Нормативні засади розроблення бюджетів

На переважній більшості вітчизняних підприємств використовується нормативний метод бюджетного планування ЗЕД, що є закономірним продовженням активного нормування під час існування командно-адміністративної системи та життєвою необхідністю, оскільки спланувати чи проконтролювати будь-яку діяльність можна лише за наявності певних норм. Будь-яке підприємство тією чи іншою мірою використовує норми у своїй діяльності, оскільки норми є базою для планування та контролювання використання ресурсів, їх цільового розподілу, витрат праці, часу тощо.

(2.6)
Нормативний метод бюджетного планування грунтується на засадах обчислення планових бюджетних показників відповідно до основних норм використання ресурсів, структури та розподілу капіталу, організування виробництва тощо. Він вважається найпростішим та достатньо точним, але потребує системи якісного нормативного забезпечення як на підприємстві, так і ззовні. Маючи норму та показник обсягу за даним методом можна розрахувати плановий бюджетний показник:

Бп = Н * О,

де Бп – плановий бюджетний показник, гр. од.; Н – норма, гр. од. / од. вим.; О – показник обсягу, од. вим.

Сучасні методи калькулювання витрат, такі як стандарт-кост та дірект (маржинал)-кост базуються на системі норм і нормативів. Нормативний метод бюджетного планування повинен базуватись на використанні прогресивної, науково-обгрунтованої системи норм і нормативів, за допомогою якої визначаються потреби у виробництві продукції (робіт, послуг), обгрунтовуються можливості задоволення цих потреб, здійснюється контроль за ефективністю використання ресурсів під час виконання планових завдань.

Доцільно розрізняти поняття “норма” та “норматив”, які інколи у літературних джерелах ототожнюються. Норми – це встановлені величини, що характеризують витрати праці, сировини та матеріалів, використання засобів праці, організування виробництва, фінансову стійкість підприємства в умовах найбільш раціонального релевантного діапазону ділової активності з урахуванням організаційних, техніко-технологічних, виробничо-господарських, соціальних, фінансових та інших умов функціонування. Нормативи є регламентованими розрахунковими величинами витрат праці, режимів роботи обладнання, чисельності тощо, на засадах яких визначаються технічно-обгрунтовані (науково-обгрунтовані) норми.

На рис. 2.7 наведено усе різноманіття норм, які доцільно використовувати на підприємствах з метою якісного планування, розподілу, контролювання організаційних ресурсів.

Доцільно зазначити, що норми можуть формуватись за допомогою використання різних методів (див. рис. 2.8). Виділяють два основних методи розроблення норм: аналітичний та сумарний. Аналітичний метод полягає у тому, що норми встановлюються на засадах багатостороннього вивчення та критичного аналізу існуючої послідовності і прийомів виконання нормованої роботи, організування праці на робочому місці, використання обладнання за складовими елементами конкретної операції чи роботи. Залежно від того, як відбуватиметься нормування в межах аналітичного методу виділяють аналітично-дослідницький (базується на проведенні експериментальних досліджень на місцях на засадах хронометражу, фотографії робочого часу, замірів тощо) та аналітично-розрахунковий методи (базується на використанні нормативів режимів роботи обладнання, часу, часу на обслуговування, чисельності тощо).


 

 
 

 


Рис. 2.7. Класифікація норм для цілей бюджетного планування ЗЕД


При формуванні технічно-обгрунтованих норм необхідно враховувати низку чинників, а саме

технічні чинники (обладнання та режими його роботи, інструмент, технологічне оснащення тощо);

─ економічні чинники (раціональне організування праці на робочих місцях, економічно обгрунтований розподіл функцій, розташування предметів та знарядь праці у робочій зоні, кількісний та кваліфікаційний склад працівників, їх завантаженість протягом робочого дня, форми організування та оплати праці, методи додаткового стимулювання праці);

─ фізіологічні (умови праці на робочому місці, складність та важкість роботи, її темп, освітленість робочого місця, температура, шум, вібрація, робоча поза, монотонність);

─ соціальні (зміст праці, творчий характер праці, зацікавленість, клімат в колективі тощо).

