Асортимент, обсяг випуску ТА собівартість продукції

Виробничі підрозділи ВАТ Асортимент виробів, од.
До спеціалізації Після
Готові сукні Фартухи Готові
шерстяні бавовняні шовкові шерстяні бавовняні шовкові шерстяні бавовняні
Головне підприємство 40 000 60 000 10 000 10 000 95 000
Фабрики:                
· «Таврія-1» 30 000 40 000 30 000 20 000 110 000
· «Таврія-2» 45 000 35 000 15 000 80 000
· «Таврія-3» 15 000 20 000 60 000
· «Таврія-4» 10 000 12 000 40 000 40 000
Філії:                
· ФГП-1 20 000 18 000 12 000 55 000
· ФГП-2 10 000 60 000
· ФГП-3 60 000 40 000 90 000
Разом 145 000 190 000 78 000 163 000 145 000 137 000 150 000 200 000
                     

Таблиця 5.15

до ТА після спеціалізації виробництва у ВАТ «Таврія»

  Собівартість одиниці продукції до спеціалізації, грн
спеціалізації
сукні Фартухи Готові сукні Фартухи
шовкові шерстяні бавовняні шовкові шерстяні бавовняні шовкові шерстяні бавовняні шовкові
12,6 26,4 5,7 11,4
                   
15,6 9,8 5,4
80 000 139 000 24,0 10,6 5,1 11,0
147 000 16,8 28,0 10,8 4,6
85 000 17,2 9,6 11,8
                   
26,6 10,3 11,2
80 000 15,8 9,7
15,4 5,3
80 000 165 000 147 000 139 000 ´ ´ ´ ´ ´ ´
                     

Заплановане вдосконалення організації виробництва шляхом його спеціалізації не потребує додаткових капітальних вкладень. Транспортні витрати внаслідок спеціалізації виробництва в цілому на ВАТ «Таврія» збільшаться з 2 до 4 % виробничих валових витрат на виробництво (собівартості) річного обсягу продукції. Собівартість виготовлення виробів у виробничих підрозділах ВАТ у результаті їх предметної спеціалізації, за попередніми розрахунками, має зменшитися в таких розмірах: суконь, виготов­люваних із шерстяних, бавовняних і шовкових тканин, відповідно на 6,9 та 8 %; фартухів з тих самих тканин — на 5, 7 і 8 %.

Визначити річну економію поточних витрат у вигляді абсолют­ного зниження собівартості продукції в результаті спеціалізації виробництва.

5.17. Розрахунок і зіставлення фактично досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва. У табл. 5.16 наведено показники для оцінювання організаційно-технічного рівня вироб­ництва в АТ «Техномаш».

Таблиця 5.16

Показники для ВИЗНАЧЕННЯ
організаційно-технічного рівня
ВИРОБНИЦТВА ват«техномаш»

Показник Вагомість показника Значення показника
нормативне фактичне
2003 р. 2004 р. 2005 р.
Технічний рівень виробництва
1. Рівень механізації та автоматизації виробництва 0,50 0,75 0,40 0,63 0,72
2. Рівень прогресивності технологічних процесів 0,25 0,80 0,45 0,65 0,75
3. Середній вік технологічних процесів, років 0,10 3,0 5,0 4,5 4,2
4. Середній строк експлуатації технологічного устаткування, років 0,08 5,0 8,2 7,5 7,0
5. Фондоозброєність праці персоналу, тис. грн/ос. 0,07 25,0 17,0 19,8 20,7
Організаційний рівень виробництва
6. Рівень спеціалізації виробництва 0,15 0,95 0,83 0,90 0,92
7. Рівень кооперування виробництва 0,08 0,60 0,45 0,50 0,57

Закінчення табл. 5.16

Показник Вагомість показника Значення показника
нормативне фактичне
2003 р. 2004 р. 2005 р.
8. Коефіцієнт змінності роботи технологічного устаткування 0,10 2,2 1,8 1,85 1,95
9. Укомплектованість підприємства персоналом 0,15 100,0 85,0 90,0 94,8
10. Частка виробничих робітників у загальній чисельності персоналу 0,10 45,0 37,5 42,0 44,6
11. Коефіцієнт плинності кадрів 0,15 0,09 0,26 0,18 0,12
12. Витрати робочого часу, % 0,05 2,0 7,5 5,0 4,0
13. Коефіцієнт ритмічності виробництва 0,10 0,90 0,63 0,75 0,84
14. Коефіцієнт пропорційності процесів за потужністю 0,07 0,95 0,83 0,89 0,92
15. Коефіцієнт безперервності виробничих процесів 0,05 0,80 0,70 0,75 0,80

Рекомендовані коефіцієнти вагомості інтегральних технічного та організаційного рівнів виробництва становлять відповідно 0,55 і 0,45.

