Практичні завдання
1. Прочитайте текст. Визначте, хто є автором документу, якою є його мета і характер.
Питання для самоконтролю і самоперевірки
1. Хто проголошувався в документі охоронцем українських теренів „від Дону по Кавказ”?
2. Що таке УГВР?
3. Якими були завдання УГВР?
33. ПОСТАНОВИ ІІІ КОНФЕРЕНЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ САМОСТІЙНИКІВ ДЕРЖАВНИКІВ (ОУН СД)
(Неповний текст)
(подано мовою оригіналу)
ІІІ-я Конференція Організації Українських Націоналістів Самостійників Державників (ОУН СД), яка відбулася в днях від 17-го до 21-го лютого 1943-го року; піддавши всебічній аналізі:
А. сучасне міжнародне положення, позиції воюючих сторін, позиції поневолених народів і сучасне міжнародне становище України,
Б. ситуацію на українських землях та минулорічний період боротьби українського народу, стан організованих українських політичних сил та ролю ОУН СД як керівного чинника в національно-визвольній боротьбі українського народу, стверджує:
До А.
1. Сучасна війна на Сході, що її розпутано в ім’я імперіялістичних інтересів німецького націонал-соціялізму і московського большевизму, ведеться за протинародні, реакційні цілі, обернення країн і народів у предмет колоніяльної експлуатації і грабунку, що несе за собою духовно-моральний, соціяльно-економічний і національно-політичний визиск і гніт, тобто за повне поневолення народів і людини. Це в першу чергу війна з приводу України, яку обидва імперіялізми трактують у своїх загарбницьких планах як центральну проблему їх імперіялістичної політики на сході Европи та вихідну базу для дальших підбоїв. В сучасній стадії боротьби ця війна довела до сильного виснаження обох партнерів та заставила їх мобілізувати та кидати на фронт усі можливі резерви, щоб, без огляду на мільйонові жертви, примусити противника до капітуляції.
2. Німеччина своєю імперіялістичною політикою у відношенні до всіх європейських народів та терором і грабунком на окупованих теренах змобілізувала проти себе всі народи сучасної Европи, в тому числі також т. зв. союзників. В цей спосіб створила вона ідейно-політичні та моральні й матеріяльні основи для свойого розвалу і вже хитається під ударами мільйонових армій ворогів та під впливом наростаючих в Европі революційних сил поневолених народів. її намагання приєднати або приневолити поневолені нею народи під ширмою боротьби з большевизмом кривавитися в сучасній війні за її імперіялістичні інтереси являються підступним маневром окупанта і спізненою спробою оминути наслідків доконаних помилок та одним із засобів скріпити свій воєнний потенціял силами поневолених народів.
3. Большевицька Москва, виступаючи в ролі оборонця народів перед німецьким імперіялізмом, використовує сучасний воєнний стан, що Існує між Німеччиною і аліянтами, та, капіталізуючи для себе терористичну німецьку політику на окупованих теренах, продовжує вести підступну гру за здобуття допомоги Заходу для перемоги над Німеччиною, що за планами Москви має стати першим етапом у здійсненні цілей московського імперіялізму, цебто підбою всієї Европи і переведення світової большевицької революції.
4. Британська імперія і Сполучені Штати Північної Америки стоять у завзятій боротьбі проти німецького імперіялізму як загрози життєвих інтересів англосаксонського світу, використовуючи в цій боротьбі всі можливі чужі сили, а зокрема московську воєнну валку, що має завдати Німеччині основні удари на Сході. їхньою метою являється розгромлення всіх великодержав Европи, що своєю мілітарно-політичною силою й імперіялізмом створюють для них нову загрозу та унеможливлюють їм реалізувати свої плани побудови європейського ладу, опертого на принципі рівноваги політичних сил та забезпечуючого свободу англо-саксонських політичних і господарських впливів в Европі. Здійснення планів англосаксонського світу узалежнене від його силових спроможностей в кінцевій стадії сучасної війни, а вичерпання його сил може заставити його, як в 1919-му році, приймати політичні розв’язки, накинені самостійницько-визвольними або імперіялістичними чинниками.
5. Сучасна війна принесла окупацію й політичне поневолення німецьким імперіялізмом ряду європейських народів і, у їхній боротьбі за відбудову власних держав, заставила їх до політичної орієнтації на англо-американський світ як на чинник, що змагає до розвалу Німеччини. В наслідок німецьких практик та під впливом надій на допомогу Заходу кладуть вони небезпеку большевизму на дальшому плані їхніх самостійницьких акцій.
