Паризькі кафе 9 страница

Популярні круглі пироги з м'ясом, маслинами, яйцями і т. д. Яловичину домініканці споживають обмежено, перевага віддається свинині, телятині, птиці. Десерт дуже різноманітний: варення з кокосових горіхів, желе, ласощі з молока.

До столу подають воду або пиво. Національні напої — ром та пру (отримують шляхом бродіння рослини пру).

Після обіду та вечері дають каву.

 

2.4.9. Колумбія

Для колумбійської кухні характерна велика кількість супів, які приправляють різними травами та стравами з бананів шести видів. Супи готують за своєрідною технологією: картоплю спочатку розварюють до пюревидного стану, а потім ще раз додають сиру картоплю. На узбережжі варять суп, де картоплю замінюють банани.

У Колумбії споживають яйця ігуани (ящірки) та яйця термітів (мурах), їх смажать на вершковому маслі і споживають з аперитивами замість маслин або солоних горішків. З алкогольних напоїв у Колумбії популярний ром.

 

2.4.10. Куба

Кубинська кухня складається в основному зі страв іспанської кухні, хоча в ній є немало національних страв. Цьому сприяв розвиток сільського господарства, зокрема тваринництва.

За використанням продуктів кубинську кухню можна охарактеризувати, як суміш французької та іспанської. Сіль використовують обмежено.

Їдять кубинці багато, особливо великі порції других страв з гарніром. Споживають всі види м'яса, квасолю, кукурудзу, маніоку. М'ясо, як правило, тушкують. Другі страви гарнірують овочами — помідорами, огірками, перцем, зеленим горошком, стручковою квасолею, часто комбінують рис з чорною квасолею і приправляють цибулею, кусниками шинки, часнику, перцю та помідорів. Кубинці дуже люблять смажені яйця з рисом та спілими бананами.

Популярне шпиговане м'ясо шматочками шинки та яєць. Розповсюджені страви з продуктів моря — риби, лангустів, крабів.

Куба — країна фруктів, їх кубинці споживають багато як у натуральному вигляді, так і у вигляді салатів, які заливають майонезом, згущеним молоком або збитими вершками. Популярні великі банани, які перед вживанням варять.

Кубинці люблять пиво та ром. З гарячих напоїв перевагу віддають чорній каві, а з холодних люблять фруктову та мінеральну воду та соки.

До столу необхідно подавати червоний та чорний мелений перець, оливки та маслини, дрібно посічену зелень, оцет та гострі соуси. Хліб — тільки білий.

 

2.4.11. Мексика

Мексиканська кухня відрізняється від кухонь інших країн Центральної Америки використанням великої кількості прянощів. Найпоширеніший з них — чилі — сорт дуже гострого перцю. Його висушують, розтирають у порошок і найчастіше змішують з томатом. Ним приправляють практично всі страви.

У Мексиці росте велика кількість всіляких європейських сортів фруктів і овочів. Основний харчовий продукт — кукурудза. Тут росте багато різних кактусів. З них готують деякі страви та національний напій — текілу.

Мексиканцям відомі два види супів — рідкий та густий. Густий суп варять так довго, поки не википить майже вся рідина.

З м'ясних продуктів мексиканці віддають перевагу яловичині, телятині, свинині та баранині. З птиці більше споживають індиче м'ясо, без неї не обходиться ні одне свято. У прибережних районах їдять качку, Майже всі страви мексиканці готують на смальці, вершкове масло їдять тільки з бутербродами. Останнім часом стали використовувати оливкову олію. У мекси­канській кухні багато страв із картоплі, але ні однієї зі смаженої. Сири виготовля­ють, в основному, з козячого молока, вони мають гарний апетитний колір і спе­цифічний смак.

Із солодких страв найчастіше готують желе. Іноді використовують фрукти з кісточ­ками. Тут росте багато винограду, який є на столі цілий рік.

Сніданок мексиканця складається з куска папаї (солодкої дині), кави з моло­ком і булочки з маслом. Каву часом замінюють свіжим молоком.

У Мексиці п'ють пиво і п'юльк — алкогольний напій молочного кольору, який отримують з кактуса мангей.

