На початку XX століття

Ш

На початкуXX століття

шенні. Найбільш успішно тут стояла справа з переробною та харчовою промисловістю: цукроварінням, броварними та спиртовими підприємствами. На Помор'ї діяло всього шість великих підприємств, переважно суднобудівних, в Щеціні та Ельблонзі.

Найрозвиненішим регіоном залишалася Верхня Сілезія. Тут майже у 2 рази зріс видобуток вугілля, у 1,5 раза- виробництво заліза і сталі. Щорічно виплавлялося до 700 тис. тонн цинку (найвищий показник в Європі). Процеси концентрації виробництва захопили й цей регіон. У 1898 р. було створене об'єднання Верхньосілезька вугільна конвенція; металургійні підприємства входили до загальнонімецького сталевого синдикату. Проблемою верхньосілезької промисловості був збут вугілля і металу: вона не витримувала конкуренції з продукцією Рурського регіону, тому була змушена вести боротьбу за ринок на Сході. Верхня Сілезія була найбільшим центром робітництва - до 500 тис. осіб (85 % поляки).

За всіма показниками господарського розвитку польські провінції Пруссії випереджали Королівство Польське і Галичину. Створюваний дохід на одну особу тут був приблизно в два рази вищий, ніж у королівстві, і в три рази, - ніж у Галичині.

Загроза онімечення відсувала на другий план соціальні суперечності, змушувала поляків консолідуватися для опору офіційній політиці.Нагромаджений у попередні роки досвід опору колонізації та онімеченню приносив добрі результати. Особливо успішною була діяльність кооперативних організацій. Мережа кооперації охопила Познанщину, Верхню Сілезію, Помор'я. Кооперативи об'єднували поміщиків, селян, ремісників, підприємців. У 1913 р. функціонувало 204 польські кооперативні об'єднання, членами яких було 126 тис. осіб. Активно діяли Центральне господарське товариство, Союз землевласників, Союз польських фабрикантів, селянські рільничі гуртки ("кулка"). Уся організація життя поляків спиралася на кооперацію. Цьому сприяв розвиток мережі польських видавництв - газет, часописів, спеціальної фахової та загальноосвітньої літератури. Наклад польських часописів у 1914 р. досягнув 400 тис. примірників.

Значну роль у громадсько-політичному житті поляків відігравали поміщицькі кола і католицький клір, які стояли на позиціях угоди і лоялізму. Польські консерватори становили більшість депутатів Польського кола в німецькому рейхстазі і прусському ландтазі. Однак з посиленням антипольського курсу німецьких урядів зросла критика політики консерваторів. На початку XX ст. у Берліні навколо публіциста Маріана Сейди (1879-1967) і газети Дзєннік берлінський (Берлінська газета) склалася перша група діячів Ліги народової. Група почала агітацію у Великопольщі, Верхній Сілезії та Помор'ї, засуджуючи угодовську політику. Серед ендеків помітними постатями тут були В. Корфанти, Б. Хшановський. У 1901 р. в Познані ендеки зуміли провести в рейхстаг свого першого депутата. Поступово їхній вплив зростав; 1904 р. розпочало діяльність Товариство демократично-народове прусської дільниці, проголошуючи ідеологію "загальнонаціональних інтересів". Напередодні війни впливи ендеків вже переважали: у 1912 р. до складу Польського кола в німецькому рейхстазі входило 7 ендеків і 6 консерваторів; таке ж співвідношення було й у прусському ландтазі. Польські кола у рейхстазі і ландтазі протестували проти антипольських законів і дій уряду, але не вдавалися до залучення мас з метою активного опору німецькій політиці.

Слабкі позиції мали польські соціалістичні партії. Якщо німецькі соціал-демократи на початку XX ст. перетворилися на одну з провідних політичних сил країни (3 млн. членів у 1912 р.), то польські соціалісти змогли здобути певні впливи тільки у Верхній Сілезії. У 1903 р. ППС вийшла з СДПН і почала діяти самостійно. Стосунки між ППС і СДПН постійно погіршувались у зв'язку із зростанням націоналістичних тенденцій з обох сторін.