Отже, технічно-обгрунтовані (науково-обгрунтовані) норми встановлюються на засадах вивчення і аналізу техніки, технології, організування та умов праці на робочому місці, виявлення і усунення недоліків в організуванні виробництва і праці, проектування раціонального технологічного та трудового процесу з урахуванням прогресивних прийомів та методів праці і передбачають ефективне використання засобів праці та робочого часу в найбільш сприятливих психофізіологічних умовах. Необхідно зазначити, що на практиці використовуються два методи встановлення норм (аналітично-дослідницький та аналітично-розрахунковий), хоча перший характеризується більшою трудомісткістю та складністю, але на нових виробництвах та на підприємствах, де не використовувались чи застаріли існуючі нормативи, його застосування є доцільним. За сумарним методом норми встановлюються загалом на всю роботу чи операцію без поділу їх на складові елементи та без дослідження умов виконання. При цьому базою встановлення є попереднє виконання робіт чи операцій. Залежно від особливостей визначення норм в межах сумарного методу виділяють досвідний метод (базується на досвіді особи, яка встановлює норми), статистичний (базується на даних оперативної виробничої статистики за минулі періоди) та порівняльний метод (грунтується на встановленні норми на виконання конкретної роботи на засадах порівняння параметрів з іншою нормованою роботою). Відповідно норми, які встановлюються на усю роботу без поділу її на складові елементи, вивчення та аналізу виробничих умов, проведення технічних та економічних розрахунків називаються досвідно-статистичними.

За терміном дії виділяють норми (див. рис. 2.8) умовно-постійні (діють в таких умовах праці, які були враховані при їх розробленні), тимчасові (як правило, встановлюються на період освоєння нового виробництва), сезонні (використовуються в галузях з сезонним характером праці), разові (установлюються на окремі рідкісні роботи тощо).

За обов’язковістю застосування виділяють директивні норми (є обов’язковими для застосування) та індикативні (мають рекомендаційний характер).

За ступенем агрегування розробляються норми диференційовані (на окремі елементи операції: переходи, трудові прийоми, дії чи рухи), укрупнені (на комплекси елементів операції чи на всю операцію (роботу) в цілому), комплексні (на кінцевий укрупнений вимірник), типові (на типовий технологічний процес чи типову деталь) та єдині (на технологічно однорідні роботи для різних галузей, а при різних умовах роботи використовуються корегувальні коефіцієнти).

Важливе значення для цілей бюджетного планування має класифікація норм за рівнем формування. В умовах командно-адміністративної економіки норми незалежно від рівня їх формування мали переважно директивний характер, тобто були обов’язковими до виконання. На сучасному етапі відбулись деякі зміни, а саме: наддержавні, загальнодержавні та регіональні норми все ще залишаються директивними, а галузеві – індикативними та директивними, внутрішньоорганізаційні норми – розробляються на підприємствах індивідуально з урахуванням специфіки діяльності, динамічності середовища функціонування, цілей бюджетного планування тощо та можуть мати як директивний, так і індикативний характер. Наддержавні норми існують тоді, коли країна є членом певного інтеграційного об’єднання, вони базуються на верховенстві міжнародного права. До загальнодержавних норм належать ставки загальнодержавних податків і зборів, наприклад, норми амортизації за окремими групами основних фондів, тарифні ставки відрахувань у позабюджетні фонди, мінімальний розмір місячної заробітної плати, мінімальний розмір статутного капіталу для господарських товариств тощо. До регіональних - місцеві податки та збори (податок з реклами та комунальний податок, готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, курортний збір тощо). До галузевих - тарифні ставки, розміри доплат та надбавок, посадові оклади тощо. Внутрішньоорганізаційні норми розробляються підприємством самостійно з урахуванням вищеперелічених груп норм. Види внутрішньоорганізаційних норм наведено на рис. 2.8.

У табл. 2.4 визначено підрозділи-розробники внутрішньоорганізаційних норм та їх функціональне призначення при формуванні бюджетів організації. При цьому за класичною схемою з використанням системи норм розробляють основні фінансові бюджети (бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів та балансовий бюджет), кошториси витрат на матеріали, паливо, енергію, оплату праці, накладних витрат тощо, які є базою для розроблення основних бюджетів та допоміжні і спеціальні бюджети (податковий, виробничих потужностей, інвестиційний тощо).