З безалкогольних напоїв розповсюджені заварка листового чаю, чай з листя апельсина, кориці та вертена.

Мексика — батьківщина шоколаду, його тут готують трьома способами — по-французьки (з молоком), по-іспанськи (дуже густим) і по-мексиканськи (не дуже густим).

Мексиканське гуляння супроводжується|супроводитися| улюбленим|любий| пивом «Корона» або текілою|.

Мексика — край кактусової горілки і червоного перцю. Алкогольна тріада Мексики включає такі|слідуючий| алкогольні напої: кульці, мескаль| і текілу|. Кульці - це слабоалкогольний пінистий напій, що нагадує брагу, ясно-бурого кольору|цвіт| і кислуватий на смак. Як говорять самі мексиканці, справжній|теперішній,даний| мачо зобов'язаний щодня випивати до трьох літрів кульці (вміст алкоголю в напої до 3%).

Мескаль - проміжний напій між кульці і текілою|. За смаком чимось нагадує міцний солодкий лікер. Виготовляється методом перегонки соку магея|. Мексиканці п'ють мескаль| тільки|лише| в чистому вигляді|вид|. Проте|тим не менше| необережних дегустаторів він збиває з ніг. Іноді,|інколи| для надання пікантного смаку, мексиканці кладуть|доповідати| у мескаль| декілька гусениць чиникуль|, які живуть на листях рослини магея|. Цей мескаль| називається Кон|кін| Госано|.

У Мексиці з|із| алкогольних напоїв п'ють в основному текілу|. Це продукт перегонки соку блакитної|голубий| агави (текельяна| вебер|). Перевага віддається блакитній|голубий| агаві|, що виростає в мексиканських штатах Халісько і Наяріт. Назва напою пов'язана з|із| мексиканським містом Текіла| (за 33 км від Гвадалахари), заснованому в 1656 р., де ще в III столітті|вік| н.е. індійці готували із|із| соку блакитної|голубий| агави слабоалкогольний напій. Сучасні технології перегонки пов'язують з приходом|прибуток| до Мексики іспанських конкістадорів (стара марка текіли| Jose Cuervo). Ще в 1758 р. король Іспанії подарував|дарувати| дону| Хозе Антоніо де| Куерво ділянку землі|грунт| в місті Текіла| спеціально для вирощування блакитної|голубий| агави і виробництва текіли|.

Прийнято розрізняти наступні|слідуючий| види текіли|:

blanko (біла) - традиційна текіла|, яка змішується з дистильованої|із| водою. Характеризується тим, що не витримується перед розливом| в пляшки. Це основа решти всіх сортів|гатунок| напою. У ній особливо яскраво помітний “агавовий|” смак і аромат. Підрозділяється на два підтипи: прозора текіла| plata (пляшка з|із| традиційно срібною етикеткою) і текіла| gold (пляшка з|із| традиційно золотистою етикеткою), залежно від карамелевої добавки для фарбування. У текілу| plate карамель не додається|добавляється|, а в текілу| gold додається|добавляється|. Забарвлена|пофарбований| харчовими фарбниками,|барвник| текіла| також називається joven;

reposado (буквально - що відпочила), тобто текіла,| витримана в дубових бочках 2-6 місяців;

anejo („аньєхо”|””” або однорічна), тобто текіла|, витримана в дубових бочках не менше одного року. Кращою, на думку фахівців|спеціаліст|, вважається|лічиться| текіла| anejo з|із| витримкою в три –п’ять років |витяг|. Як правило, має блідо-золотистий колір|цвіт|, у ній відчуваються „дубові” тони напою.

Уміст сивушних масел|мастило,олія| у текілі| не регламентується, а легкий трав’яний відтінок приховує їх справжню кількість. Абревіатура на темно-зелених етикетках „MOM” указує|вказувати| на те, що напій вироблено|вироблений,справлений| згідно стандартам, які історично склалися. При цьому також указуються|вказується| винозаводи. Крім того, на ринок поставляється текіла,| вироблена в Мексиці, але|та| розлита в США або Канаді. Цей напій спочатку містить|утримувати| до 55% чистого алкоголю, а на місці її розбавляють дистильованою водою до звичайної|звичний| для текіли| міцності|міцність| (38%-43%).

