Олігополія і теорія ігор.

Теорія ігор – це теоретичний напрям у науці, що досліджує математичними методами поведінку учасників в ситуаціях, пов’язаних з ухваленням рішень. Предметом цієї теорії є ігрові ситуації із заздалегідь встановленими правилами (типу гри в шахи чи нарди). В ході гри можливі різні сумісні дії – коаліції гравців, конфлікти і так далі.

Форми ігор бувають різноманітними. Найбільш простий різновид – ігри з двома учасниками (з двома групами інтересів). Якщо в грі беруть участь не менше трьох гравців, можливе утворення коаліцій, що ускладнює аналіз. З погляду платіжної суми ігри поділяються на дві групи – з нульовою і ненульовою сумами. Ігри з нульовою сумою називають ще антагоністичними: виграш одних в точності дорівнює програшу інших (наприклад, преферанс). За характером попередньої домовленості ігри поділяються на кооперативні (коли утворюються коаліції гравців) та некооперативні (коли кожен грає за себе проти всіх).

Фундаментальна різниця між кооперативними та некооперативними іграми полягає в можливостях договору. В кооперативних іграх зобов’язання по контракту можливі; в некооперативних їх бути не може.

Для аналізу поведінки олігополістів використовуються переважно некооперативні ігри. Найважливішим аспектом розробки стратегії дій у такій грі є розуміння реакції супротивника (за умови, що він раціональна особа) на дії гравця. Проте навіть у простих ігрових ситуаціях люди часто ігнорують або неправильно розуміють позицію своїх супротивників та логічну реакцію, що випливає з цієї позиції.

Прикладом цього є гра, автор якої Мартін Шубік. На аукціоні продається доларова банкнота, проте у незвичайний спосіб. Особа, що призначає найвищу ціну, одержує долар в обмін на суму, яку вона згодна заплатити. Проте той покупець, чия ціна йде наступною, повинен також сплатити суму, яку він оголосив, але він не одержує взамін нічого.

Досвід показує, що люди часто припиняють торг, коли аукціонна ціна перевищує долар за долар. Найчастіше події розгортаються так: один гравець оголошує ціну 20 центів, інший – 30 центів. Першій особі тепер загрожує втрата 20 центів, проте, за її підрахунками, вона, підвищуючи ставку, може одержати долар, а тому вона оголошує ціну 40 центів. Торг продовжується доти, доки двох гравців не підвищують аукціонну ціну до 90 центів за долар. Тепер тому, хто оголосив ціну 90 центів, доводиться вибирати: або призначати за долар ціну 1,10 дол., або заплатити 90 центів задарма. Найчастіше він підіймає ставку – і торг продовжується. В деяких випадках “переможцю” доводиться платити більше 3 доларів, щоб одержати 1 долар.

Щоб визначити ймовірний результат гри потрібна теорія, яка б допомогла визначити, як раціональна поведінка кожного з гравців призводить до результату рівноваги. Розрізняють рівновагу при домінуючих стратегіях і рівновагу за Нешем.

Домінуючою щодо іншої називаєтьсястратегія, яка за будь якої стратегії супротивника, дає гравцю більший виграш ніж інша стратегія. Рівновага за Нешем – це стан, за якого кожен гравець, знаючи дії своїх конкурентів, повністю реалізує свій потенціал (тобто обирає кращий варіант своїх дій). Оскільки жоден гравець не має причин відхилятися від оптимального варіанту своїх дій, ці стратегії стабільні. За Нешем ця ситуація є рівноважною, оскільки, знаючи рішення своїх конкурента, кожен з гравців задоволений тим, що він прийняв оптимальне рішення і в нього немає причин змінювати своє рішення.

Порівняти концепцію рівноваги за Нешем із концепцією рівноваги при домінуючих стратегіях можна за допомогою таких тверджень:

Домінуючі стратегії: я роблю все можливе, незалежно від того, що робите ви;