Методи зниження ризику.

Дослідження реальної поведінки фірм в умовах невизначеності дозволяє зробити висновок про негативний вплив ризику на ефективність виробничої діяльності. Фірми в умовах невизначеності ведуть себе обережніше, скорочують обсяг виробництва, при цьому втрачаючи можливі прибутки.

Постає важливе питання щодо можливостей зниження ризику. Найбільш поширеними є такі методи зниження ризику: 1) диверсифікація; 2) об’єднання ризику чи страхування; 3) розподіл ризику; 4) пошук інформації; 5) використання опціонів та ф’ючерсних угод.

1. Диверсифікація (diversification)– це метод, направлений на зниження ризику шляхом розподілу його між кількома ризиковими товарами таким чином, щоб зростання ризику від покупки (чи виробництва) одного товару означало зниження ризику від покупки (чи виробництва) іншого.

2. Об’єднання ризику (risk pooling)– це метод, направлений на зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати. Цей метод зниження ризику лежить в основі страхування. Страхові компанії організують справу таким чином, щоб сума виплат і затрати на організацію страхової справи не перевищували величини отриманих внесків. Головна умова ефективності об’єднання ризику при страхуванні полягає в тому, щоб ризики застрахованих осіб були незалежними один від одного, тобто, як і у випадку диверсифікації, мали різноспрямовану, негативну кореляцію.

3. Розподіл ризику (risk spreading) – це метод, при якому ризик ймовірних збитків ділиться між учасниками таким чином, що можливі втрати кожного відносно невеликі.Саме завдяки використанню даного методу фінансово-промислові групи не бояться йти на створення ризикованих венчурних підприємств та фінансувати нові ризиковані напрямки науково-технічного прогресу.

4. Пошук інформаціїтакож сприяє зниженню ризику. Наявність точної інформації не гарантує не гарантує, але значно полегшує досягнення оптимального результату, сприяючи підвищенню ефективності координації, оптимальному розподілу наявних ресурсів. Як і за будь-яке рідкісне благо за інформацію необхідно платити. Щоб визначити кількість необхідної інформації, слід порівняти очікувані від неї граничні вигоди (МВ) з граничними витратами (МС), пов’язаними з її отриманням. Оптимальна кількість (Q_E) і ціна (Р_Е) необхідної інформації визначаються точкою перетину кривих очікуваної граничної вигоди (MB) і граничних витрат (MC), пов’язаних з її отриманням. Якщо очікувана вигода від купівлі інформації перевищує величину граничних витрат (MB>MC), то таку інформацію необхідно купувати. Якщо ж навпаки (MB<MC), то від покупки такої дорогої інформації краще відмовитися: дешевше буде зробити деякі помилки. Описаний метод визначення рівноважної кількості інформації з метою зниження ризику можна використати для оцінки динаміки цін на інформаційному ринку.

Важливим мотивом пошуку інформації є зниження її асиметрії. Асиметрія інформації (information asymmetry) – ситуація на ринку, при якій одна частина учасників ринкової угоди має важливу інформацію, а інша частина немає.

Асиметрія інформації в тій чи іншій мірі існує на всіх ринках, що позначається на збільшенні невизначеності їх функціонування. Організатори ігрового бізнесу знають про його тонкощі набагато більше, ніж рядові учасники; людина, яка купляє страховий поліс, може бути краще обізнана, яка для неї ймовірність нещасного випадку (наприклад, виходячи з того, як вона водить машину), ніж страховий агент; працівник може більше знати про те, чи здатен він виконати ту або іншу роботу, ніж потенційний роботодавець; позичальник знає про можливості виплатити позику більше, ніж позикодавець і т.д.

Одним із методів, за допомогою якого можна ліквідувати асиметрію інформації, є аукціон. Існує два основних типи аукціонів: англійський і голландський.

Англійський аукціон (English auction)– це аукціон, в якому ставки ростуть знизу вгору до тих пір, поки товар не буде проданий по максимальній із запропонованих цін.

Голландський аукціон (Dutch auction) – це аукціон, в якому ставки знижуються зверху вниз доти, поки товар не буде проданий за мінімально доступну ціну.

5. За допомогою опціонів та ф’ючерсних угод фірми намагаються знизити невизначеність в майбутній діяльності шляхом укладання угод на майбутні поставки товарів чи фіксуючі ціни на товар в майбутньому.

Ф’ючерс (futures)– це терміновий контракт про поставку до визначеної у майбутньому дати деякої кількості товару по заздалегідь обумовленій ціні. Різновидністю ф’ючерсів є форвардні угоди, згідно яких продавець і покупець погоджуються на постачання проданого товару на певну дату в майбутньому, а ціна товару встановлюється в момент укладання угоди.

Опціон (option) - це різновид термінового контракту (ф’ючерса), згідно якому одна сторона здобуває право купити чи продати щось у майбутньому по заздалегідь обумовленій ціні з виплатою комісійних (премії). Розрізняють американський та європейський опціони. Реалізація першого може бути здійснена в будь-який момент до закінчення його терміну, тоді як другого – лише на дату закінчення його дії.