Підприємство самостійно обирає для себе перелік норм із їх різноманіття, сприяючи їх розробленню з урахуванням особливостей та видів діяльності, чинників середовища функціонування, галузевої специфіки, рівня конкурентоспроможності, обраних стратегій діяльності на ринку тощо. При цьому кожна організація визначає директивні норми, які є цільовими, та індикативні, що підлягають корегуванню під впливом певних чинників.

Доцільно зауважити, що основна відмінність між нормами і нормативами полягає у тому, що нормативи служать базою для визначення норм за використання аналітично-розрахункового методу їх встановлення. Але норми можуть формуватись і на засадах інших методів, без використання нормативів, в той час, як основне призначення нормативів полягає у формуванні науково-обгрунтованої бази для розрахунку та встановлення норм.

Основною проблемою при визначенні та встановленні внутрішньоорганізаційних норм в системі бюджетного планування є забезпечення їх взаємозв’язку з наддержавними, державними, регіональними та галузевими нормами, що зумовлюється необхідністю дотримання принципу системності, який передбачає також відслідковування взаємозалежності та взаємозв’язків між внутрішньоорганізаційними нормами і виявлення наслідків зміни окремих з них.

Метод бюджетного планування на засадах застосування норм і нормативів активно використовувався при плануванні на радянських підприємствах, оскільки він є відносно простим та доступним. Крім того, за умов командно-адміністративної економіки існувала розгалужена система директивних норм і нормативів на усіх рівнях їх формування. На сучасному етапі використання нормативного методу бюджетного планування є дещо ускладненим, оскільки вимагає розроблення на підприємствах економічно обгрунтованих ринково-адекватних норм та нормативів формування і використання ресурсів організації. Кожне підприємство при плануванні виробничо-господарської діяльності, у тому числі при здійсненні бюджетного планування, використовує певні норми, тому на сучасному етапі досить актуальним є розроблення методик визначення економічно обгрунтованих норм на підприємствах різних галузей, розмірів, видів діяльності з урахуванням резервів та перспектив розвитку.


 


Рис. 2.8. Класифікація внутрішньоорганізаційних норм за змістовою ознакою

Таблиця 2.4

Призначення внутрішньоорганізаційних норм при розробленні бюджетів підприємства

Норми Відділи, відповідальні за розроблення норм Призначення норм при розробленні бюджетів та іншої вхідної документації
1. Норми праці
1.1. Норми витрат часу за видами виробів і робіт (технологічна трудомісткість) Відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці Для розрахунку чисельності основних робітників, їх фонду заробітної плати, відповідно і для формування кошторису прямих витрат на оплату праці, бюджету доходів та витрат та податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи); для визначення необхідності у виробничих потужностях підприємства, формування бюджету виробничих потужностей
1.2. Норми обслуговування обладнання і робочих місць Відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці Для визначення чисельності допоміжних робітників, їх фонду оплати праці, що формує дані для формування кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів і витрат та податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи)
1.3. Норми витрат часу за повною трудомісткістю продукції Відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці Для розрахунку чисельності усіх робітників, їх фонду заробітної плати, відповідно і для формування кошторисів прямих витрат на оплату праці та загальновиробничих витрат, бюджету доходів і витрат та податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи); для визначення необхідності у виробничих потужностях підприємства, формування бюджету виробничих потужностей
1.4. Норми керованості (співвідношення чисельності робітників, управлінців, керівників, фахівців, обслуговуючого персоналу в загальній чисельності працівників) Відділ нормування та оплати праці, відділ кадрів Для планування середньої заробітної плати, фонду оплати праці усіх працівників, формування кошторисів прямих витрат на оплату праці, загальновиробничих та адміністративних витрат, бюджету доходів та витрат, податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи)
1.5. Норми виробітку Планово-виробничий відділ, відділ нормування та оплати праці Для розрахунку виробничої програми підприємства, кошторису прямих витрат на оплату праці, бюджету доходів та витрат, необхідності у виробничих потужностях, інвестиційного бюджету
1.6. Коефіцієнти виконання норм Відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці, відділ кадрів Для розрахунку кількості основних та допоміжних робітників, управлінців, оптимізації фонду оплати праці, визначення частки витрат на оплату праці у собівартості продукції, для формування оптимальних кошторисів прямих витрат на оплату праці, загальновиробничих та адміністративних витрат, бюджету доходів та витрат, податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи).
2. Норми витрат сировини та матеріалів
2.1. Норми витрат сировини і основних матеріалів за окремими видами виробів Відділи головного технолога та постачання, імпортний відділ Для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах у натуральному та грошовому вимірниках з метою забезпечення виробничо-господарського циклу й мінімізації прямих матеріальних витрат за встановленого рівня якості виробів, для формування кошторису прямих витрат на матеріали та сировину, бюджету доходів та витрат

