І. Актуальність теми

Тема 1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ ТА МЕТОДИ ПАТОФІЗІОЛОГІЇ. ЗАГА­ЛЬ­НЕ ВЧЕННЯ ПРО ХВО­РОБУ

Львів 2008

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Львів 2008

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ПРИ ПІДГОТОВЦІ
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З РОЗДІЛУ:

«ЗАГАЛЬНА НОЗОЛОГІЯ»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНАЛА ГАЛИЦЬКОГО

Кафедра патологічної фізіології

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З РОЗДІЛУ:

«ЗАГАЛЬНА НОЗОЛОГІЯ»

Методичні вказівки на практичні заняття для студентів медичного факуль­те­ту з розділу «Загальна нозологія» підго­тували:

д.мед.н., професор Ре­геда М.С., к.м.н., ас. Пороховська Н.В., к.м.н., доц. Качмарська М.О., к.біол.н., в.о.доц. Угрин О.М., к.м.н., ас. Вервега Б.М., к.м.н., доц. Любінець Л.А.

Методичні вказівки на практичні заняття з патологічної фізіології для студентів медичного факультету з розділу «Загальна нозологія» складено згідно вимог програми з патологічної фізіології для студентів медичного факультету вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації (Київ, 2006).

Відповідальний за випуск:

проректор з навчальної роботи професор М.Р. Гжегоцький

Рецензенти:

Терлецька О.І. – к.м.н., доцент кафедри нормальної фізіології Львівсь­кого національного медичного університету імені Данила Галицького

Вовк В.І. – к.м.н., доцент кафедри патологічної анатомії Львівсь­кого національного медичного університету імені Данила Галицького

Затверджено профільною комісією з медико-біологічних дисциплін Львівсь­кого національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 3 від 28 серпня 2009 року).

Зміст

Тема 1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ ТА МЕТОДИ ПАТОФІЗІОЛОГІЇ. ЗАГА­ЛЬ­НЕ ВЧЕННЯ ПРО ХВО­РОБУ 6

Тема 2. ПАТОГЕННА ДІЯ ЗМІНЕНОГО АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ НА ОРГАНІЗМ 18

Тема 3. ПАТОГЕННА ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ОРГАНІЗМ 30

Тема 4. РОЛЬ СПАДКОВОСТІ ТА КОНСТИТУЦІЇ В ПАТОЛОГІЇ 37

Тема 5. ПАТОЛОГІЯ РЕАКТИВНОСТІ. ПОРУШЕННЯ ІМУННОЇ РЕ­АКТИВНОСТІ 50

Тема 6. АЛЕРГІЯ.. 68

Основними завданнями патологічної фізіології є вивчення найбільш за­гальних закономірностей виникнення, розвитку та завершення па­толо­гічного процесу. У системі медичної освіти патологічна фізіоло­гія є дисципліною, яка об’єднує біологічні науки з клінікою, сприяє форму­ванню лікарського мис­лення у студентів.

Основним методом патологічної фізіології є експеримент під час якого на тваринах моделюються хвороби людини або окремі пато­логічні про­цеси. Експеримент, як метод для вивчення патологічних процесів, був впровадже­ний у медицину у ХІХ столітті французьким фарма­цевтом Клодом Бернаром. Завдяки експерименту ми отриму­ємо можливість пізнавати загально-біологі­ч­ні закономірності живого організму на різ­них рівнях його інтеграції як у но­р­мі, так і при пато­логії. Отримані екс­периментальні дані використовуються як фактич­ний матеріал для роз­робки методичних підходів та методик експе­ри­ментальної корекції ви­явлених порушень, а у подальшому і апробації цих результатів у клініці.

Вчення про хворобу (нозологія) включає в себе поняття етіології (вчення про причини і умови виникнення хвороби) та патогенезу (вчення про механі­з­ми виникнення та розвитку хвороб). Правильне розуміння хворо­би – це одне із важливих завдань патологічної фізіо­логії, так як від цього залежить успі­шне дослідження за­гальних закономірностей її виникнення та роз­вит­ку, що в свою чергу необхідно для лікування хвороби та її про­філактики.

Хвороба – головне поняття нозології і всієї патології. Цей термін вико­рис­товується у подвійному значенні: більш вузькому – для поз­на­чення окре­мих конкретних захворювань (нозологічних одиниць) і значно ши­ршому – як категорія, що означає певне біологічне явище, особливу форму життєдіяль­нос­­ті організму. Тому хвороба не лише медична, а й соціально-біологіч­на проблема.

Уявлення про хворобу з часом змінювалися і визначалися рівнем медич­них знань і пануючим світоглядом. Це обумовлює філогене­тичний під­хід до вивчення хвороби. Вчення про хворобу має істо­ричний аспект і пройшло склад­ний шлях від «анімалістичних» пог­лядів на хворобу пер­вісної людини до інтегрованого, науково об­ґрунтованого трактування «здоров’я» та «хворо­би» на рівні ВООЗ.