1. Обчислити інтегральний організаційно-технічний рівень виробництва в окремі роки.

2. Зробити висновок щодо зміни організаційно-технічного рів­ня виробництва в АТ «Техномаш» за аналітично оцінюваний період.

5.18. Визначення ефективності диверсифікації виробниц­тва в АТЗТ «Книга». У київському АТЗТ «Книга» з метою підвищення ефективності господарювання прийнято рішення щодо диверсифікації виробництва започаткуванням нового виробництва — виготовлення пакетів для рідких продуктів.

Продажна ціна технологічної лінії з виробництва пакетів для рідких продуктів, що охоплює безпосередньо вартість устаткування і таро-пакувальних робіт, становить 55 000 грн. Витрати на транспортування технологічної лінії від продуцента до місця її експлуатації дорівнюють 7 % продажної ціни комплекту устаткування, а витрати на монтажні та пусконалагоджувальні роботи — 5 % вартості технологічної лінії. Норматив оборотних коштів у запасні частини для устаткування, який зараховується до загальної величини необхідних інвестиційних ресурсів, установлено на рівні 3 % його балансової вартості.

Паспортна продуктивність технологічної лінії дорівнює 5000 пакетів на добу, а коефіцієнт використання потужності — 0,96. У розрахунковому році має бути 250 робочих днів.

Валові витрати на виробництво (собівартість) 1 000 пакетів складаються з таких елементів: прямих матеріальних витрат — 53,5 грн; витрат на оплату праці з нарахуваннями й відрахуваннями на соціальне страхування — 15,6 грн; інших витрат — 6,5 грн. Відпускна ціна однієї тисячі пакетів дорівнюватиме 110 грн. Податок на прибуток — відповідно до чинного законодавства. Обчислити необхідний обсяг, коефіцієнт прибутковості й термін окупності інвестицій (капітальних вкладень) у диверсифікацію виробництва в АТЗТ «Книга».


РОЗДІЛ 6

Технічний розвиток і виробнича потужність

 

У розд. 6 подано 2 групи (сукупності) задач, що мають відповідні методичні особливості щодо їх розв’язання. Першу з них становлять задачі, зміст яких спрямований на: а) кількісне визначення технічного оснащення праці, рівня прогресивності технологічних процесів, стану технічного розвитку підприємств, досяг­нутого рівня механізації та автоматизації виробництва; б) розрахунки економічної ефективності використання нових видів технологічного устаткування та автоматичних ліній, різних форм підтримання на дієздатному рівні й розвитку техніко-техно­логічної бази виробничого підприємства, включаючи капітальний ремонт та оновлення діючого устаткування, технічне переозброєння й реконструкцію, розширення функціонуючих підприємств, спорудження та розміщення нових виробничих об’єктів. Друга група задач віддзеркалює методичні основи визначення величин і рівня використання виробничих потужностей різногалузевих підприємств та їхніх структурних підрозділів.

Насамперед варто нагадати, що фондоозброєність праці на певному підприємстві обчислюється діленням балансової вартості основних виробничих фондів на загальну чисельність персоналу, а механоозброєність праці — відношенням вартості машин та устаткування до облікової кількості робітників. Зіставлення названих показників за базовий і кілька наступних років уможливлює виявлення їхньої динаміки.

Коефіцієнт рівня прогресивності технології (kПТ) можна визначити, скориставшись формулою

(6.1)

де — відповідно коефіцієнт вагомості й відносне значення коефіцієнта використання металу; — відповідно ко­ефіцієнт вагомості й відносне значення частки заготовчої стадії технології; — відповідно коефіцієнт вагомості й відносне значення частки продукції, виготовлюваної за допомогою нової технології.