Мексиканці визначають три стадії дії текіли на споживачів: радість, безсоромність, непритомність|знепритомнювати|. Існує безліч способів вживання|вжиток,використання| текіли|. Ряд|лава,низка| ресторанних критиків сходиться на думці, що все-таки класичним варіантом вживання|вжиток,використання| текіли| можна вважати|лічити| наступний|слідуючий| спосіб: на язик|язик| видавлюють|видушується| небагато лайму|, потім роблять ковток текіли| і відразу ж злизують |пучка| сіль з долоні.

Під час обслуговування мексиканських туристів рекомендується подавати континентальний сніданок, багатий обід і неситну вечерю.

 

2.4.12. Парагвай

У країні домінує аргентинська кухня, в деяких районах — бразильська. Тут є багато дичини, особливо диких індичок та куріпок. Росте кукурудза трьох різновидів — біла, червона і тверда.

Парагвайці люблять апельсини та банани і їдять їх у великих кількостях у будь-яку пору дня. О 10 годині, між сніданком та обідом, прийнято їсти біфштекс з яйцем, звареним нетвердо.

Туристам з Парагваю можна пропонувати страви аргентинської кухні.

 

2.4.13. Перу

Перуанська кухня вважається однією з найрізноманітніших у Латинській Америці і також характеризується використанням гострого червоного перцю у великих кількостях.

Популярний білий сир, розведений молоком, з перцем, цибулею, сіллю, яєчним жовтком, лимонним та апельсиновим соком, олією. Оригінальна така національна страва, як “се віще”, до якої входить риба полита лимонним соком, посипана перцем і приправлена кукурудзою. Це рідкісна страва, відома лише в декількох країнах.

Тут люблять суп зі шматками яловичини, кукурудзою, картоплею, страви з ква­солею. Дуже цінується риба та куріпки. М'ясо використовується свіже та парне. М'ясні напівфабрикати для других страв не паніруються в борошні.

У Перу росте фіолетова кукурудза, з неї варять компоти, готують слабоалко­гольний напій, що часто замінює вино.

Для приготування десертів широко використовується квасоля. У Перу п'ють вино та місцеві саморобні міцні алкогольні напої.

 

2.4.14. Сальвадор

Страви сальвадорської кухні відзначаються гострим смаком завдяки застосуванню великої кількості прянощів. Улюблені страви — чорна квасоля, густий суп з кукурудзи. У Сальвадорі споживають два види бананів — великі і дуже малі.

Туристам із Сальвадору можна пропонувати страви гватемальської кухні.

 

2.4.15. Уругвай

Кухня Уругваю дуже подібна до аргентинської або бразильської. Національні страви готують з гарбузів, а національним напоєм є мате. Його вживають у будь-який час дня, заїдаючи маленькими підсмаженими і посипаними цукром галетами. Тут виготовляють багато хороших вин — білих та червоних. Особливо цінується червоне вино.

Туристам з Уругваю можна подавати страви бразильської або аргентинсь­кої кухні.

 

2.4.16. Чилі

У Південній Америці кухня Чилі є найоригінальнішою, однак у ній багато страв, незвичних для європейця. Багато рецептів не є творчим доробком кухарів, а складені для приготування ситної їжі.

Першою особливістю чилійської кухні є велика кількість страв із квасолі та цибулі, які готують щоденно. Друга особливість — приготування різних страв з риби, лангустів, мідій, креветок, морських їжаків та водоростей. З останніх готують супи та торе.

В'ялене м'ясо використовується для приготування багатьох страв, зокрема збитої яєчні, дуже розповсюдженої в Чилі страви.

У країні дуже великий вибір солодощів: тортів, тістечок з цукром, горіхами, варенням, молоком, жовтками, густим пальмовим медом.

Чилі можна вважати винним льохом Америки, яка ще й до того є основним постачальником винограду. Вино тут є національним напоєм і вживається в будь-які години дня.

