Заохочення 1 страница

Заохочення за працю - це публічне визнання результатів заслуг працівника та його успіхів у роботі. Заохочення є важливим засобом виховання в трудовому колективі і зміцнення трудової дисципліни. Кожний керівник у межах наданих йому прав повинен заохочувати підлеглих за зразкове і сумлінне виконання трудових обов'язків. Підставою для застосування до працівника заходів заохочення є його сумлінна ефективна праця, тобто бездоганне виконання трудових обов'язків, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, тривала сумлінна робота, а також інші досягнення в роботі. У статутах та положеннях про дисципліну підстави для застосування заходів заохочення можуть уточнюватися стосовно особливостей умов праці в конкретних галузях економіки чи сферах діяльності. Так, згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту прокуратури України прокурорсько-слідчі працівники, а також працівники навчальних, наукових та інших установ прокуратури заохочуються за сумлінне і зразкове виконання службових обов'язків, ініціативу та оперативність у роботі. За пунктом 24 Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств працівники заохочуються за зразкове виконання трудових обов'язків, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості роботи, суворе дотримання правил, норм та інструкцій з безпечного ведення робіт, новаторство, виявлені ініціативу, самовідданість і винахідливість у роботі, дбайливе ставлення до майна підприємства, тривалу і бездоганну працю.

 

Відповідно до ст. 143 КЗпП України до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватися будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. До 20 березня 1991 р. ця стаття містила також перелік заходів заохочення, нині ж він відсутній. На практиці основними видами заохочень є: оголошення подяки; видача премії; нагородження коштовним подарунком; нагородження почесною грамотою; занесення в Книгу пошани та на Дошку пошани (п. 21 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій від 20 липня 1984 р.). Проте правилами внутрішнього трудового розпорядку конкретного підприємства, установи і організації можуть бути передбачені також інші заохочення. Наприклад, Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників

 

Секретаріату та патронатної служби Центральної виборчої комісії, затверджені постановою Центральної виборчої комісії від 12 травня 2005 р. № 82, встановлюють, що за сумлінну працю, зразкове виконання трудових обов'язків та інші досягнення в роботі до працівників Комісії застосовуються такі форми матеріального і морального заохочення: а) грошова винагорода (надбавки, доплата, преміювання); б) відзначення подякою Комісії; в) оголошення подяки Комісії; г) нагородження Почесною грамотою Комісії; г) нагородження цінним подарунком. Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників центрального апарату Міністерства аграрної політики України, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 17 лютого 2004 р. № 39, передбачають такі форми матеріального та морального заохочення: а) оплата праці (надбавки, доплати, преміювання); б) оголошення подяки; в) нагородження трудовою відзнакою "Знак Пошани" міністерства, Почесною грамотою Мінагрополітики України; г) нагородження цінними подарунками. Як інші заходи заохочення підприємства можуть установити, наприклад, такі: збільшення частки доходів у прибутках роботодавця; призначення спеціальної надбавки за високий професіоналізм; присвоєння звання кращого працівника тощо. При застосуванні заходів заохочення забезпечується поєднання морального та матеріального стимулювання праці.

 

До працівників, на яких поширюється дія спеціальних законів, статутів та положень про дисципліну, застосовуються заохочення, передбачені ними. Так, у ст. 33 Закону України від 20 вересня 2001 р. № 2728-ІІІ "Про дипломатичну службу" до заходів заохочення працівників дипломатичної служби включено: оголошення подяки; грошову винагороду; нагородження цінним подарунком; дострокове або позачергове присвоєння дипломатичного рангу або рангу державного службовця; нагородження Почесною грамотою Міністерства закордонних справ України. Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту передбачає такі види заохочення: оголошення подяки; преміювання; нагородження цінним подарунком; нагородження почесною грамотою; присвоєння звання кращого працівника за фахом; нагородження нагрудним значком; нагородження нагрудним знаком "Почесному залізничнику". Заходами заохочення згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України є: подяка; грошова премія; подарунок; цінний подарунок; дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині; нагородження нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України".