6. Україна знаходиться в сучасний момент між молотом і ковадлом двох ворожих собі імперіялізмів Москви і Берліна, що в рівній мірі трактують її як колоніяльний об’єкт. У своїй самостійницько-визвольній боротьбі український нарід зустрічає на відтинку своїх міжнародніх акцій ряд перешкод, що є випливом неознайомлення других народів з українською справою, протиакцій історичних ворогів України та є наслідком факту, що сучасна війна ведеться за інтереси великих імперіялістичних держав, які запрягають до своїх цілей інші народи та нехтують їхніми правами на національно-державне самовизначення. Тому для українського народу являється невідкличною вимогою вести боротьбу проти обох імперіялізмів на платформі власних сил, а в основу своєї співпраці з другими народами класти їхнє визнання нашого права на власну державу і на цій площині шукати спільних інтересів західніх і східніх народів у спільній боротьбі проти німецького, московського і других імперіялізмів.
До Б.
7. Український нарід, що в свойому змаганні за Українську Самостійну Соборну Державу веде нещадну боротьбу проти московсько-большевицьких і німецьких окупантів, є єдиним джерелом і гарантом нашої сили та підметом нашої боротьби; Українська Держава повстане тільки завдяки праці й зусиллю та в боротьбі всіх верств українського народу шляхом Національної Революції проти всіх ворожих Україні імперіялізмів.
8. Організатором і керівником визвольної боротьби українського народу являється Організація Українських Націоналістів Самостійників Державників, що, незалежно від впертих намагань ворогів її знищити, витримала на становищі та невгнуто йде шляхом революційно-визвольної боротьби, ведучи за собою український нарід до остаточного вирішального бою УССД.
9. 1942-ий рік був на українських землях роком впертої і завзятої боротьби українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. Вона проходила серед нещадного гніту й поневолення українського народу німецьким окупантом, серед намагання зробити з нього раба на власній землі і як націю знищити та серед повторних спроб московського червоного і білого імперіялізму розкладати український нарід і приготовляти грунт для його нового політичного й економічного поневолення. У відповідь на оці спроби німецьких і московських імперіялістів та як вираз невгнутої волі українського народу жити самостійним життям, і в наслідок скріпленої самостійницької акції ОУН СД на всіх землях України, наростав єдиний фронт самостійницької боротьби всіх верств українського народу, що позначився:
а) посиленим процесом кристалізації української самостійницької думки серед українських народніх мас, зростом їхньої національної свідомости та протиставленням української національної ідеї ворожим спробам агентів московського імперіялізму і німецького окупанта ширити розклад серед українського народу та підготовляти основи для його тривалого політичного поневолення;
б) наростанням свідомости українських народніх мас, що лише Українська Самостійна Соборна Держава створить умови для всебічного розвитку та забезпечить усі політичні і соціяльні права українського народу, та їх готовістю боротися за українську самостійницьку Ідею;
в) поступовим ліквідуванням впливів серед українського народу партійницьких угрупувань та опортуністично-зрадницьких одиниць і груп, що під різними виглядами проповідують порозуміння з окупантами і з ними співпрацюють, чим намагаються послабити волю українського народу до боротьби та допомагають окупантам закріплювати на Україні колоніальну систему;
г) участю в національно-визвольній боротьбі всіх верств українського народу та зростанням кадрів борців за УССД на всіх землях України.
10. Для Організації Українських Націоналістів Самостійників Державників був 1942-ий рік роком важкої боротьби, яка, незалежно від завданих Організації ворогами ударів, принесла:
а) визнання визвольної програми ОУН СД українськими народніми масами за правильну платформу боротьби українського народу за УССД;
б) дальше кристалізування I об’єднування всіх здорових національних сил навколо ОУН СД та поширення праці Організації і розбудови членської мережі на всі землі України;
в) дальше поширювання праці ОУН СД на всі сектори суспільно-політичного життя та притягнення до визвольної боротьби всіх суспільних верств українського народу.