Історія Польщі

Дещо відмінною була політична ситуація у Верхній Сілезії, де поляки на початку XX ст. становили приблизно 56% населення (у Познанщині - 61,5%). Національна свідомість поширювалася тут з певним запізненням. Незначний прошарок світської інтелігенції компенсувала діяльність католицької церкви. Серед робітництва Верхньої Сілезії успішну роботу проводила німецька соціал-демократія. Однак специфічна свідомість "слензаків" на початку XX ст. поступово еволюціонувала в бік спорідненості з польською нацією. Цій тенденції сприяла активна діяльність наприкінці XIX ст. публіциста і видавця Лдама Напєральського (1861-1928), який створив потужний видавничий центр навколо часопису Католік, пропагував ідеї християнської етики та польсько-німецької співпраці. Тоді ж у регіоні розпочав діяльність член ЛН В. Корфан-ти. Він закликав до розриву стосунків з німецькими консервативними силами, що гуртувалися навколо партії Центр (брошюра Геть з Центром, 1901 p.). В. Корфанти почав видавати власний орган Гурношльонзак (Вехньосілезець), в якому пропагував гасло єдності польської нації "від Одри до Двіни і Дніпра", підтримував вимоги 8-годинного робочого дня і соціального забезпечення робітників. У 1903 р. він був обраний депутатом рейхстагу від Верхньої Сілезії, де приєднався до Польського кола. Однак 1910 р. цей діяч порозумівся з А. Напєральським і консервативно-клерикальним табором. Разом вони створили Польську партію в Сілезії (Стронніцтво польське на Шльонску), яка стала на регіонально-консервативних позиціях. Водночас В. Корфанти відійшов від ендеків, які змушені були наново відбудовувати свої структури в Сілезії.

У Західному Помор "і (провінція Західна Пруссія) поляки становили 35 % населення і змушені були витримувати значний тиск німців, спираючися на зв'язки з Велико-польщею. Складнішою була ситуація у східній частині Помор'я, Вармії і Мазурах. Німецький вплив тут швидко зростав. Опір онімеченню у Вармії чинили невеликі осередки польського духовенства, декілька невеликих громадських організацій, зокрема група інтелігентів Газети ольштинської. Політичний авторитет тут мала німецька католицька партія Центр. Ще слабше проникала польська національна свідомість на Мазури. Значна частина мазурів належала до протестантського віросповідання. Тільки 1896 р. в м. Елк стала виходити перша газета польською мовою Газета людова. Завдяки їй у 1897 р. виникла Мазурська людова (народна) партія, яка виступала під гаслами лояльності до держави, захисту соціальних прав селян та робітників, а також збереження рідної мови. Відповіддю властей стало створення штучних перешкод для її діяльності, переслідування її членів. Через шість років вона розпалася. У 1906 р. на кошти ЛН почалося видання часопису Мазур. Але надалі польська культурна й політична діяльність стикалася тут з серйозними труднощами через релігійні, соціальні та мовні особливості мешканців. На Ґданському Помор'ї свідомі поляки гуртувалися навколо Газети грудзьондзької. За її ініціативою створювалися народні товариства, читальні тощо. Такі дії викликали негативну реакцію німецьких поміщиків і церкви.

Своєрідні процеси відбувалися серед кашубів. На початку XX ст. розвинувся "молодокашубський" рух, який закликав до єдності з поляками при збереженні особливостей мови та традицій. Одним з його творців був поет Александр Майковський (1876-1938) - засновник літературно-етнографічного часопису Гриф. У 1906 р. кашубські школярі приєдналися до шкільного страйку протесту проти викладання релігії німецькою мовою. До рейхстагу і ландтагу з кашубського регіону обирали польських депутатів.

Напередодні Першої світової війни антипольський курс німецького уряду не зазнав змін. Польські консерватори робили чергові спроби домовитися з урядом. Наслідком цього був дальший спад їхніх впливів серед населення й підвищення авторитету ендеків. Останні не виставляли вимог активізації національного руху, сподіваючися розв'язання

польської справи в майбутній європейській війні. Між тим процеси онімечення приносили конкретні наслідки, які найбільш відчутними були на Помор'ї, Вармії, Мазурах. Молоде покоління поляків, пройшовши німецьку школу і службу у війську, втрачало зв'язок з національним середовищем, піддавалося асиміляції.