. Тому склад злочину, як і вчення про нього, утворює той інструмент, за допомогою якого законодавець і здійснює кримінальну політику в галузі криміналізації діянь.