 

Отже, заохочення поділяються: а) за способом впливу на працівників - на моральні (подяка, нагородження Почесною грамотою, занесення в Книгу пошани та на Дошку пошани тощо) та матеріальні (премії, цінні подарунки тощо); б) за сферою дії- загальні, що застосовуються до будь-якого працівника, та спеціальні, що застосовуються до певних категорій працівників чи у визначених галузях господарства; в) за суб'єктами, які їх застосовують, - заохочення, що застосовуються роботодавцем, та заохочення, що застосовуються державними органами. Допускається одночасне застосування декількох видів заохочення. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

 

Заохочення застосовуються роботодавцем разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) роботодавця в урочистій обстановці. У разі, якщо безпосередній начальник працівника вважає, що наданих йому прав недостатньо для заохочення підлеглих, він може порушувати клопотання про їх заохочення перед вищестоящим керівником.

 

 

Положення та статути про дисципліну можуть встановлювати особливості в порядку застосування заохочень. Так, за Дисциплінарним статутом прокуратури України Генеральному прокурору України належить право застосовувати всі заходи заохочення, в той час як прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва, інші прирівняні до них прокурори мають право заохотити працівника подякою, грошовою премією та подарунком. Про застосування інших видів заохочення прокурори вносять подання Генеральному прокурору України. Подання про нагородження державними нагородами та присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України" вносить Генеральний прокурор України.

 

Заохочення заносяться до трудових книжок працівників відповідно до правил їх ведення. Так, згідно з п. 2.23 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, до трудових книжок працівників вносяться: а) у розділ "Відомості про нагородження" - відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; б) у розділ "Відомості про заохочення" - відомості про заохочення за успіхи у праці. До трудових книжок не вносяться відомості про премії, які передбачені системою заробітної плати або виплата яких має регулярний характер.

 

Працівникам, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та соціальні пільги в межах повноважень і за рахунок коштів підприємства, установи, організації (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов та ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі.

 

За виконання особливо відповідальних завдань працівникові, який обіймає посаду державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу" може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю при виході на пенсію працівникові може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

 

За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи до заохочення, нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками, присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією. Державні нагороди згідно зі ст. 92 Конституції України можуть встановлюватися виключно законами України. Президент України нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними (ст. 106 Конституції України).

 

За роки незалежності відповідно до Основного Закону України на основі історичної національної нагородної спадщини та міжнародного досвіду в Україні створено нагородну систему України. Сформовано відповідне законодавство, визначено організаційні засоби та створено матеріально-технічні основи забезпечення його реалізації. Система державних нагород стала важливим чинником утвердження української державності, морального заохочення громадян за активну діяльність у розвитку економіки, науки, культури, у соціальній сфері, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності. Законодавство про державні нагороди складається з Конституції України, Закону України від 16 березня 2000 р. № 1549-Ш "Про державні нагороди" та указів Президента України, що видаються відповідно до нього. Державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги в розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною. У статті 3 Закону України "Про державні нагороди" передбачено такі види державних нагород: звання Герой України; орден; медаль; відзнака "Іменна вогнепальна зброя"; почесне звання України; Державна премія України; президентська відзнака.

 

Вищим ступенем відзнаки в Україні є звання Герой України. Воно присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення. За визначні трудові досягнення Герою України вручається орден Держави.

 

В Україні встановлено такі ордени:

 

- орден Свободи - для відзначення видатних та особливих заслуг громадян в утвердженні суверенітету та незалежності України, консолідації українського суспільства, розвитку демократії, соціально-економічних та політичних реформ, відстоювання конституційних прав і свобод людини і громадянина;

 

- орден князя Ярослава Мудрого І, П, III, IV, V ступенів -для нагородження громадян за видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за визначні благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність;

 

- орден "За заслуги" І, II, III ступенів - для відзначення видатних заслуг громадян в економічній, науковій, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах суспільної діяльності;

 

- орден Богдана Хмельницького І, II, III ступенів - для нагородження громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності та безпеки України;

 

- орден "За мужність" І, II, III ступенів-для відзначення військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб за особисті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, а також в інших випадках при виконанні військового, службового, громадянського обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя;

 

- орден княгині Ольги І, II, III ступенів - для відзначення жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї;

 

- орден Данила Галицького - для нагородження військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також державних службовців за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові;

 

- орден "За доблесну шахтарську працю" І, И, III ступенів.