Обчислення інтегрального коефіцієнта технічного рівня окремої групи та всього парку металорізальних верстатів здійснюється за такою схемою. Спочатку розраховується середнє значення конкретного показника (коефіцієнта продуктивності; коефіцієнта ремонтомісткості; коефіцієнта питомої металомісткості; частки прогресивних видів устаткування; частки технічно та економічно застарілого устаткування) за всіма виокремленими групами металорізальних верстатів. Потім визначається інтеграль­ний показник технічного рівня окремої групи металорізальних вер­статів (токарних, свердлильних, фрезерних, шліфувальних тощо) множенням числового значення й коефіцієнта вагомості кожного окремого показника та підсумовуванням одержаних результатів (добутків). Зрештою, якщо помножити середні значення всіх п’яти показників на відповідні коефіцієнти їхньої вагомості й підсумувати добутки, то відтак буде знайдено числове значення шуканого інтегрального показника технічного рівня всього парку металорізальних верстатів підприємства.

Подібний алгоритм обчислення покладено в основу визначення інтегрального коефіцієнта механізації та автоматизації виробництва на окремих підприємствах з урахуванням числового значення й коефіцієнта вагомості (значущості) двох показників: загального ступеня охоплення персоналу механізованою працею й частки продукції, виготовлюваної за допомогою автоматизованих засобів праці. Такий самий методичний підхід рекомендується використовувати для інтегрального оцінювання рів­ня технічного розвитку окремих виробничих підприємств у розрахунковому році. Згідно з ним інтегральний коефіцієнт обчислюється на основі розрахункових значень і коефіцієнтів вагомості чотирьох показників: 1) рівня фондоозброєності праці; 2) рівня прогресивності технології; 3) технічного рівня використовуваного устаткування; 4) загального рівня механізації та автоматизації виробничо-управлінських процесів.

Визначення економічної ефективності використання різноманітних напрямів (елементів, форм) технічного розвитку підприємства й відтворення його матеріально-технічної бази здійснюється зазвичай за допомогою безлічі усталених показників, методику обчислення яких викладено в попередніх розділах навчального посібника. Зокрема, для оцінювання економічної ефективності окремих об’єктів чи напрямів технічного розвитку підприємства можна погодитися на застосуванні таких показників:

· використання поодиноких виробничих об’єктів матеріально-технічної бази (устаткування, автоматичних ліній, механізації технологічних процесів) — річного економічного ефекту у вигляді загальної економії поточних і капітальних витрат; терміну окупності інвестицій за рахунок зменшеної суми поточних витрат;

· розміщення та спорудження нових виробничих об’єктів — мінімальної величини зведених витрат, у тому числі з урахуванням транспортних витрат і дисконтованих інвестицій;

· здійснення інших інвестиційних проектів технічного розвит­ку, у тому числі реконструкції та модернізації техніко-техноло­гічних об’єктів, — коефіцієнта прибутковості й терміну окупності інвестицій, що перевищують їх нормативне значення; коефіцієн­та використання виробничих потужностей; приросту товарної продукції та обсягу її продажу; рівня фондовіддачі за продукцією і прибутком; зменшення питомих зведених витрат тощо;

· скорочення терміну спорудження нового виробничого об’єк­та — загального економічного ефекту, що складається з економії умовно постійних витрат і додаткового прибутку від дострокової реалізації інвестиційних ресурсів.

Для оцінювання ступеня ефективності витрат на капіталь­ний ремонт машини або ж капітальний ремонт і модернізацію, здійснюваних одночасно, розраховують коефіцієнти ефек­тивності витрат на капітальний ремонт діючої машини (ер), а також на капітальний ремонт й модернізацію, суміщених у часі (ерм), за формулами

(6.2)

(6.3)

де Ri, M — витрати відповідно на капітальний ремонт і модернізацію діючої машини; Se — перевищення експлуатаційних витрат (собівартості виготовлення виробу) за капітально відремонтованою, капітально відремонтованою та модернізованою машиною над поточними витратами (собівартістю продукції) за новою машиною; Bн — витрати на придбання й уведення в дію нової машини; a, b — коефіцієнти, що характеризують відповідно співвідношення продуктивності й тривалості ремонтного циклу діючої (капітально відремонтованої чи капітально відремонто­ваної та модернізованої) і нової машини; Qa— утрати від недо­амортизації діючої машини в разі її заміни на нову аналогічного призначення.