 

2.4.17. Еквадор

Еквадорська кухня складається з гострих супів, широкого застосування куку­рудзи та прянощів. Туристам з Еквадору можна подавати страви кавказької та української кухні.

 

2.5. Країни Північної Америки

 

2.5.1. Канада

Канада славиться пшеницею, шпиком, помідорами, чорницями та ожиною, її кухня зазнавала впливу індіанської, французької, англійської та американської. Дуже розповсюджені всілякі консерви з різних продуктів. Однак у багатьох районах Канади перевагу віддають старовинній кухні. Там готують страви з таких рідкісних продуктів, як печінка тюленя, горб бізона, задня лапа ведмедя, хвіст бобра. Особливо канадці відзначаються великим вибором солодощів та борошняних кондитерських виробів. Це млинці, оладки з фруктовим соусом або джемом , солодкі пироги, морозиво, пиріжки з листкового тіста, сухарики, яблучні тістечка, яблука-сюрприз, анісовий бісквіт, булочки і т. д.

У Канаді водиться багато дичини, з якої готують різноманітні страви. Це чорні та бурі ведмеді, кози, гірські барани, північні олені, дикі качки, лані, зайці, бекаси, куріпки, фазани, перепілки, кулики, дрозди, чибіси і т. д. Фермери розводять індиків, цесарок, курей, кролів, качок, гусей. М'ясо переважно смажать або готують у вигляді рагу.

У внутрішніх водоймах Канади нараховується більше 60 видів риби. Страви готують зі свіжої, мороженої, копченої, сушеної та солоної риби. Море дає омарів, молюсків, мідій, крабів і т. ін.

Канадці дуже люблять квашені та мариновані овочі, свіжі фрукти та салати, холодне м'ясо, паштет з печінки, фаршировані яйця. Для приготування закусок використовують майонез та салатні заправки.

Для овочевих страв використовують гарбузи, коричневі боби, квасолю. Ще індіанцям була відома кукурудза, яку завезли з Мексики.

У Канаді п'ють білі, рожеві та червоні вина. Шампанське вживають в урочистих випадках. Традиційний канадський напій — пиво.

Хліб споживається в обмежених кількостях.

Канадці не їдять червоної ікри, заливної риби, круп'яних гарнірів, а також других страв з червоним томатним соусом.

Меню сніданку включає фрукти та чай або чорну каву. На обід та полудень подають чай з молоком або вершками. До м'ясних страв подають, як правило, овочеві гарніри.

Особливо слід відмітити канадське віскі. У Канаді віскі почали|розпочали,зачали| виробляти|виробляти,справляти| в кінці|у кінці,наприкінці| XVIII ст. у Кінгстоні, на березі озера Онтаріо. Канадське віскі виробляють|виробляти,справляти| із|із| суміші зернових культур - жита, ячменю, кукурудзи і пшениці. Витримують в бочках з-під бурбона. Якість напою визначається складом і пропорцією сортів|гатунок| зерна в суміші. Звичайне|звичний| канадське віскі витримується протягом шести і більше років. Основні сорти|гатунок|: Black Velvet, Canadian Club, Canadian Mist, Crown Royal, Seagram's V. O., Schenley's Golden Wedding, Corby's Royal Reserve, Wiser's De Luxe.

 

2.5.2. Сполучені Штати Америки

Якщо в американській кухні на початку її історії відчувався англо-саксонський вплив, то зараз американці можуть запропонувати багато своїх страв. Основними принципами американської кулінарії є простота та гігієнічність.

У США приділяють велику увагу правильній організації харчування. Тут дотри­муються строго режиму харчування, вважають, що їсти потрібно те, що корисно для здоров'я. Наприклад, щодня випивати порцію апельсинового соку, споживати молоко та сир, їсти каші, зелені овочі.

Основною відмінністю американської кухні є те, що майже всі продукти тут піддаються переробленню та збагаченню.

Каву часто використовують у вигляді пудри, борошно збагачують вітамінами або додають певну кількість хімічних дріжджів, трави — розмелюють, овочі, фрукти та м'ясо використовують з усього світу у свіжому та замороженому вигляді.