11. Не зважаючи на згадані успіхи, все ж таки минулорічний період боротьби не довів до цілковитої ліквідації існуючих в Україні середовищ, які намагаються скріплювати існуючу, як наслідок поневолення, орієнтацію деякої частини українських народніх мас на ворожі Україні політичні центри або наставляють маси на пасивне вичікування на чужу зовнішню допомогу. В час, коли перед українським народом стоїть питання боротьби за його фізичне і духовне існування та розвиток, існують, крім того, серед українського народу елементи, які нині понад усе ставлять свої вузькоегоїстичні соціально-економічні інтереси і ради їх заспокоєння нехтують вимогами сучасної національно-визвольної боротьби українського народу.
12. Беручи до уваги минулорічний період боротьби і діяльності ОУН СД та прийоми, якими вона проходила, ІІІ-я Конференція визнає, що прийняті на ІІ-ій Конференції ОУН СД в квітні 1942-го року постанови витримали пробу життя та у своїх засадних основах залишаються і надалі напрямними нашої боротьби.
По переведенні аналізи проблем, що були предметом нарад, ІІІ-я Конференція ОУН СД визнає:
1. Реакційним і антинароднім планам московських і німецьких імперіялістів, що спровокували сучасну війну та, продовжуючи її коштом життя і страждань мільйонів і рівночасно прикриваючи свої загарбницькі плани забріханими фразами про т. зв. Нову Європу або пролетарську революцію, змагають до тривкого поневолення народів усієї Європи, до їх заковання в кайдани націонал-соціялістичної германської або московсько-більшовицької тюрми народів, - протиставляємо ідею самостійних національних держав усіх європейських народів на їх етнографічних територіях як найбільш прогресивну ідею сучасної доби, ідею ладу, опертого на принципі свободи народам і людині, що єдина забезпечить повну свободу розвитку всім народам і знищить дотогочасні імперіялістичні системи та обереже народні маси від небезпек наростання нових загарбницьких імперіялізмів та постійно провокованих ними воєн.
Визнаємо, що здійснення оцих прогресивних ідей майбутнього справедливого європейського ладу, що зродиться і буде побудований на згарищах сучасної імперіялістичної війни, можливе єдино шляхом спільної боротьби всіх поневолених народів Сходу й Заходу, під гаслом національних революцій проти імперіялізмів.
2. В період сучасної війни на сході Європи, що в наслідку мілітарного і духовного виснаження німецького і московського імперіялізмів та під впливом наростаючих в Европі революційних сил поневолених народів веде до їхнього розвалу, провадимо боротьбу для підготовки Української Національної Революції, яка в момент кризи сучасної війни доведе до усунення окупантів з України.
3. Нашу визвольну програму спираємо і надалі на організованих революційних силах українського народу. Сприятливі політичні умови використаємо як допомічні елементи в нашій боротьбі. Протиставляємося якнайрішучіше всім капітулянтським спробам демобілізувати волю українського народу до боротьби шляхом суґерування народнім масам надій на зовнішні сили.
4. Враховуючи існуючий зараз уклад міжнародних сил і гру, що ведеться між ними, тактику нашої боротьби за УССД базуємо в першій мірі на вимогах ідеї УССД, нашої визвольно-політичної концепції власних сил та революційних прийомів ОУН СД і зв’язуємо з кожночасним укладом міжнародної ситуації, з тенденціями його розвитку, а розбіжності між поодинокими імперіялізмами використовуємо для себе як чинники, що можуть спричинити потрібну для здійснення наших визвольних цілей зміну міжнародного положення. Ми шукаємо пунктів спільних інтересів нашої боротьби з інтересами других народів і держав і на цій площині формуємо основи для нашої міжнародної співпраці.
Стоїмо на становищі, що передумовою мобілізації всіх національних і політичних сил України для боротьби проти московсько-большевицького імперіялізму та приєднання до неї зовнішньо-політичних сил, а зокрема поневолених народів, являється боротьба українського народу проти німецького імперіялізму.
Тільки шляхом боротьби проти німецького імперіялізму можна:
а) відірвати від впливів Москви ті елементи українського народу, які шукають охорони перед загрозою з боку німецького імперіалізму в Москві;
б) демаскувати московський большевизм, що свої імперіялістичні заміри і далі поневолювати Україну прикриває лозунгами оборони українського народу і других поневолених народів перед німецьким окупантом;
в) здобути для українського народу і для його національно-визвольної боротьби незалежну позицію на зовнішньому міжнародному відтинку.
