Основні джерела правової охорони

Лекція 6. Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності

Запитання для самостійного контролю

1. Які існують системи експертизи?

2. Що таке формальна експертиза?

3. На яких етапах розгляду заявки застосовується формальна експертиза?

4. Які вимоги висуваються під час формальної експертизи?

5. На яких умовах розгляду заявки під час формальної екс­пертизи видається патент на винахід (корисну модель)?

6. Що таке явочна експертиза?

7. Які переваги явочної експертизи порівняно з формальною?

8. Які етапи розгляду заявки включає перевірочна система експертизи?

9. Які елементи заявки досліджуються під час перевірочної системи експертизи?

10. Які етапи розгляду заявки входять до відстроченої системи експертизи?

11. У чому особливість системи експертизи?

12. Для чого здійснюється публікація опису заявки та на яких етапах відстроченої експертизи?

13. У яких випадках заявник має право вносити зміни в ма­теріали на винахід?

14. Які характерні недоліки та зауваження виникають під час проведення формальної експертизи?

15. За яких обставин заявка не відхиляється?

16. Які характерні питання виникають за проведення експер­тизи по суті?

17. Скільки часу дається для відповіді заявнику?

18. Коли здійснюється оскарження рішення експертизи?

19. Як формується скарга?

20. За яких обставин передбачено проведення повторної експертизи?

21. Які аспекти оскарження виникають під час отримання європейського патенту?

22. Які строки подання скарги до апеляційного органу патентного відомства у СІЛА, Російській Федерації, Нідерландах?

23. Які документи надаються в Україні для отримання па­тенту?

24. У який термін сплачується мито за заявку?

25. Хто і який орган в Україні проводить експертизу заявки?

26. У який термін надсилається заявникові рішення фор­мальної експертизи в Україні?

27. За яких обставин проводиться кваліфікаційна експертиза заявки?

28. У якому видавничому органі Установа публікує відомості про заявку та в який термін?

29. За яких умов і в який термін видається патент в Україні?

30. За яких умов власник деклараційного патенту може по­дати клопотання для заміни його на патент на винахід?

Джерелами права на охорону об'єктів інтелектуальної власності є відповідні нормативно-правові акти та конвен­ції. Історичний аспект цього питання розглянуто в роз­ділі 1, параграф 1.2. В Україні нормативно-правовим актом, що визначає права на охорону винаходів і корисних моделей є Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3687-ХН, який було прийнято 15 грудня 1993 р. (у редакції закону № 1771-ПІ від 01.06.2000 p., зі змінами згідно з законами № 2188-ІІІ від 21.12.2000 р. та № 850-IV від 22.05.2003 p.). Основні положення цього закону у формі переліку й основного змісту його розділів наведено на рис. 6.1.

Правові питання, пов'язанні з промисловими зраз­ками, регулюються Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» № 3688-ХІІ під 15.12.1993 р. (зі зміна­ми, внесеними згідно з законами № 2188-88 від 21.12.2000 р. та № 850-VI від 22.05.2003 p.). Його основні розділи наведено на рис. 6.2.

Питання, пов'язані з правовим питаннями на знаки для товарів і послуг та їх охороною (рис. 6.3), регламен­туються законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689 від 15.12.1993 р. (зі змінами, внесеними згідно з законами № 7511-IV від 16.06.1999 p., № 2188-ІІІ від 21.12.2000 р. та № 850-VI від 22.05.2003 p.). Зазначення походження товарів охороняються Зако­ном України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» № 752-XIV від 16.06.1999 р. (зі змінами, внесеними згідно з законами № 2188-ІІІ від 21.12.2000 р. та № 850-IV від 22.05.2003 p.). Перелік та основний зміст розділів цього закону подано на рис. 6.4.

За структурою наведені закони (див. рис. 6.1-6.4) майже збігаються, а їх сутність показано нижче.

Україна в 1992 р. прийняла рішення щодо дії на її території Паризької конвенції про охорону промислової власності та Договору про патентну кооперацію, які є основ­ними документами з цього питання. Сприянню охорони інтелектуальної власності в усьому світі, а також забезпе­чення адміністративного співробітництва між відповідними організаціями різних держав здійснює Всесвітня організа­ція інтелектуальної власності.

23 грудня 1993 р. Верхова Рада України ухвалила Закон України «Про авторське право і суміжні права» (№ 3792-XII) і відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. (№ 2627-ІІІ). Зазначений закон було викладено в новій редакції (див. додатки). Беручи до уваги основні положення згаданих вище законів, роз­глядаються питання охорони об'єктів інтелектуальної власності, а також нижче наводяться структурні й орга­нізаційні форми міжнародних конвенцій і регіональних організацій.

Рис. 6.1. Перелік та основний зміст розділів Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»

Рис. 6.2. Перелік та основний зміст розділів Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»

Рис. 6.3. Перелік та основний зміст розділів Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»

Рис. 6.4. Перелік та основний зміст розділів Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»

Правова охорона авторського права та суміжних прав

Авторське право— особисті (немайнові) та майнові пра­ва авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням наукових, літературних і мистецьких творів[1].

Особисті (немайнові) права автора:

- вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі та його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

- забороняти під час публічного використання твору зга­дування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

- вибирати псевдонім, зазначати та вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публіч­ного використання;

- вимагати збереження цілісності твору та протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що
може зашкодити честі та репутації автора.

Особисті немайнові права автора не можуть бути пере­дані (відчужені) іншим особам.