Американці споживають багато свіжих та сушених овочів. Кукурудза є найваж­ливішою зерновою культурою США. Молоду кукурудзу варять і їдять з мас­лом та сиром. Зі зрілої кукурудзи виготовляють смажені пластівці, каші, суфле і т. д. Споживається багато квасолі, дуже розповсюджена картопля, цибуля, се­лера, помідори.

Салати вважаються шедеврами американської кухні, їх готують з різноманітних продуктів, поєднуючи часто несумісні для нас овочі та фрукти. До салатів подають приправи у пляшках — солодкі, солоні, гострі. Дуже популярні різноманітні соуси: майонез, грибний, чилі, табаско, яблучний, з брусниці, желе з м'яти. Цими соусами заправляють також домашню птицю та м'ясо. До солодких страв також подають різні солодкі соуси. Великою популярністю користуються страви, основою яких є печена картопля. У спечену картоплю, очищену від шкірки, кладуть певний продукт і їдять усе разом у гарячому вигляді.

Американці дуже люблять цукерки, тістечка, печиво та інші солодощі. Цукерки збагачують вітамінами і мінеральними солями, їх склад друкується на обгортках, як у ліків.

Жителі США споживають багато фруктів, їх їдять у натуральному вигляді, використовують для приготування салатів, желе, подають з вершками, сиром та тістечками. Дуже популярні горіхи. Сири виготовляють у великому асортименті. Усі вони схожі за технологією та складом на європейські.

Американці п'ють багато кави, але вона тут солодша і зерна менше смажені, ніж у Європі. Частина американців віддає перевагу чаю, кока-колі та пиву.

Як і англійці, американці люблять віскі і п'ють його у чистому вигляді, розведеним зельтерською водою, з кусочками льоду.

Туристи охоче їдять страви української та російської кухні, їжу не слід подавати дуже гарячою. На столі має бути вода з льодом або охолоджений сік, пшеничний та житній хліб.

Пиво завжди подається в холодному кухлі. Глек води з|із| льодом|крига| - звичайний|звичний| атрибут обслуговування в ресторані. Статистика також стверджує, що у 97% американців на обідньому столі обов'язково стоїть пляшка з|із| кетчупом.

Сніданок (breakfast) - щоденне неофіційне свято, хоча не обов'язково збиратися за столом всім членам сім'ї і гостям одночасно. Подають сніданок, як правило, на індивідуальних підносах на стіл, де на кожному місці є індивідуальна перечниця і сільниця, тости, накриті серветкою, кавова або чайна чашка з|із| ложечкою на блюдці, ніж, виделка|виделка|, тарілочка і ніж для масла|мастило,олія|, фрукти або фруктовий сік, вершки і цукор, серветка зліва від виделка|виделка|, джем, основна страва і невелика прикраса|прикрашання| з|із| квітів. Джем або мармелад подають на невеликій тарілці або в креманці з|із| ложкою, яку кладуть праворуч від тарілки або в креманку|. Фрукти і сік ставлять кожному окремо у високій склянці|склянка|. Воду також ставлять кожному окремо. Як правило, |звично|сніданок починається|розпочинається,зачинається| о 8-й годині ранку зі стакану|склянка| апельсинового соку, до столу подаються пластівці-мюслі| (creals), маленькі смажені сосиски з|із| яйцями або тільки|лише| яйця (яєчня, яйця, зварено некруто або круто), смажене сало або шинка, пампушки із|із| сиропом або гарячі вафлі. Далі - чай або кава (як правило, дуже слабка|слабий|) і/або молоко.

Чай в Америці належать до безалкогольних коктейлів. Тому багато американців п'ють чай з|із| льодом|крига|, лимоном і цукром. Загальна|спільний| закономірність наступна|слідуючий|: чим південніше штат, тим більше цукру в напій кладуть його мешканці|мешканець|. Сьогодні в США майже 95% чаю споживається в пакетиках. Подають чай до столу у високих склянках|склянка|.

У багатьох містах Америки популярний бранч| (brunch), об'єднуючий сніданок і ланч, який подається в неділю (иноді| в суботу) між 11 і 15 годинами. Їжа бранча| гаряча, але|та| легка. До меню бранча| входить вино.

