Особливості процесу правової соціалізації особистості
Із різноманіття об'єктивних впливів у процесі правової соціалізації особистості необхідно виділити такі, які, по-перше, відносяться до сфери саме соціально-правових відносин, по-друге, мають основоположне значення, тобто по відношенню до яких інші соціальні об'єктивні фактори впливу на правову соціалізацію відіграють похідну роль. До них слід віднести:
а) природу права як соціального явища з приєднанням до цього
впливу функціональних форм, через які ця природа проявляється;
б) власність як об'єктивну, предметну форму втілення волі осо
бистості;
в) поле правової соціалізації, тобто уже існуючий соціально-пра
вовий простір, у межах якого відбуваються соціалізуючі особистість
іроцеси.
Для вирішення проблем соціалізації визначення сутності права має фундаментальне значення, оскільки від поняття права зале-
Розділ 5
Правова соціалізація особистості
жать, по-перше, його субстанціональні форми існування, по-друге, його суспільні функції, тобто те, що специфічним чином відбиває суспільні структури і відносини, в яких задіяна людина. Обидві зазначені похідні від сутності права визначають методологію підходу до правової соціалізації.
Наголошуючи на необхідності в процесі соціалізації виходити з функціональної визначеності права у відповідності до його природи і сутності, водночас слід зважати на те, що ця функціональність реалізується при певних соціальних відносинах і у зв'язку з цим має конкретні соціальні форми прояву. Це особливо актуально за сучасних умов, оскільки із трьох можливих станів законності (справжній закон, видимість закону, беззаконня) наше суспільство сьогодні характеризується ніяк не першим його станом. А це означає, що і реалізація функцій права в нашому суспільстві хоча і не може здійснюватися всупереч його природі, але водночас має великі особливості з вкрай негативними наслідками для правової соціалізації особистості.
Загальновизнаними вважаються п'ять функцій права.
1. Визначальною є функція інтеграції і згуртування соціальних
утворень — груп, класів, націй і народностей, усього суспільства —
у відповідності до загальнолюдських демократичних норм.
2. Функція забезпечення правом контролю за поведінкою людей
на основі створення умов для прямої демократії, а також створення
юридичних засад діяльності різних суспільних організацій та ланок
політичної системи.
3. Регулятивна функція, у відповідності до якої суб'єкти право
вих відносин наділяються певними взаємними правами і обов'язка
ми. Ця функція не може бути обмежена примусом. Вона передбачає
стимулювання нових форм суспільних відносин, упорядкування то
го, що вже випробувано у суспільній практиці як соціальна цінність.
4. Охоронна функція передбачає необхідність захисту суспільних
відносин у формі захисту інтересів громадян, соціальних груп, всьо
го суспільства. Ця функція, як і регулятивна, опирається на весь
комплекс регулятивних норм. Головним призначенням охоронної
функції визнається запобігання правопорушень.
5. Комунікативна функція. Особливістю правової інформації як
основи здійснення цієї функції є її прескриптивний характер, тобто
характер припису. Реалізація цієї функції є об'єктивно необхідною
передумовою в забезпеченні всіх аспектів соціалізації особистості.
Структура і характер функцій права є вихідною позицією, що надає їм значення фундаментальних засад правової соціалізації. Вод-
ночас оцінка впливу на правову соціалізацію особистості за функціональними ознаками права може мати методологічні недоліки. Пояснити це можна двома обставинами. По-перше, у тому визначенні функцій, яке стало певною традицією, система правових відносин виступає в ході правової соціалізації як система виключно зовнішнього впливу. При цьому не враховується та обставина, що право породжується внутрішньою природою самої людини — а значить і функції повинні мати таку форму прояву, що забезпечувала б реалізацію у суспільно прийнятних формах саме цієї природи. У підході до функцій права існує обмеженість ще в одному аспекті. Як правило, не зазначається головний суб'єкт, воля якого визначає відсутність права, або під цим суб'єктом розуміються спільноти. У зв'язку з цим може бути викривленим поняття про те, щодо кого здійснюються функції права, в чому полягає їх спрямованість, значить і про те, хто є центральною, поєднуючою фігурою об'єктивного і суб'єктивного аспектів процесу правової соціалізації.
Право полягає в тому, що наявне буття певного суб'єкта виступає як наявне буття свободної волі. Тобто право, за термінологією Гегеля, є взагалі свобода як ідея. Однак таке загальне формулювання необхідно доповнити відповіддю на запитання, а яким чином і в якій формі свобода виступає безпосередньо і конкретно, як вона матеріалізується. Якщо розглядати соціологічний аспект цієї проблеми, то безпосередньою формою прояву свободи особистості є власність і угода. Зважаючи на залишки економічного детермінізму, коли власність розглядалася тільки як економічна категорія і відносилася до так званого базису, однозначно визначаючи всю суспільну структуру, в тому числі і такі суспільні інститути, як держава, право тощо, слід зробити необхідні пояснення методологічного характеру.
