Епітеліальні куприкові ходи, що нагноїлися
К61 Абсцес в ділянці заднього проходу і прямої кишки
Формування попереднього діагнозу за клінічними ознаками.
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.
10. Діагностична програма при гострому парапроктиті:
А) Додаткові методи обстеження:
не проводяться.
Б) Лабораторне обстеження:
а) клінічний аналізкрові;
б) клінічний аналіз сечі.
11. Диференційна діагностика гострого парапроктиту:
- пресакральна кіста, що нагноїлася;
- епітеліальні куприкові ходи, що нагноїлися;
- гострий геморой, ускладнений тромбозом і запаленням.
12. Клініко-статистична класифікація гострого парапроктиту:
Макет клінічного діагнозу: Гострий {Lх{Rх}} парапроктит, {ускладнений флегмоною Oх}
Локалізація:
L1- передній
L2- задній
L3- лівосторонній
L4- правосторонній
L4- підковоподібний передній
L5- підковоподібний задній
Поширеність процесу:
R1- підшкірний
R2- підслизовий
R3- підшкірно-підслизовий
R4- ішіоректальний
R5- пельвіоректальний
R6- ретроректальний
Ускладнення:
O1- флегмона клітковиних просторів лівого стегна
O2- флегмона клітковиних просторів правого стегна
О3- флегмона клітковиних просторів таза
О4- флегмона клітковиних просторів черевної стінки
13. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А)Гострий правосторонній підшкірний екстрасфінктерний парапроктит.
Б)Гострий підковоподібний задній ретроректальний екстрасфінктерний парапроктит, ускладнений флегмоною клітковинних просторів таза.
14. Лікувальна тактика при гострому парапроктиті:
А)Хірургічна операція:
- розкриття і дренування гнійника;
- при розкритті гнійника необхідно висікти крипту для ліквідації сполучення між кишкою і гнійником;
- при анаеробній інфекції висікають всі некротизовані тканини.
Б)Медикаментозне лікування:
- антибіотики широкого спектра дії;
- дезінтоксикаційна терапія;
- мазеві антисептичні пов’язки;
- безшлакова дієта, регулювання дефекацій.
12. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
Строки непрацездатності залежать від виду гострого парапроктиту (від 7-10 днів - при підшкірно-підслизовому до 50-60 днів - при ішіоректальному парапроктиті).
1. Визначення:Запальний інфільтрат у міжсідничній складці.
2. Актуальність проблеми:
А)Чоловіки хворіють у три рази частіше, ніж жінки.
Б)Нагноєння куприкових ходів у більшості випадків виникає у пацієнтів до 30 років.
В)Посідає друге місце після гострого парапроктиту і характеризується частими рецидивами.
3. Причини розвитку куприкових ходів -наявність природженого дефекту розвитку з неправильним вростанням волосся, залишками спинної хорди, порушенням редукції куприка.
4. Механізми розвитку куприкових ходів, що нагноїлися -наявність в куприкових ходах мікробної флори або їх травмування.
5. Клінічні прояви куприкових ходів, що нагноїлися:
А) Скарги:
а) біль в ділянці куприка, що іррадіює в пряму кишку;
б) припухлість у міжсідничній ділянці;
в) підвищення температури тіла.
Б) Iсторія захворювання- виникає гостро на тлі природженої патології.
В) Об’єктивні прояви:
а) огляд міжсідничної ділянки (рис. 3.5.6):
- інфільтрат, гіперемія шкіри;
- можлива наявність нориць із гнійним вмістом;
б) пальпація - флуктуація в ділянці інфільтрату.