Ланч (lunch) - другий сніданок: легка трапеза всередині дня (між 12 і 14 годинами), яка триває|позичати,посідати| одну годину. У США на ланч в ресторані кожен замовляє собі аперитив за смаком, а потім холодну закуску, як правило, салат і гарячу другу страву (рибну або м'ясну), до яких подають вино. У Америці ланч в ресторані прийнято використовувати для продовження ділових переговорів.

Вечеря (dinner) - основний прийом їжі в США ( 18-21 година).

Зазвичай включає суп або закуску (appetizer). На закуску американці віддають перевагу фруктовому салату (fruit salad) або коктейлю з|із| крабів (shrimp cocktail). Як головна страва (entrees) рекомендується смажена курка (southern fried chicken), гарячий лобстер| (broiled lobster), котлети з|із|
баранини (lamb chop), печеня з|із| яловичини (roast beef), індичка (turkey).
Як правило, до цього замовляється овочевий набір: капуста броколі|
(broccoli), різана квасоля (string beans), кукурудза в олії|мастило,олія| (creamed corn),|звично|
зелений горошок і морква (peas and carrots) або картопляне пюре (mashedpotatoes), відварна картопля (boiled potatoes), смажена картопля-фрі| (friedpotatoes) солодка картопля (sweetpotatoes).

Салатним|салатовий| гарніром на вечерю зазвичай|звично| виступає|вирушати| білокачанна| капуста в сметанному соусі (cole slaw), салатні|салатовий| сердечка з|із| качанного| салату (hearts oflettce), овочева суміш із|із| анчоусами і грінками (Caesar salad) або овочевий коктейль (tossed green salad). Офіціант під часобслуговування гостей справляється, чи не бажають вони салатні заправки - різні сорти|гатунок| майонезу, оливкову олію|мастило,олія|, оцет і т.д. (French Dressing, Halian Dressing, Thousand Islands Dressing, Roquefort Dressing, etc.).

До столу традиційно подаються гарячі булочки (hot Rolls), пучки сирої селери, оливки, вершкове масло|мастило,олія|.

На десерт, як правило,|звично| замовляють яблучний пиріг з|із| вершковим морозивом| (apple pic а la mode), фруктове морозиво, сир із|із| солоними крекерами, полуничний торт (strawberry shortcake) або пудинг (jello).

У ресторані, як правило, перед їжею|їда| замовляють коктейль. Під час вечері п'ють пиво, вино або прохолодні напої. У кінці|у кінці,наприкінці| вечері подається кава або чай (іноді|інколи| з|із| льодом|крига|). Загальноприйнято в США забирати із|із| собою в пакет (take-out) нез'їдені за вечерю страви.

Головне - святкові прикраси|прикрашання| на кожній тарілці (скойками, зеленню, соусами). По всій країні готують егг-ніг (Egg-Nog) - пряний густий напій (за типом «гоголь-моголь»), приправлений ромом, корицею і мускатними горіхами. Подають в маленьких скляних чашках усім гостям при вході в будинок|дім,хата|. Прийнято пити гарячим, теплим або холодним.

Американське віскі як національний алкогольний напій пов'язаний з історичним минулим ірландської і шотландської еміграції в цю країну. Саме шотландці і ірландці завезли до Америки мистецтво приготування віскі в кінці|у кінці,наприкінці| XVIII в. Основними інгредієнтами для приготування напою служить кукурудза, жито, ячмінь і просо. Найбільш відомі категорії американського віскі “Бурбон” і “Теннессі”, які у своїх назвах указують|вказувати| на географічні назви місць, де вперше|уперше| були виготовлені|вироблені,справлені|.

Віскі “Бурбон” (Bourbon) було вперше|уперше| вироблено в містечку Бурбон (штат Кентуккі). Рецепт напою приписується баптистському священику Елайджу Крейгу і датується 1789 р.

Напій захищений федеральним законодавством США, де віскі визначається як алкогольний дистилят, що отримується|одержується| шляхом ферментації зернового сусла|сусло|, із|із| вмістом|вміст,утримання| спирту не більше 190 градусів (за 200-градусною шкалою) на перегонці і не менше 80 градусів на розливі|.

