Основні поняття та принципи мікроекономіки

До основних принципів, на яких базується мікроекономіка відносяться:

1. Наявність проблеми вибору, який пов’язаний з витратами.

2. Людина реагує на стимули.

3. Існує можливість взаємовигідного обміну.

4. Вибір має наслідки в майбутньому.

5. Економічні системи впливають на індивідуальний вибір і стимули.

Принцип перший: Люди вибирають. Вибір пов’язаний з витратами.Якби людям не потрібно було вибирати, не потрібно було б і економічних вчень. Цей важливий принцип говорить про те, що кожна людина, роблячи вибір, завжди поступається чим-небудь. Вибір насправді включає дві дії. Коли досяжна більш ніж одна альтернатива, ми вибираємо одне, та у той же час відмовляємося від іншого. Споживачам потрібно вибирати, які товари і послуги купити, маючи на увазі, що після того, як рішення прийняте, їм прийдеться відмовитися від інших товарів. Виробники повинні вирішити, які товари виробляти і яким чином виробляти їх ефективно.

Використання ресурсів – це завжди втрата; використовуючи ресурси в одних цілях, втрачаєш можливість використовувати їх в інших цілях. Таким чином, в економіці завжди існують альтернативні витрати – витрати на виробництво товару, оцінені з погляду втраченої можливості використання тих же ресурсів в інших цілях, тобто вигоди від найкращого з нереалізованих варіантів дій.

В основі вибору лежить закон Візера: дійсна цінність якої-небудь речі є недоотримані корисності інших речей, що могли бути вироблені (придбані) за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво (придбання) даної речі.

Обмеженість економічних ресурсів та багатоваріантність їх за­стосовування демонструються за допомогою моделі виробничих можливостей, або як її ще називають кривої виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей (КВМ) — це геометричне місце точок поєднання альтернативних кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного і ефективного використання всіх наявних ресурсів.

Аналіз кривої виробничих можливостей базується на таких припущеннях:

- суспільство використовує всі наявні ресурси, тобто виробництво функціонує за умов цілковитого застосування ресурсів і досягає якнайбільшого з усіх можливих обсягів виробництва;

- економіка розглядається за станом напевний момент часу і тим самим передбачається постійна кількість ресурсів і незмінна технологія;

- виробляється лишедва різновиди товарів — наприклад, споживчі та інвестиційні.

Будь-яка комбінація виробництва двох товарів на КВМ (рис. 1.2) – варіанти вибору суспільства; здійснюючи вибір, економіка повної зайнятості повинна втратити частину одного виду продукту, щоб отримати більше іншого продукту. Обмеженість ресурсів не дозволяє досягти будь-якої комбінації виробництва двох товарів поза КВМ, наприклад, у точці N. Будь-яка комбінація виробництва у внутрішній частині КВМ (точка М) можлива, але свідчить про неефективне використання ресурсів – неповне навантаження виробничих потужностей, безробіття тощо.

Рисунок 1.2 - Крива виробничих можливостей для країни, що виробляє літаки і масло

Опукла конфігурація КВМ пояснюється невзаємозамінністю та специфікою використання ресурсів у виробництві різних товарів та раціональністю їх використання. Одні ресурси можуть використовуватися продуктивніше під час виробництва одного товару (в нашому прикладі - літаки), інші — під час виробництва іншого товару (в нашому прикладі – вершкового масла). Під час руху вздовж кривої виробничих можливостей праворуч вниз, змінюючи тим самим структуру виробництва на користь збіль­шення вершкового масла, доводиться дедалі більше залучати порівняно малоефективні для його виробництва ресур­си. Тому кожна додаткова одиниця випуску вершкового масла вимагатиме подальшого скорочення виробництва літаків. Із наближенням до од­нієї осі координат нахил кривої (щодо даної осі) зростатиме, тобто збільшуватиметься альтернативна вартість. У цьому й виявляєть­ся дія закону збільшення альтернативної вартості, зумовлена тим, що виробничі ресурси не взаємозамінні, тобто не придатні для прямого використання у виробництві альтернативних товарів. Закон збільшення альтернативної вартості показує, що зі зростанням виробництва одного блага (А) за умов повного використання наявних ресурсів альтернативна вартість виробництва кожної додаткової одиниці цього блага (А) зростає.

Принцип другий: люди передбачувано реагують на стимвласників виробничих ресурсівули. Стимулами називаються чинники, що впливають на людину і визначають мотиви її поведінки. Економічні стимули звичайно діють через грошові винагороди чи стягнення, ставлячи їх у залежність від поведінки людини, через надання великих чи менших прав на товари і послуги. Коли стимули змінюються, люди змінюють свої рішення, причому їхній новий вибір піддається прогнозуванню. Головною рушійною силою в ринковій економіці є переслідування власного економічного інтересу.

Принцип третій: можливість взаємовигідного обміну. В усьому світі люди добровільно обмінюються з іншими людьми, для того, щоб придбати потрібні товари і послуги. При цьому обміні не обов’язково одна людина виграє за рахунок іншої, існує можливість взаємовигідного обміну для обох учасників, як покупця так і продавця. Такий взаємовигідний обмін можливий не лише між людьми, але й між цілими країнами, які взаємовигідно торгують між собою не дивлячись на те, що одна країна по абсолютним показникам повністю випереджає іншу.

Справа в тому, що вигоди від торгівлі засновані на порівняльній, а не на абсолютній перевазі. Торгівля приносить користь кожному, тому що дозволяє людям спеціалізуватися на тих видах діяльності, у яких вони мають порівняльну перевагу.

Людина, що виробляє товар з мінімальними витратами чи у більшій кількості, має абсолютну перевагув його виробництві. Людина, у якої альтернативні витрати виробництва товару менші, має порівняльну перевагу. В основі обміну лежитьпринцип порівняльної переваги, сформульований Д.Рікардо: в основі спеціалізації лежить здатність виробляти товари з відносно меншими альтернативними витратами.

Підприємець повинен знайти ту галузь, той вид діяльності, у якому він має порівняльну перевагу. Використання принципу порівняльних переваг дозволяє найбільш повно застосовувати наявні ресурси, робить розподіл ресурсів ефективним.

Принцип четвертий: вибір спричиняє наслідки, що матимуть місце у майбутньому.

Зміна економічних стимулів у результаті сучасної політики завжди може призвести до наслідків в майбутньому. Наприклад, викид шкідливих відходів у річку може призвести до зниження цін хімікатів, але як воно вплине на здоров’я людей? Державний контроль, що встановлює низькі ціни на базові продукти харчування, начебто допомагає людям, але деякими побічними ефектами такої політики можуть бути зниження обсягів їх виробництва та якості, виникнення тіньової економіки. Тому фактор часу є дуже важливим в мікроекономіці, оскільки на актуальну поведінку економічних суб’єктів впливає як їх минуле, так і їх майбутнє.

Принцип шостий: економічні системи впливають на індивідуальний вибір і стимули.Правила і звичаї, характерні для економічної системи (інституційне середовище) в даній країні, впливають на індивідуальний вибір. Процес спільної роботи керується писаними і неписаними правилами співробітництва, що впливають на стимули людини. Закони і контракти - це приклади формальних економічних інститутів), у той же час як увічливість стосовно покупців («покупець завжди правий») - це неписаний закон чи звичай (неформальний інститут). Зі зміною правил змінюються стимули і вибір.