 

Почесні звання України ("заслужений" та "народний") є державними нагородами України, що присвоюються за особисті заслуги перед Українською державою. Почесні звання "заслужений" присвоюються артистам, архітекторам, будівельникам, винахідникам, учителям, економістам, журналістам та ін. Усі почесні звання є між собою рівнозначними, крім тих, що мають ступені. Почесні звання "Народний артист України", "Народний архітектор України", "Народний вчитель України", "Народний художник України" є вищим ступенем відповідних почесних звань "Заслужений артист України", "Заслужений архітектор України", "Заслужений вчитель України", "Заслужений художник України". Присвоєння почесних звань України, за винятком тих, що мають ступені, вдруге не провадиться. Почесні звання "заслужений" присвоюються особам, які працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові досягнення і професійну майстерність, якщо інше не встановлено положенням про почесне звання України. Почесне звання "народний" може присвоюватися, як правило, не раніше ніж через десять років після присвоєння відповідного почесного звання "заслужений". Положення про почесні звання України затверджено Указом Президента України від 29 червня 2001 р. № 476/2001.

 

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про державні нагороди" встановлено такі Державні премії України:

 

- Національна премія України імені Тараса Шевченка;

 

- Державна премія України в галузі науки і техніки: за видатні наукові дослідження, які сприяють дальшому розвитку гуманітарних, природничих і технічних наук, позитивно впливають на суспільний прогрес і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі; за розроблення та впровадження нової техніки, матеріалів і технологій, нових способів і методів лікування та профілактики захворювань, що відповідають рівню світових досягнень; за роботи, які становлять значний внесок у розв'язання проблем охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки; за створення підручників для середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладів, що відповідають сучасним вимогам і сприяють ефективному опануванню знань, істотно впливають на поліпшення підготовки майбутніх спеціалістів;

 

- Державна премія України в галузі архітектури;

 

- Державна премія України імені Олександра Довженка;

 

- Державна премія України в галузі освіти - за видатні досягнення в галузі освіти за номінаціями: дошкільна і позашкільна освіта; загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта; наукові досягнення в галузі освіти.

 

Відповідно до Порядку представлення до нагородження та вручення державних нагород України, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 2003 р. № 138/2003, подання про відзначення державними нагородами вносять Президентові України Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Генеральна прокуратура України, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Комісія державних нагород та геральдики при Президентові України, а також Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, які вносять спільне подання. Кандидатури до відзначення державними нагородами висуваються гласно за місцем роботи осіб, яких представляють до нагородження, у трудових колективах підприємств, установ, організацій незалежно від типу та форми власності. Клопотання про відзначення державною нагородою порушується перед відповідним органом чи організацією вищого рівня. Органи, яким надано право вносити подання про відзначення державними нагородами, надсилають на ім'я Президента України подання і нагородний лист установленого зразка, затверджений Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України. У нагородному листі зазначаються конкретні заслуги особи, що стали підставою для порушення клопотання про відзначення її державною нагородою, та проставляється печатка підприємства, установи, організації за місцем роботи особи. Подання про відзначення державними нагородами, які вносяться з нагоди державного, професійного свята, ювілею особи або ювілею підприємства, установи, організації, області, району, міста, селища, села, вносяться не пізніш як за місяць до відповідної дати. Особу, яку відзначено державною нагородою, може бути представлено до наступного нагородження не раніше ніж через три роки після попереднього нагородження, за винятком представлення до нагородження за виявлену особисту мужність і героїзм.

 

Для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами, при Президентові України утворюється Комісія державних нагород та геральдики, яка є дорадчим органом і працює на громадських засадах.

 

Особі, удостоєній державної нагороди, вручаються державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею. Державні нагороди та документи про нагородження вручаються в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується Указ Президента України про нагородження. Державні нагороди та документи про нагородження вручає Президент України або за його дорученням вищі посадовці (Голова Верховної Ради України, його Перший заступник і заступники, Прем'єр-міністр України, голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та ін.). Державні нагороди та документи про нагородження мають бути вручені протягом двох місяців з дня набрання чинності Указом Президента України про нагородження.

 

Про вручення державних нагород та документів про нагородження складається Протокол вручення державних нагород України за встановленою формою, що підписується особою, яка їх вручила, та скріплюється печаткою органу, що проводив вручення. Протокол надсилається до Управління державних нагород та геральдики не пізніш як через тиждень після вручення державних нагород.

 

У разі, якщо нагороджений через хворобу або іншу поважну причину не зміг з'явитися на вручення, державну нагороду та документ про нагородження може бути вручено вдома, у лікарні, де він перебуває, тощо. У разі смерті нагородженого, якому за життя державну нагороду та документ про нагородження не було вручено, або нагородження особи посмертно державна нагорода та документ до неї передаються сім'ї такого нагородженого для зберігання як пам'ять.

