Максимізація прибутку монополії.

Поняття та види монополій.

Тема 6 Аналіз поведінки монополії

Ринковою структурою, протилежною до досконалої конкуренції, є абсолютна монополія. Монополія (від гр. monos – один, poleo – продаю) – ситуація, коли на ринку існує тільки один продавець, у якого немає конкурентів. Характерними ознаками монополії є: 1) у товару, що виготовляється, немає близьких замінників; 2) фірма впливає на процес ціноутворення; 3) існують високі бар’єри для входження в галузь.

Існують наступні види монополій:

1. Природня монополія виникає внаслідок об’єктивних (природніх) причин. До природних монополій відносять також галузі виробництва в яких мінімально ефективний розмір підприємства настільки великий, що існуючого попиту вистачає на ефективне існування тільки одного підприємства. Іноді ці монополії називають технологічними. Наприклад, енергозабезпечення, газопостачання, трубопровідний транспорт, залізниця, метро та ін. Розвиток технологій, що значно підвищує продуктивність праці, постійно розширює цей список.

2. Адміністративна монополія виникає внаслідок надання державою окремим фірмам виключного права на заняття певного роду діяльності чи виробництва певних товарів. Це стосується насамперед виробництва стратегічних чи небезпечних для суспільства товарів та послуг. Наприклад, виробництво зброї, наркотичних медикаментів, документів суворої державної звітності і т.п.

3. Піонерська монополія (від лат. рioner – перший) – виникає внаслідок виникнення на ринку нового товару у якого немає близьких замінників та заборони входження на ринок за допомогою відповідних патентів та ліцензій. Наприклад, патент, який захищає виробництво нового товару, видається зазвичай на 15-20 років. Монополію, захищену від входу в галузь правовими бар’єрами називають закритою.

4. Економічна монополія виникає на основі закономірного господарського розвитку, коли фірма-лідер завдяки успішному розвитку підприємства зуміла завоювати монополістичне становище на ринку.

5. Штучна монополія виникає на основі цілеспрямованої змови підприємств з метою уникнення конкуренції та контролю над ринком.

Фірма-монополіст представляє собою цілу галузь виробництва, тому може самостійно обирати не тільки обсяг виробництва продукції, а і її ціну. Проте, щоб продати більшу кількість продукції монополії доведеться знижувати ціну, оскільки попит на неї обмежений платоспроможністю споживачів.

Граничний дохід монополії менший її ціни MR<P, оскільки щоб продати додаткову одиницю продукції ціни доводиться знижувати і на всі попередні.

Щоб уникати подібних втрат, монополія часто вдається до цінової дискримінації, тобто продажу однакової продукції різним покупцям за різними цінами. Виділяють три ступені цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня представляє собою абсолютну цінову дискримінацію при якій кожна одиниця товару продається споживачу за ціною його попиту. В цьому випадку монополія продасть такий же обсяг продукції як і за умов досконалої конкуренції, але за вищими цінами. Цінова дискримінація другого ступеня представляє собою продаж різних партій монопольного товару за різними цінами. Мова в даному випадку йде про оптову торгівлю. Цінова дискримінація третього ступеня представляє собою продажтовару за різними цінами на різних сегментах ринку (для різних груп покупців).

Обсяг виробництва, при якому максимізується прибуток монополії, обирається за допомогою правила рівності граничного доходу і граничних витрат MR=MC, а ціна встановлюється на рівні максимальної ціни, за яку можна продати оптимальний обсяг виробництва (максимальна ціна попиту).

На рисунку 6.1 представлена ситуація максимізації прибутку монополією. Прибуток показаний чотирикутником P_EEBATC_B.

Рисунок 6.1 – Максимізація економічного прибутку монополістом.

Рисунок 6.1 демонструє, що графік граничного доходу MR лежить нижче графіка D. Між нахилами цих графіків існує зв’язок. Якщо обернена функція попиту представлена функцією P = a – bQ , то функцію граничного доходу визначається наступним чином:

.

Функція граничного доходу свідчить про те, що тангенс кута нахилу графіка граничного доходу до осі цін є в два рази більшим за тангенс кута нахилу графіка попиту.

Співвідношення монополії ціни та граничного доходу монополії залежить від еластичності попиту:

, де Е – коефіцієнт еластичності попиту за ціни Р.

З останньої формули можна зробити висновок, що монополія ніколи не буде виробляти на нееластичному відрізку свого графіку попиту, оскільки це призведе до того, що граничний дохід монополії буде від’ємним і загальний дохід буде зменшуватись. Максимум монопольної виручки досягається в момент одичної еластичності попиту (Е=1), граничний дохід при цьому дорівнює нулю (MR=0).

Монопольна влада зовсім не гарантує монополії прибутку. Попит на монопольну продукцію може бути недостатнім для відшкодування сукупних витрат і монополія не буде отримувати прибутку. Як і за умов досконалої конкуренції, монополія повинна закритись, якщо ціна при оптимальному обсязі виробництва менша за середні змінні витрати (Р<AVC).

Якщо ж монополія отримує економічний прибуток, то вона буде його отримувати і в довгостроковому періоді, оскільки захищена від конкуренції інших фірм вхідними бар’єрами.

Оскільки монополія сама встановлює ціну на свій товар і ціна при якій максимізується прибуток є єдиною вважається, що графіка пропозиції монополії не існує.