Функція, задана параметрично
Дата добавления: 2014-01-04; просмотров: 73; лекция была полезна: 0 студентам(у); не полезна: 0 студентам(у).
Опубликованный материал нарушает авторские права? сообщите нам...
Досі ми розглядали функції, задані рівнянням вигляду . В цьому випадку кажуть, що функція задана явним чином або є явною. Але функцію може визначати і рівняння вигляду
, (4.1)
не розв’язане відносно залежної змінної у. Тут заданому значенню незалежної змінної ставиться у відповідність значення
, яке є коренем рівняння з одним невідомим
.
Цей корінь повинен бути єдиним для того, щоб можна було говорити про функцію, задану рівнянням (4.1), інакше даному значенню х відповідатимуть кілька значень у, що суперечить означенню функції. Про функцію, задану рівнянням вигляду (4.1) кажуть, що вона задана неявно або неявною.
Приклади.
1. Рівняння визначає у як неявну функцію від х, тому що кожному значенню х відповідає єдине значення у, в чому можна переконатися, розв’язавши рівняння відносно у і отримавши явний вираз для у:
.
2. Тим часом рівняння не визначає неявної функції, бо, наприклад, значенню
відповідають два значення
і
.
Зазначимо, що явну функцію можна завжди записати як неявно задану рівнянням
, але не навпаки, тому що не кожне рівняння вигляду (4.1) можна розв’язати відносно у. Слід мати на увазі, що терміни „явна функція” і „неявна функція” стосуються не природи функції, а способу її аналітичного завдання.
Важливою характеристикою функції є монотонність.
Означення. Розглянемо функцію , визначену в інтервалі
. Нехай
і
– довільні числа з цього інтервалу. Якщо з нерівності
випливає, що
а) , то функція
називається зростаючою;
б) , то функція
називається неспадною;
в) , то функція
називається спадною;
г) , то функція
називається незростаючою;
Зростаючі, незростаючі, спадні й неспадні функції в інтервалі називаються монотонними в цьому інтервалі, а зростаючі і спадні – строго монотонними.
Нехай функція визначена на множині Х, а множиною її значень є
. Це означає, що кожному значенню
відповідає єдине значення
. Якщо при цьому різним значенням х відповідають різні значення у, то в свою чергу кожному значенню
можна поставити у відповідність єдине значення
, таке, що
. Таким чином буде визначено функцію
, яка визначена на множині
і має множину значень Х. Ця функція називається оберненою функцією до функції
. Проілюструємо це схемою (рис. 4.1).
Рис. 4.1
Таким чином і
, тобто функції
і
є взаємно оберненими. Зазначимо, що функцію, обернену до функції
часто позначають як
.
Приклади.
1. Якщо , то
.
Справді, ;
.
2. Якщо , то
, бо
і
.
3. Якщо ,
, то
, бо
і
.
Теорема Якщо функція строго монотонна в інтервалі
, то вона має обернену.
Дійсно, з означення строго монотонної функції випливає, що різним значенням аргументу ставляться у відповідність різні значення функції, а це внаслідок визначення оберненої функції і означає її наявність.
В розділі 3 йшла мова про те, що лінія на площині може бути задана параметричними рівняннями вигляду
(3.5)
Нехай – яке-небудь число з проміжку
. Тоді
і
, тобто рівняння (3.5) ставлять у відповідність кожному числу
із області значень функції
одне або кілька значень у із області значень функції
. Якщо при цьому кожному
відповідає єдине значення
, то це означає, що рівняння (3.5) визначають функцію
із областю визначення
і областю значень
. Такий спосіб завдання функції
називається параметричним. Рівняння (3.5) визначають деяку криву на площині, отже і задана параметрично функція визначає на площині криву, а саме графік цієї функції, але не всяка параметрично задана лінія визначає функцію. Кожному значенню
повинно відповідати єдине значення
, а це можливо, якщо кожному значенню
відповідає єдине значення х, тобто якщо функція
має обернену
. Якщо ця обернена функція відома, то можна одержати явний вираз функції
як складеної функції
.
Приклади.
1. Рівняння
визначають функцію, оскільки змінна строго монотонна на відрізку
, отже має обернену, а саме
. Тоді явний вираз функції
.
Таким чином задана функція має графіком півколо , розташоване у верхній півплощині, тому що при
значення
.
2. Рівняння
визначають на площині коло , але функцію не визначають. Справді, наприклад,
, тоді як
, а
.
Зауважимо, що явне чи параметричне визначення функції характеризують не природу функції, а лише спосіб її аналітичного завдання.