Щоб носити назву “Бурбон”, віскі повинне бути вироблене в США, містити|утримувати| не менше 51% кукурудзи в суслі|сусло|, мати на перегонці міцність|міцність| не більше 160 градусів і витримуватися принаймні два роки в нових обпалених бочках з|із| білого дуба. (Зазвичай|звично| бурбони витримуються 4 роки і дуже рідко -|рідко| більше 12 років.)

Резолюцією Конгресу США від 1964 року бурбону присвоєно статус “національного алкогольного напою” країни. Це єдиний міцний алкогольний напій, який може по праву вважатися|лічитися| винайденим в США. Бурбонів існує приблизно 100 найменувань. “Бурбон”, який більш за все продається у світі, - це Джим Бім (Jim Beam), що має витримку|витяг| не менше чотирьх років і насичений янтарним|бурштиновий| кольором|цвіт|. Другим за рівнем продажу є бурбон Jour Roses, який є|з'являтися,являтися| в основному експортним напоєм: виробляєтся|виробляється,справляється| в п'яти варіантах -Yellow, Black, Super Premium, Single Barrel, Reserve.

Інші сорти|гатунок| американського віскі:

• Rey whiskey - містить|утримувати| не менше 51% жита (отримують|одержувати| шляхом перегонки сусла|сусло|);

• Corn whiskey - містить|утримувати| більше 80% кукурудзи;

• Wheat whiskey - містить|утримувати| не менше 51 % пшениці;

• Blended whiskey - купажована| суміш, яка містить|утримувати| 20% straight whiskey і 80% інших сортів|гатунок| віскі або чистого спирту.

Американці завжди любили|кохати| змішувати своє віскі з|із| іншим національним напоєм - колою. Віскі-колі|кілок| віддає перевагу молодь, а віскі в чистому вигляді|вид| п'є переважно доросле населення.

Під час обслуговування груп туристів із США рекомендується звернути увагу на перший сніданок. Він повинен бути ситним, де гостям подаються гречана або вівсяна каша з|із| молоком; пшенична каша з|із| гарбузом; кукурудзяні пластівці з вершками; яєчня з|із| беконом або омлет із|із| шинкою. Подаються також джем або мед, фруктовий (краще апельсиновий) сік, вершкове масло|мастило,олія|, чорна кава або чай на вибір. Другий сніданок – ланч, а далі і обід.

Не рекомендується подавати до столу гостям із США кетову ікру|литка|, заливну рибу, а також гарніри з|із| крупів. Слід уникати других страв, приправлених томатним соусом.

 

2.6. Країни Африки

 

2.6.1. Великий Магриб

„Магриб” па-арабськи| — захід. Так халіфи йменували саму західну частину|частка| своїх величезних володінь — нинішні Туніс, Алжир і Марокко. Крім того, існує поняття „Великий Магриб”, куди, окрім|крім| трьох названих країн, входять ще Лівія, Мавританія|Маврітанія| і Західна Сахара. Кулінарні традиції єдині для всіх держав Великого Магриба. Словом, кухня Магриба брала скрізь, де тільки|лише| можливо. У результаті вийшов дивовижний|дивний| сплав. По-перше, не такий гострий, як у країнах Сходу. Єдина по-справжньому гостра приправа|присмака| — харіса|, нагадує кавказьку аджику|, тільки|лише| без солі|соль|. Харіссу вживають|використовувати| з|із| великою кількістю місцевих страв, але|та| найпопулярніший спосіб — просто вмочувати в неї шматки прекрасного магрибского| хліба. До речі, вважається|лічиться|, що ступінь|міра| гостроти|дотеп| страви, безпосередньо|прямо| залежить від траєкторії руху руки споживача|їдок| і ступеня|міра| натискання на хліб, так що в деяких ресторанах процес „правильного” вживання|вжиток,використання| харіси| перетворюється на справжній туристський атракціон.