Майнові права автора:

- виключне право на використання твору;

- виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має автор­ське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого вона стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дає йому змогу використовувати твір у будь-якій формі та будь-яким спо­собом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має автор­ське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

- відтворення творів;

- публічне виконання та публічне сповіщення творів;

- публічну демонстрацію та публічний показ;

- будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо його здійснює інша організація, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

- переклад творів;

- переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни творів;

- включення творів як складових до збірників, антоло­гій, енциклопедій тощо;

- розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або здаванням у майновий найом чи прокат та іншого передання до першого про­дажу примірників твору;

- подання своїх творів до загального відома публіки так, що її представники можуть здійснити доступ до творів із будь-якого місця та в будь-який час за їхнім власним вибором;

- здавання в майновий найом і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фоногра­мі чи відеограмі або у формі, зчитуваній комп'ютером;

- імпорт примірників творів.

Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співавторів), належить усім цим особам. Відносини між співавторами визначають угодою, укладеною між ними. У цьому разі авторське право на колективний твір належить усім авторам незалежно від творчого внеску

кожного зі співавторів і характеру твору. При цьому і колек­тивний твір, і співавторство можуть бути нероздільними та роздільними. Якщо співавторство нероздільне, твір становить єдине нерозривне самостійного значення; у цьому разі авторські права як на сам твір, так і на окремі його частини належать усім співавто­рам. Якщо співавторство роздільне, що, зазвичай, указу­ється у вступній частині твору, використання повного колек­тивного твору також погоджують усі співавтори, проте кожний співавтор має право самостійно, без згоди інших співавторів розпоряджатися своєю частиною твору.

Авторське право на твір починає діяти від дня ство­рення твору. В Україні воно діє протягом усього життя автора та 70 років після його смерті (в США і державах Європейського Союзу цей термін становить 75 років). Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після оприлюднення твору. Авторське право на твори, ство­рені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. Якщо весь твір публікують (оприлюднюють) не водночас, а послідовно томами, частинами, випусками тощо, строк дії авторського права визначають окремо для: кожної опублікованої (опри­людненої) частини. Авторське право на твір, уперше опублі­кований протягом 30 років після смерті автора, діє протя­гом 70 років від дати його правомірного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права на неоприлюднений твір уперше його оприлюднює, користується захистом, рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був уперше оприлюднений.

Для захисту охорони авторського права у творах використовують знак охорони авторського права, який проставляють на кожному примірнику твору — латинська літера С (від англ. copyright) У колі — ©, ім'я (наймену­вання) особи, яка має авторське право, та рік першої публі­кації твору.

Правова охорона поширюється лише на форму вира­ження твору та не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, кон­цепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояс­нені, проілюстровані у творі.

Комп'ютерні програми охороняються так само, як і літе­ратурні твори, незалежно від способу чи форми їх вираження. Підлягають охороні також технічні креслення та фотогра­фічні твори.

Об'єктами авторського права є літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, тех­нічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, місто­будування та садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, зокрема виконані способами, подібними до фотогра­фії; твори ужиткового мистецтва, зокрема твори декоратив­ного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промисло­вої власності; ілюстрації, карти, плани креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; сценічні обробки літературних письмових творів та обробки фольк­лору, придатні для сценічного показу; похідні твори; збір­ники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії й антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові; тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізу­альних творів; інші твори.

Не є об'єктом авторського права: повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністра­тивного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; дер­жавні символи України, державні нагороди; символи та знаки органів державної влади, Збройних сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; гро­шові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності та на які поширюється право sui-generis (своєрідне ярмо, право особливого роду).

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Авторські права успадковують або згідно із законом, або за заповітом. Якщо ж померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторські права припиняються.

Закінчення строку дії авторського права на твори озна­чає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспіль­ним надбанням, може вільно, без виплати авторської вина­городи, використовувати будь-яка особа за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

Суміжні права— права виконавців, виробників фоно­грам та організацій мовлення.

Об'єктами суміжних прав є:

- виконання літературних, драматичних, музичних, му­зично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

- фонограми, відеограми;

- передачі (програми) організацій мовлення.

Суб'єкти суміжних прав:

- виконавці творів, їхні спадкоємці та особи, яким на за­конних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

- виробники фонограм, їхні спадкоємці (правонаступ­ники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

- виробники відеограм, їхні спадкоємці (правонаступ­ники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

- організації мовлення та їхні правонаступники.

Права суб'єктів суміжних прав поділяють на особисті немайнові й особисті майнові.

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Особисті немайнові права виконавців охороняються безстроково.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фоно­грами (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограму (відеограму) не опубліковано протягом зазначеного часу.

Організації мовлення користуються правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.

Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені лише строки захисту.

Виконавці реалізовують свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм і відеограм мають дотримуватися прав суб'єктів авторського права та вико­навців, а організації мовлення — прав суб'єктів авторського права, виконавців і виробників фонограм (відеограм).

Виробники фонограм (відеограм) і виконавці з метою охорони своїх прав можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або на їх упаковці використовувати знак охо­рони суміжних прав, який складається з латинської літери R у колі — ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, та зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

До спадкоємців виконавців і правонаступників вироб­ників фонограм і відеограм та організацій мовлення пере­ходить право дозволяти чи забороняти використання вико­нань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди в межах установленого строку.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єк­тів авторського права та суміжних прав здійснюють згідно з Законом України «Про авторське право і суміжні права», а також порядком, установленим адміністративним, цивіль­ним і кримінальним законодавством.