 

Позбавлення державних нагород може бути проведено Президентом України лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом.

 

До нагород виконавчої влади слід віднести Почесну грамоту Кабінету Міністрів України. Почесна грамота є нагородою за багаторічну сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, особистий внесок в економічну, науково-технічну, соціально-культурну, військову, громадську та інші сфери діяльності і заслуги перед Українським народом у сприянні становленню правової держави, здійсненню заходів щодо забезпечення захисту прав і свобод громадян, розвиткові демократії, ефективній діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Згідно з Положенням про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. № 17, Почесною грамотою, як правило, нагороджуються особи, які раніше заохочувалися відповідними відомчими відзнаками. Особи, удостоєні державної нагороди або Почесної грамоти Кабінету Міністрів, можуть бути представлені до нагородження Почесною грамотою не раніше ніж через три роки після останнього нагородження. Подання про нагородження Почесною грамотою вносять до уряду України центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні ради. Клопотання про нагородження Почесною грамотою можуть порушувати перед зазначеними органами керівні органи творчих спілок, товариств, об'єднань громадян, підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, незалежно від форми власності та господарювання. Клопотання погоджується з відповідним місцевим органом виконавчої влади. Особи висуваються для нагородження гласно, як правило, у трудових колективах, де вони працюють. Нагородженим Почесною грамотою працівникам апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, умови оплати праці яких визначено актами урядом України, виплачується одноразова винагорода у розмірі 50 % посадового окладу в межах фонду оплати праці відповідного органу. Іншим нагородженим Почесною грамотою особам надбавка до посадового окладу в розмірі 15 % може встановлюватися і виплачуватися за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, де вони працюють, згідно з рішенням керівника.

 

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мають право, відповідно до Указу Президента України від 18 листопада 1996 р. № 1094 "Про відомчі заохочувальні відзнаки", встановлювати відомчі відзнаки для заохочення працівників за значні трудові досягнення у відповідній галузі чи сфері діяльності. Згідно з п. 2 Примірного положення про відомчі заохочувальні відзнаки, затвердженого Указом Президента України від 13 лютого 1997 р. № 134/97, відомчі заохочувальні відзнаки встановлюються після експертизи і позитивного висновку Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України. Відомчі відзнаки можуть встановлюватись у вигляді медалей, нагрудних знаків, значків, грамот, вітальних листів та не можуть відтворювати державні нагороди України. Положення про відомчі заохочувальні відзнаки затверджуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими професійними спілками і мають містити визначення заслуг осіб, які заохочуються.

 

Кандидатури висуваються гласно, як правило, у трудовому колективі, де працює особа, яку представляють до заохочення. Подання про нагородження передається в колегію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади для розгляду й ухвалення рішення. У разі потреби для попереднього розгляду подання про нагородження можуть створюватися на громадських засадах комісії з нагородження відомчими заохочувальними відзнаками. Рішення про нагородження відомчою заохочувальною відзнакою ухвалюється колегією міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. Відомча заохочувальна відзнака вручається міністром, керівником іншого центрального органу виконавчої влади або за його дорученням членами колегії. Відомчі заохочувальні відзнаки вручаються в урочистій обстановці. Вручення відзнак доцільно приурочувати до загальнодержавних свят, галузевих професійних свят, ювілейних дат працівників, підприємств, установ, організацій тощо.

 

4. Дисциплінарна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника. Вона є обов'язком працівника понести покарання, передбачене нормами законодавства про працю, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків.

 

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок. Хоча в чинному законодавстві відсутнє легальне визначення дисциплінарного проступку (на противагу від злочину та адміністративного проступку), в теорії трудового права дисциплінарний проступок визначається як винне протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Дисциплінарний проступок, як і будь-яке інше правопорушення, може бути охарактеризований як сукупність таких елементів його складу: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкт, об'єктивної сторони.