Продовження табл. 2.4

2.2. Норми витрат допоміжних матеріалів для технологічних цілей Відділи головного технолога, механіка та постачання, імпортний відділ Для розрахунку потреби в допоміжних матеріалах для технологічних цілей та мінімізації їх втрат, для формування кошторису загальновиробничих витрат (у розрізі витрат на допоміжні матеріали), бюджету доходів та витрат
2.3. Норми витрат матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби Відділи головного механіка та енергетика Для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах на ремонтно-експлуатаційні роботи та мінімізації накладних витрат, для формування кошторисів загальновиробничих та адміністративних витрат, бюджету доходів та витрат
2.4. Норми витрат палива, електроенергії, стисненого повітря та інших видів енергії на технологічні цілі Відділи головного технолога та енергетика Для розрахунку потреби в паливі та різних видах енергії з метою забезпечення економії та зменшення собівартості продукції, для формування кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів та витрат
2.5. Норми витрат палива, електроенергії та інших видів енергії для комунально-господарських потреб Відділи головного технолога та енергетика Для розрахунку потреби в паливі та різних видах енергії з метою забезпечення економії та зменшення собівартості продукції за рахунок мінімізації накладних витрат, для формування кошторисів загальновиробничих та адміністративних витрат, бюджету доходів та витрат
2.6. Норми витрат купівельних напівфабрикатів і комплектування зі сторони Відділи головного технолога, конструктора, механіка, енергетика, транспортний відділ, відділ постачання та імпортний відділ Для визначення потреби у закупівлі напівфабрикатів та комплектування у натуральних та грошових вимірниках для забезпечення виробничо-господарського циклу та мінімізації прямих матеріальних витрат, для формування кошторису прямих витрат на матеріали, бюджету доходів та витрат
2.7. Норми витрат інструмента Відділи головного технолога, механіка, постачання, імпортний відділ, інструментальний цех Для визначення потреби у інструменті для основного виробництва та ремонтно-обслуговуючих робіт з метою мінімізації витрат на виробництво та закупівлю інструменту, для формування кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів та витрат
2.8. Норми відходів, браку та втрат Відділ головного технолога З метою мінімізації втрат, браку та розрахунку потреби в матеріальних ресурсах з урахуванням відходів, браку та втрат, для створення резервів економії собівартості продукції, формування кошторисів прямих витрат на матеріали з урахуванням рівня технологічних відходів, браку та втрат, для розроблення бюджету доходів та витрат
3. Норми використання засобів праці
3.1. Норми використання середньорічної потужності Відділи головного технолога та головного механіка Для визначення необхідності у виробничих потужностях та можливостей задоволення попиту споживачів відповідно до прогнозу реалізації, для розрахунку амортизаційних відрахувань, формування кошторису загальновиробничих витрат, бюджету виробничих потужностей, інвестиційного бюджету, бюджетів доходів і витрат, активів і пасивів
3.2. Норми встановлення обладнання Відділ головного технолога Для розрахунку виробничих потужностей, змін у розмірах амортизаційних відрахувань та впливу цього чинника на собівартість продукції, для формування бюджету виробничих потужностей, інвестиційного бюджету, бюджетів доходів і витрат, активів і пасивів
       