В сьогоднішньому укладі міжнародних сил і в сучасній стадії визвольної боротьби українського народу всяка співпраця з німецьким окупантом і давана йому поміч у його конкуренційній боротьбі з московським імперіялізмом являються на ділі підтримкою московського імперіялізму в Україні і назовні та обмежують йому його підступні намагання компрометувати в Україні і на міжнародному відтинку українську національно-визвольну боротьбу як знаряддя німецького імперіялізму в його завойовницьких планах.
5. На відтинку поневолених народів сучасної Європи, зокрема її сходу, змагаємо до ліквідації дрібних неістотних спорів і в ім’я національних революцій проповідуємо і організуємо спільний фронт поневолених народів для боротьби проти імперіялізмів і проти поневолення під гаслом свободи народам і людині.
Вважаємо, що, незалежно від хвилевого укладу сил між воюючими блоками, тільки спільна боротьба всіх поневолених народів Сходу і Заходу проти імперіялізмів може врятувати їх від політичного, господарського і культурного поневолення та довести до відбудови вільних національних держав на етнографічних територіях поодиноких народів.
Приймаючи в основу факт, що Україна в боротьбі проти обох імперіялізмів - німецького і московсько-большевицького - займає ключову позицію, стверджуємо, що без зломання тих імперіялізмів на Україні, отже без існування Української Самостійної Соборної Держави не можливе тривале існування суверенних національних держав європейських народів, а зокрема поневолених нині народів східної, середньої, північної і південно-східної Європи, та тривалий мир.
6. Ми приймемо активну участь у кожній європейській коаліції, організованій другими поневоленими або державними народами проти імперіялістичних загарбників, але тільки на принципі визнання другими народами нашого права на нашу державну незалежність.
7. Боротьбу за УССД ведемо й вестимемо дальше, незалежно від усяких територіяльно-політичних перемін на сході Європи.
8. Большевицьку і білу імперіялістичну Москву будемо поборювати завжди як віковічного ворога поневолених народів Сходу та як джерело вічного неспокою в Європі і осередок імперіялістичної експанзії на європейський і азіатський континент.
9. В разі повернення большевизму на українські землі будемо планово розбудовувати наші національні і революційні сили під новою займанщиною, а наші організовані, революційно-самостійницькі вияви провадитимемо згідно з вимогами ідеї УССД та революційної тактики ОУН СД, беручи при тому до уваги кожночасний стан морально-політичних сил українського народу та даний уклад зовнішніх політичних сил.
10. Усі спроби біломосковських елементів та зовнішніх чинників відновити стару московську імперію на немосковських землях, зокрема на землях українського народу, зустріне український нарід нещадною боротьбою.
11. Стоячи на становищі побудови національних держав усіх народів на їх етнографічних територіях, український нарід протиставляється і протиставлятиметься всім спробам народів, в сучасний момент поневолених німецьким або московським імперіялізмом, або т. зв. союзників Німеччини, що їх заставив німецький імперіялізм кривавитися за його інтереси, - загарбати в цілості або частинно українські землі та поневолювати Україну. Український нарід буде нещадно поборювати такі імперіялістичні намагання, що, являючись ломанням революційного фронту європейських народів, які борються проти імперіялістичних загарбників за вільні національні держави, побудовані на етнографічному принципі, - скріплюють політичні і мілітарні позиції німецьких і московських та других світових імперіялізмів.
12. Визнаємо, що тільки організований збройно-політичний чин українського народу під керівництвом його революційно-визвольного проводу доведе до створення УССД, а назовні принесе Україні визнання і респект усіх других народів і держав.
13. Проведення і здійснення революційно-визвольних планів і цілей нашої боротьби за УССД, небезпека червоного і білого московського чи другого зовнішнього імперіялізму інших народів, окупантські плани і практики німецького імперіялізму, вимоги збереження українських народніх мас та організування їх планової оборони і самооборони перед масовим фізичним винищуванням та цілковитим економічним грабунком окупантами, - ставили і ставлять перед нами завдання поширювати, скріплювати та творити нові окремі осередки організованої сили народу.
14. Змагаючи до здійснення основної мети нашої боротьби, тобто УССД, і твердо стоячи при нашому плані визвольної акції та спираючи на ньому нашу тактику, ми не дамо ворогам накинути нам прийомів нашого поступування. На намагання імперіялістичних загарбників сепарувати провідну верству революційно-визвольних і державницько-свідомих елементів від широких мас народу відповість український нарід скріпленням єдиного революційного фронту всіх верств та посиленою боротьбою за УССД під керівництвом свойого революційно-визвольного проводу.
