Особливості розмноження птахів
Трансплантація зигот.
В останні роки вченими розроблений метод трансплантації зигот, який широко використовується у тваринництві з метою поліпшення порідного складу маточного поголів'я і підвищення його продуктивності.
Відомо два основних методи трансплантації зигот: хірургічний і нехірургічний. За хірургічним методом у ділянці голодної ямки розрізають черевну стінку, а потім спеціальною піпеткою вводять зиготу в невеликій кількості фізіологічного розчину в яйцепровід або ріг матки. За нехірургічним методом зиготу вводять глибоко в матку за допомогою приладу, що нагадує шприц для штучного осіменіння тварин.
Спочатку самкам-донорам вводять гормональні препарати, які стимулюють дозрівання у фолікулах яєчника кількох яйцеклітин одночасно. Потім таких самок осіменяють спермою, а після запліднення й утворення зиготи їх вимивають поживними розчинами і пересаджують самкам-реципієнтам.
Самостійна робота студентів.
Ембріогенез птахів відбувається в двох середовищах: спочатку внутрішньочеревно в організмі самки, коли йде формування яйця, а потім у зовнішньому середовищі за сприятливих умов у знесеному яйці.
Півні під час парування виділяють 0,5—0,8 мл еякуляту, в 1 мл якого міститься близько 1 млрд сперматозоонів. Сперматозоони півня тривалий час зберігаються в яйцепроводі самки і мають запліднювальну властивість. Тому після відсаджування півнів кури ще протягом 20—30 діб несуть запліднені яйця, а індички й гуски значно довше.
У курей, які постійно знаходяться з півнями, усі відділи яйцепроводу заповнені сперматозоонами. Збільшення тривалості світлового дня стимулює діяльність сім'яників півня. Статева активність півнів поступово знижується з настанням линяння і відновлюється після його припинення.
У самок птахів добре розвинені тільки лівий яєчник і яйцепровід. Яєчник у самок являє собою гроно фолікулів різних розмірів і зрілості. У цих фолікулах налічується від 500 до 3500 яйцеклітин. Під час свого розвитку яйцеклітини накопичують багато жовтка і перетворюються на великі кулі — яєчні жовтки 3,5—4 см у діаметрі. На утворення жовтка таких розмірів організму курки потрібно близько 14 діб. На поверхні жовтка розміщений зародковий диск (власне яйцеклітина) у вигляді білої плями 1—2 мм у діаметрі. Дозрілий жовток після розривання фолікула потрапляє в лійку яйцепроводу, де відбувається запліднення і утворення зиготи. Під час руху зиготи по відділах яйцепроводу протягом однієї доби відбувається формування яйця і перші етапи розвитку зародка, тобто жовток із зародком вкриваються білковою, підшкаралуповою, шкаралуповою оболонками і кутикулою. Сформоване яйце скороченням м'язів яйцепроводу через клоаку виводиться назовні.
Якщо інкубаційні яйця помістити в сприятливі умови (інкубатори або тіло квочки), то ембріогенез відновлюється. Курчата виводяться на 21 -шу добу, каченята, гусенята й індичата — на 28—29-ту добу.
У процесі свого розвитку зародок використовує запаси поживних речовин, що містяться в яйці у вигляді жовтка і білка.
Формування яйця в яйцепроводі самки і процес яйцевідкладання регулюються нервовою системою і гормонами залоз внутрішньої секреції — гіпофіза та яєчника. Інтенсивне освітлення пташників, повноцінна годівля птиці і добрий догляд за нею сприяють активізації функцій яєчників.
З гіпоталамуса мозку виділяються нейросекрети, які стимулюють виділення гіпофізом гонадотропних гормонів. Фолітропін сприяє дозріванню фолікулів у яєчниках, а лютропін зумовлює овуляцію. На утворення білка і шкаралупи яйця впливають гормони яєчника, а на процес яйцевідкладання — окситоцин.