Коефіцієнти a і b, обчислені за формулами (6.2) і (6.3), можуть мати додатне, від’ємне чи нульове значення. Витрати на капітальний ремонт і модернізацію діючого устаткування можуть вважатися економічно ефективними за умови будь-якого додатного значення коефіцієнта.

Середньорічна величина виробничої потужності цеху підприємства обчислюється за методичною схемою визначення середньорічної балансової вартості основних фондів (див. розд. 1), а коефіцієнт її використання — діленням обсягу виготовленої в розрахунковому році продукції на середньорічну величину потуж­ності.

Величина виробничої потужності технологічної лінії (Ni) за розрахунковий період (рік, квартал) визначається як співвідношення фонду робочого часу (Тр) у цьому періоді та трудомісткості одного виробу (деталі) (ti), виражених в однакових одиницях вимірювання часу (год., хв):

(6.4)

Якщо ж треба обчислити виробничу потужність цеху підприємства, то використовують аналогічний обчислювальний алгоритм, але при цьому враховують кількість устаткування (m) провідної (найменш спроможної) його групи:

(6.5)

Відтак можна визначити фактичну кількість виготовлених (оброблених) деталей (Q) групою верстатів, урахувавши коефіцієнт використання верстатів (Кв):

(6.6)

Дещо специфічна методика застосовується для обчислення виробничої потужності складальної дільниці (складального цеху)підприємства (Nскл) Зокрема, для розрахунку річної її величини використовується формула

(6.7)

SК — корисна виробнича площа дільниці (цеху); Sс — виробнича площа, необхідна для складання одного виробу; Др — кількість робочих днів розрахункового періоду; tц — тривалість циклу складання одного виробу, днів.

Визначення величини виробничої потужності підприємств різ­них галузей народного господарства має певні особливості. Зокрема, на металургійному комбінаті з повним технологічним циклом виокремлюються виробничі потужності доменного (Nд), сталеплавильного (Nс) і прокатного (Nп) виробництв (цехів).

Виробнича потужність окремих металургійних переділів розраховується за формулами

(6.8)

(6.9)

(6.10)

де Vi — корисний об’єм і-ї домни (доменної печі), м3; — коефіцієнт використання корисного об’єму і-ї домни (середній за квартал максимальної продуктивності у звітному році), т/м3; — коефіцієнт зростання добової продуктивності і-ї домни в розрахунковому році; Тн — номінальний фонд часу роботи металургійних агрегатів, діб; tpi — час на передбачувані ремонти агрегатів, діб; Bi — маса плавки (садка і-ї мартенівської печі), т; tпi — тривалість плавки в і-й мартенівській печі, год; Пгi — годинна продуктивність і-го прокатного стану; k — кількість однотипних металургійних агрегатів.

Виробничу потужність прядильного (Nпр) і ткацького (Nтк) виробництв бавовняного комбінату визначають за формулами

(6.11)

(6.12)

де kВС — середньорічна кількість веретен у розрахунковому році, од.; Пг — годинна продуктивність прядильних машин у розрахунку на 1000 веретен; m — середній номер пряжі; Тн — річний номінальний фонд часу роботи устаткування, год; tp — передбачувані простої устаткування в ремонтах, год; kТВС — середньорічна кількість ткацьких верстатів, фіз. од.; Пгв — годинна продуктивність ткацьких верстатів, уточних ниток у розрахунку на один верстат; a — середня щільність по утоку на 1 см тканини, кількість ниток.

Задача. У шліфувальному цеху функціонують 15 шліфувальних верстатів. Цех працює в однозмінному режимі з тривалістю зміни 8,2 год. Кількість неробочих днів у розрахунковому році — 105. Трудомісткість оброблення однієї деталі на токарному верстаті становить 0,80 нормо-год. Коефіцієнт використання токарних верстатів дорівнює 0,70. Потрібно обчислити величину виробничої потужності та річну кількість виготовлених деталей.