Продовження табл. 2.4

3.3. Норми виробництва продукції на одиниці обладнання, часової продуктивності агрегатів, апаратів, режимів їх роботи у плановому періоді Планово-економічний відділ, виробничо-диспетчерський відділ, відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці Для розроблення плану завантаження обладнання, розрахунку потреби у виробничих потужностях, оцінювання рівня використання основних засобів, розрахунку витрат на експлуатацію та обслуговування обладнання протягом виробничого циклу, обсягів амортизаційних відрахувань для формування бюджету виробничих потужностей, кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів та витрат
3.4. Норми змінності роботи обладнання Планово-економічний відділ, відділи головного технолога та механіка Для розрахунку виробничих потужностей, витрат на експлуатацію та обслуговування обладнання залежно від рівня його завантаження, обсягів амортизаційних відрахувань, відповідно і для формування бюджету виробничих потужностей, кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів та витрат
3.5. Норми трудомісткості на ремонт одиниці обладнання (одиниці ремонтної складності) Відділ головного механіка Для формування графіка планово-попереджувальних робіт, кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів та витрат
4. Норми організування виробництва
4.1. Норми тривалості виробничих циклів виготовлення продукції Виробничо-диспетчерський відділ та відділ головного технолога Для розрахунку величини незавершеного виробництва, оборотних засобів, для формування плану незавершеного виробництва та бюджету активів і пасивів
4.2. Норми незавершеного виробництва Виробничо-диспетчерський відділ та відділ головного технолога Для розрахунку величини незавершеного виробництва, оборотних засобів, для формування плану незавершеного виробництва та бюджету активів і пасивів
4.3. Норми виробничих запасів сировини, матеріалів, палива Відділ головного технолога, виробничо-диспетчерський відділ, відділ постачання, імпортний відділ Для розрахунку витрат на сировину, матеріали, паливо і визначення обсягу оборотних засобів, для формування кошторису прямих витрат на матеріали, бюджету доходів та витрат
5. Норми фінансової стійкості підприємства
5.1. Норми ліквідності Бухгалтерія, відділи планово-економічний, фінансовий, економічного аналізу, бюджетний комітет Для забезпечення формування необхідного рівня оборотних ліквідних засобів з метою здійснення своєчасних розрахунків за короткотерміновими зобов’язаннями, для формування бюджету руху грошових коштів та бюджету активів і пасивів
5.2. Норми фінансового левереджу Бухгалтерія, відділи планово-економічний, фінансовий, економічного аналізу, бюджетний комітет Для забезпечення оптимального співвідношення між власним капіталом та залученим з метою формування необхідного рівня фінансової автономності та маневреності, для формування бюджету активів і пасивів
5.3. Норми інтенсивності використання капіталу (рентабельності, фондо-, енерго-, матеріаломісткості тощо) Бухгалтерія, відділи планово-економічний, фінансовий, економічного аналізу, постачання, головного технолога, бюджетний комітет, імпортний та експортний відділи Для визначення прибутковості видів бізнесу підприємства, їх групування на рентабельні, низькорентабельні та нерентабельні, розрахунку витрат на закупівлю ресурсів підприємства, для формування бюджету доходів та витрат і бюджету активів та пасивів
5.4. Норми ділової активності (коефіцієнти оборотності, періоди обороту) Бухгалтерія, відділи планово-економічний, фінансовий, економічного аналізу, збуту та постачання, бюджетний комітет, імпортний та експортний відділи Для оптимізації управління грошовими потоками, запобігання касовим розривам, формування бюджету руху грошових коштів
5.5. Норми платоспроможності Бухгалтерія, відділи планово-економічний, фінансовий, економічного аналізу, бюджетний комітет, експортний та імпортний відділи Для оптимізації управління грошовими потоками, запобігання касовим розривам, формування необхідних лімітів грошових запасів для термінових розрахунків за зобов’язаннями, для формування бюджету руху грошових коштів та бюджету активів і пасивів
5.6. Норми розподілу чистого прибутку на споживання, накопичення і резервні фонди Бухгалтерія, відділи планово-економічний, фінансовий, економічного аналізу, бюджетний комітет Для спрямування прибутку на розвиток підприємства та формування резервних фондів, розроблення бюджету доходів та витрат