Оскільки власність є предметною формою буття волі особистості, то це означає, що відносини власності — це відносини між людьми як цілісними особистостями у всьому різноманітті їх економічних, соціальних, психологічних і духовних якостей. Саме тому власність розглядається як складна і багатопланова соціологічна категорія.
Відносини власності об'єктивно виконують соціальну функцію розвитку кожної із передумов існування суспільства — особистості працівників, засобів, форм і методів праці, інформації, соціальних і психологічних форм спілкування тощо. Саме тому ці відносини пронизують всю соціальну тканину суспільства і визначають стан та
Розділ 5
Правова соціалізація особистості
майбутнє кожного його члена. Оскільки відносини власності відбивають у найбільш суттєвій і багатоплановій формі стан і напрями суспільного розвитку, то і соціологію права, особливо коли йдеться про питання правової соціалізації, цікавити мають, насамперед, соціальні наслідки правового регулювання відносин власності, правомірність такого регулювання і пов'язаний з нею рівень соціальної та економіко-правової захищеності громадян. Все це є об'єктивною засадою найбільш фундаментального аспекту правової соціалізації — того, що пов'язаний з предметною формою буття особистості та її інтересами. Основоположний і інтегральний вплив власності на правову соціалізацію та форми її практичного прояву виявляється також через соціально-психологічні механізми функціонування правової системи. Хоча соціально-психологічні аспекти віддзеркалюють поверхневі форми відносин власності, вони мають надзвичайно велике значення у формуванні підґрунтя певного типу правової свідомості. Так, новий стан суспільної психології щодо власності означає формування нового суспільного ставлення до різних форм власності, подолання або поглиблення байдужого ставлення до неї, а фактично — новий стан правової соціалізації.
Професор Чернівецького університету Є. Ерліх, один з основоположників концепції так званого «живого права», вважав, що в житті більшість правових колізій вирішується спонтанно, незалежно від формально чинного права — за справедливістю і шляхом взаємного узгодження індивідуальних чи колективних бажань. Цю концепцію він вивів шляхом вивчення масової юридичної практики на Буковині, де поєднувалися залишки багатьох абстрактних правових систем, а люди, незалежно від національності, керувалися здоровим глуздом і почуттям справедливості. Найцікавіше полягає в тому, що таке вирішення правових конфліктів сформувалося під впливом поваги до тих правових рішень, що стосувалися найбільшої частки цих конфліктів — проблем власності.
Отже, власність як соціальне явище є передумовою ефективної правової соціалізації навіть у тих випадках, коли йдеться про її соціально-психологічний механізм. Дослідження Є. Ерліха довели, що механізм правової соціалізації може навіть замінити безпосередню дію абстрактного права. Значення цього механізму подвійне. По-перше, завдяки йому вирішується значна частина безпосередніх правових проблем, особливо на побутовому рівні. Подруге, він створює таку суспільну атмосферу сприйняття права, яка придатна для
входження особистості в систему правових відносин і робить максимально ефективними всі ланки правової соціалізації.
Що стосується поля правової соціалізації, як її об'єктивного фактора, то під цим полем розуміється сукупність суспільних відносин, в які включена особистість і які упорядковані за допомогою ієрархічної системи нормативних актів і вимог. Принципова схема поля правової соціалізації сучасної України подана у табл. 2. Як свідчать дані цієї таблиці, побудова структур поля правової соціалізації має базуватися на таких принципах:
1) визнання суспільних відносин як явища, що визначає зміст не
тільки поля правової соціалізації, але й правових форм, щодо яких
соціалізація відбувається;
2) погляд на суспільні відносини як систему, що побудована ієрар
хічно;
3) розуміння поля правової соціалізації відбувається від опану
вання фундаментальних понять до розуміння понять і явищ більш
конкретних; практичне ж засвоєння вимог правової соціалізації на
кожному рівні її поля відбувається у зворотному напрямі — від кон
кретного, поодинокого до більш загального;
4) кожному рівню структури поля відповідає певна законодавча
форма її правового відбиття, яка і є правовою формою організації
процесу правової соціалізації особистості.
Аналіз поля правової соціалізації особистості як її об'єктивного фактора посідає одне з чільних місць, оскільки він дозволяє вирішити не тільки питання про методологію дослідження зазначених проблем, але й про практичні аспекти соціалізації; ті питання, що є відбиттям як поверхових, так і глибинних процесів.