 

Суб'єктом дисциплінарного проступку є фізична осудна особа, яка перебуває у трудових правовідносинах (працівник) та вчинила дисциплінарний проступок. Розрізняють загального та спеціального суб'єктів. На першого поширюються загальні норми про дисципліну (КЗпП України, правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.), а на другого - спеціальні (закони, статути, положення про дисципліну окремих категорій працівників). Тобто спеціальним суб'єктом дисциплінарного проступку є фізична осудна особа, яка перебуває у трудових правовідносинах (працівник) та вчинила дисциплінарний проступок, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Так, Дисциплінарний статут митної служби України, затверджений Законом України від 6 вересня 2005 р. № 2805-1V, визначає сутність службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування дисциплінарних стягнень.

 

Об'єктом дисциплінарного проступку є внутрішній трудовий розпорядок, зокрема такий його елемент, як трудові обов'язки.

 

Суб'єктивною стороною дисциплінарного проступку є вина, тобто психічне ставлення працівника до вчинюваної дії чи бездіяльності та ЇЇ наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Умисел означає, що працівник усвідомлював протиправний характер своєї поведінки (дії або бездіяльності), передбачав її шкідливі наслідки І бажав їх настання або свідомо припускав їх настання. Необережність означає, що працівник усвідомлював протиправність своєї поведінки (дії або бездіяльності), передбачав її шкідливі наслідки, проте легковажно розраховував на їх відвернення або не передбачав, хоча повинен був і міг їх передбачити.

 

Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними. Протиправною є дія або бездіяльність працівника, який порушує вимоги законодавства про працю, локальних актів, наказів або розпоряджень роботодавця, що встановлюють трудові обов'язки працівника.

 

Розрізняють два види дисциплінарної відповідальності: загальну та спеціальну. Загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм КЗпП України та правил внутрішнього трудового розпорядку. Вона поширюється на всіх осіб, крім тих, на яких поширюється спеціальна дисциплінарна відповідальність. Спеціальну дисциплінарну відповідальність передбачено для окремих категорій працівників спеціальним законодавством, а також статутами та положеннями про дисципліну. Так, Пленум Верховного Суду України в п. 35 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" пояснив, що при вирішенні трудових спорів членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств судам слід мати на увазі: якщо актами чинного законодавства про кооперативи і колективні сільськогосподарські підприємства або їх статутами чи іншими нормативно-правовими актами врегульовано питання про трудову дисципліну, види дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування, то слід виходити з цих актів, а не із загальних положень КЗпП.

 

Основними відмінностями спеціальної дисциплінарної відповідальності від загальної є такі.

 

1. Коло осіб, на яких вона поширюється.

 

Так, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту поширюється тільки на працівників підприємств, об'єднань, установ та організацій залізничного транспорту, що належать до державної власності, за винятком працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування, будівельних організацій, служб постачання, дорожніх ресторанів, навчальних закладів, науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, бібліотек, методичних кабінетів, будинків культури, клубів, спортивних, дитячих і медичних закладів, пансіонатів і будинків відпочинку галузі.

 

2. Види дисциплінарних стягнень.

 

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення, крім загальних (догани та звільнення). Наприклад, ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України до дисциплінарних стягнень відносить: догану; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знака "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

 

У нормативно-правових актах, що регламентують порядок застосування спеціальної дисциплінарної відповідальності, доволі часто містяться вказівки про те, в яких саме випадках підлягає застосуванню те чи інше дисциплінарне стягнення. Так, згідно з Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення дисципліни, наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян, та до категорій працівників, зазначених у відповідному Переліку. Наприклад, за: а) появу (перебування) на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння можуть бути звільнені машиністи і помічники машиніста локомотивів, водії моторно-рейкового транспорту незнімного типу, чергові по станції, поїзні диспетчери, старші чергові (чергові) стрілочного поста, старші електромеханіки (електромеханіки) сигналізації, централізації і блокування, колійні майстри, бригадири колії, чергові по переїзду, оглядачі вагонів, оглядачі-ремонтники вагонів, слюсарі по ремонту вагонів, начальники поїздів, провідники пасажирських вагонів, поїзні електромеханіки, старші прийомоздавальники (прийомоздавальники) вантажів і багажу, складачі поїздів, регулювальники швидкості вагонів; б) допущення випадків пожежі в пасажирських вагонах унаслідок недбалого ставлення до своїх службових обов'язків - начальники поїздів, поїзні електромеханіки, провідники пасажирських вагонів; в) проїзд заборонного сигналу (незалежно від наслідків) з вини машиніста локомотива, водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу - машиністи локомотивів, водії моторно-рейкового транспорту незнімного типу.