Теорія мультиплікатора.

Пригадаємо, що У = С+S.Умова рівноваги залишається попередньою : S = І. Якщо інвестиції І постійні (не залежать від рівня виробництва), тобто І=І₀ , то S=І₀ , а дохід : У = С(У) + І₀ .

Тепер з’ясуємо ,що буде , якщо інвестиції отримують приріст ΔІ₀ ? Насамперед, це означає збільшення попиту на товарному ринку на величину ΔІ₀ (бо для інвестицій потрібні товари). Очевидно, що таке порушення рівноваги повинно привести до розширення виробництва . Наскільки ж воно збільшиться?

ΔУ₀ =ΔС (У₀) + ΔІ₀

І₀ = b ΔУ₀ +ΔІ₀

У₀ = 1 / (1-b) * ΔІ₀ = u* І₀

u =1/ (1-b)- мультиплікатор доходу.

По визначенню u >1, так як 0<b<1. Тобто якщо І=1 , то У>1. Інакше говорячи , одиничний приріст інвестицій викликає приріст виробництва на більшу величину.

На перший погляд може здатися , що ми говоримо про елементарні речі : вклали капітал в машини і отримали віддачу ΔУ₀ >1. Але це невірно. Про віддачу капіталовкладень можливо було б говорити якщо : по-перше, ми б отримали ΔУ₀ через виробничу функцію, але в нас не технологічний коефіцієнт , а “схильність до споживання”; по-друге , про віддачу капіталовкладень через виробничий процес можливо говорити тільки в довготривалому плані, а модель Кейнса короткочасна.

Якщо ефект мультиплікатора – це зовсім інше , ніж виробничий ефект інвестицій, то на що ж він вказує , що означає?

1. Зазначимо, що мультиплікатор діє в обох напрямках . Тобто якщо інвестиції отримують від’ємний приріст, то національний дохід знизиться при заданій схильності до споживання.

2. Інвестиції визначаються незалежно від збережень приватних осіб і родин. Обсяг збережень повинен пристосовуватися до обсягу інвестицій , а не навпаки. З цього виходить , що ріст виробництва продукту У має верхню межу, яка задається поведінкою функції інвестицій. (Дійсно, по мірі росту У маса збережень буде зростати (так як b<1 ), і вона може досягнути такої величини, що її не зможуть поглинути потреби інвестування. Пропозиція перебільшує попит. )

3. Виходить , що інвестиції є найважливішим показником, який багато чого визначає у економічній системі. І тут виникає дещо тривожне. Може статися ,що межа виробництва , яку задає функція інвестиції, може оказатися нижче, ніж межа виробництва , яку задає повна зайнятість . На цьому базується вчення Кейнса про безробіття.

В стані повної зайнятості мультиплікатор зовсім не діє , оскільки відсутність вільної робочої сили ставить межу росту виробництва. І якщо при цьому виникає додатковий інвестиційний попит , то в системі виникає джерело інфляції.

Приклад дії мультиплікатора: я наймаю робітників, щоб вони зробили огорожу на моїй дачі і плачу їм 1000 гр. од. , куди входить і ціна дощок. При своїй схильності до споживання 0,6 вони витратять 600 гр. од. Господар магазину отримав доход в 600 гр. од., якщо його схильність до споживання теж 0,6 він витратить 0,6 *600= 360 гр. од. і т.д.

1000+600+360+216+129,6+... – приріст інвестицій на 1000 гр. од. дає в народному господарстві країни приріст національного доходу на величину :

У₀ = ΔІ₀ * 1/(1-в) = 1000* 1/ (1-0,6) = 2,5* 1000 = 2500 гр. од.