По-друге, сплав цей — дуже пряний за рахунок використання величезної кількості спецій. Тмин|кмин|, аніс, базилік, гвоздика, гірчиця, коріандр, кориця, м'ята, розмарин, чабрець|, естрагон|, шафран — список можна продовжувати до безконечності. Спеції застосовуються і окремо, і в різних поєднаннях. Наприклад, |класичний рецепт приготування страви з|із| печених овочів під назвою „муруйзія|” припускає|передбачати| використання 27 спецій. Отже, не випадково світовою столицею з торгівлі прянощами стало марокканське місто Марракеш.

По-третє, кухня Магриба надзвичайно ситна, головним чином через велику кількість всіляких жирів — тваринних і рослинних. Найбільш популярними є топлене і підсолене вершкове масло|мастило,олія| (змін), курдючний жир. А ось|от| оливкова олія|мастило,олія| (вважається|лічиться|, що в Магрибі, а особливо в Тунісі, вона найкраща у світі) уживається дуже бережливо |— це товар експортний і досить дорогий. Тим часом дешевизна|дешевина| — ще одна відмітна особливість традиційної магрибской| кухні, страва може бути складною у приготуванні, вишуканою на смак, витіюватою за назвою ( на зразок “голуби|голубий| з|із| квітами апельсинів”), але|та| інгредієнти в більшості випадків найпростіші. Ті ж голуби — ніякий|жоден| не делікатес, а звичайний|звичний| птах|птиця|, м'ясо якого користується на півночі Африки великою популярністю.

Солоні апельсини з|із| часником або курчата, запечені з|із| фруктами і цукром в гарбузі, або солоне печиво з|із| джемом — у Магрибі не бояться змішувати різні смаки, до цього привчає вся довга кулінарна історія регіону.

Але|та| основу кухні все-таки складають страви не такі|настільки| екзотичні. І “король” серед них — “кус-кус”. Якщо спробувати звести опис до мінімуму, то це “каша з|із| манних крупів або пшеничного борошна|борошно|, зварена на парі, з|із| м'ясом і тушкованими овочами”. Тим часом справжній|теперішній,даний| кус-кус, окрім|крім| |вихідний| крупів, не має з|із| нашою манною кашею нічого спільного. Він складний у приготуванні, має специфічний смак, добитися якого в домашніх|хатній| умовах досить нелегко, і вимагає до себе абсолютно|цілком| особливого, шанобливого ставлення|ставлення|.

Кус-кус готують у спеціальному посуді, що складається з каструлі і вставленого в неї сита. У цьому ситі крупи на парі доводять до готовності, а в самій каструлі тим часом вариться соус. Знайти подібний посуд у нас досить складно, але|та| в принципі можна обійтися і підручними засобами|кошт|. Проте|однак| зварити кус-кус — це тільки|лише| півсправи. Процес його поїдання у країнах Магриба також перетворений на особливий ритуал. Традиційно виглядає він так: старша із|із| жінок в домі у|дім,хата| ділить кус-кус на дві порції — ту, яка більша, кладе в ауджру| (глиняне блюдо на ніжці) і подає чоловікам, порцію, трохи меншу,|поменше| кладе на дерев'яне блюдо — азиву|, вона призначена жінкам Дітям кус-кус подають кожному в окремій дерев'яній мисці. От як описує подальшу|дальший| церемонію старовинна туніська куховарська|кухонний| книга: «Гості сидять навколо|навкруг,довкола| низенького столика, підігнувши під себе ноги. До столу підноситься|височіти| дерев'яна миска з|із| кус-кусом|. У|в,біля| кожного у правій руці довга дерев'яна ложка, якою він їсть, не кривдить|ображати| сусіда, оскільки|тому що| той зайнятий|позичений,посісти| тим самим. Тобі доведеться теж|також| їсти. Крім того, ти можеш час від часу запивати цю страву молоком або водою, а хліба брати не слід». Магрибці| вважають за краще їсти кус-кус (та і інші страви) руками — говорять, так смачніше. На великому ситному |багатий| обіді з|із| декількома змінами|перерва,переміна| страв кус-кус вінчає трапезу, після|потім| нього подають тільки|лише| фрукти і чай.