15. Насильні вивози українців з окупованих німцями українських земель на примусові роботи до Німеччини, так само, як і змушування Москвою українського національного елементу до праці для скріплювання воєнного потенціялу московського імперіялізму, являються одним із планових засобів ворожих Україні імперіялізмів втягати українську робочу силу до невільничої праці для здійснення ворожих їй імперіялістичних цілей Берліна і Москви та йдуть по лінії планів німецького і московського імперіялізмів вихолощувати Україну від її здібного до національної боротьби елементу, а в дальшу чергу його знищити. Український нарід не стане тяглом ворожих собі імперіялістичних інтересів, не буде закріплювати власними руками своєї неволі, а свою працю і труд віддасть лиш ідеї революційної боротьби за УССД.
16. Мобілізування і приневолювання українців німецькими імперіялістами проливати свою кров і віддавати життя в рядах їхніх армій в ім’я чужих і ворожих українському народові імперіялістичних інтересів; проголошування німецькими імперіялістами українців союзниками в конкуренційній боротьбі німецького імперіялізму з імперіялізмом Москви; творення німцями окремих збройних відділів з українців ОСУЗ і ЗУЗ; називання українців, насильно або підступно змобілізованих Москвою в червону армію або в партизани, ворогами українського народу, - визначаємо:
як намагання німецького імперіялізму здобути для себе гарматне м’ясо серед українського народу, щоб в цей спосіб виграти війну і ще гірше поневолити український нарід;
як підступні спроби послаблювати волю українського народу до боротьби шляхом будження в ньому неоправданих, обманливих надій на добру волю німців змінити свою імперіялістичну політику в Україні та визнати в майбутньому право українського народу на незалежне державне життя;
як підступні заходи для творення штучних перегород між українцями Осередніх і Східніх Земель та Західніх Земель
та як намагання посіяти ворожнечу та довести до проливу братньої крови між українцями спід німецької і большевицької окупації.
17. Насильна і підступна мобілізація українців московським імперіялізмом в ряди червоної армії або в червоні партизани під гаслами оборони т. зв. соціялістичної батьківщини перед німецькими наїзниками і під гаслами спільноти інтересів українського народу з московською імперіалістичною клікою, а також засуджування московською пропагандою українців, що їх насильно або підступом змобілізували німці в ряди своєї армії, німецькими агентами і ворогами українського народу, - являється одним з імперіялістичних методів Москви приневолити український нарід проливати свою кров за інтереси московського імперіялізму, відводити його від його єдиної правильної ідеї боротьби за власну національну державу, щоб у цей спосіб послаблювати його фізично та розкладати морально, а відтак ще сильніше поневолити та щоб шляхом витворювання штучних перегород між українцями по обох боках фронту доводити до проливу братньої крови між синами одного українського народу.
18. Приймаючи в основу ідею власної державности як мету своєї боротьби, український нарід віддасть свої сили тільки для революційної боротьби за УССД та протиставиться всім ворожим спробам його використовувати та запрягати до воза чужих імперіялістичних інтересів, а в своїй боротьбі проти ворожих імперіялізмів стане рам’я-обрам’я тільки з тими народами, що визнають його право на власне самостійне державне життя.
19. Засуджуємо всі спроби індивідуальної чи збірної співпраці з окупантами як шкідництво і зраду українському народові. Заплямовуємо як зрадників українського народу всіх агентів і наємників, секретних співпрацівників гестапо і НКВД і других, що за юдин гріш продають свою батьківщину.
20. Визнаючи, що національне визволення і відбудова української держави залежить від участи цілого народу в боротьбі проти окупантів, Організація Українських Націоналістів змагає до об’єднання всіх його верств під прапором визвольної боротьби.
21. Виходячи з положення, що питання молоді є одним із основних питань сучасної і майбутньої долі українського народу, будемо виховувати її в дусі ідей революційної боротьби за УССД, поборювати серед неї всі ворожі українській національно-визвольній ідеї ідеології, а зокрема марксівську, орієнтацію деякої частини молоді на Москву як на політичний і ідейно-світоглядовий центр та протиставлятимемося всім тим негативним виявам серед частини української молоді, що повстали в наслідок сучасного воєнного лихоліття та виявляються у формі погоні за особистими інтересами і замикання себе в колі справ, що далекі від сучасної визвольної проблематики українського народу.
http://www.history.org.ua/LiberUA/Book/OUN1943/8.pdf