N.B.! Несприятливі прогностичні ознаки: лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво, лімфопенія, зниження еозинофілів, кальцію, підвищення глюкози в крові.
Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.
Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, яка включає лабораторні, інструментальні методи дослідження, спрямовані на уточнення ступеня важкості захворювання та виявлення ділянок панкреонекрозу.
12. Діагностична програма у хворих з підозрою на гострий панкреатит:
А) Лабораторне обстеження:
а) клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво, лімфопенія, еозинопенія);
б) біохімічне дослідження крові (збільшення білірубіну, активація печінкових ферментів: аланінова трансаміназа - АлТ, аспарагінова трансаміназа - АсТ, лужна фосфатаза - ЛФ, зниження кальцію);
в) клінічний аналіз сечі (наявність білка, еритроцитів, циліндрів), підвищення діастази сечі;
г) глюкоза крові(збільшення);
д) амілаза сироватки крові (збільшення).
Б) Додаткові апаратні та інструментальні методи дослідження:
а) сонографія (для оцінки стану підшлункової залози та парапанкреатичної клітковини, наявності рідини в черевній порожнині, стану жовчного міхура та позапечінкових жовчних проток);
б) комп’ютерна томографія (для уточнення наявності та поширеності некротичних змін у підшлунковій залозі);
в) оглядова рентгенографія черевної порожнини для виявлення непрямих ознак гострого панкреатиту (здуття поперечної ободової кишки) і випоту в плевральній порожнині ліворуч;
г) лапароскопія діагностична (може застосовуватись дляуточнення діагнозу, а при наявності в черевній порожнині випоту - перетворюється в лікувальну процедуру, завершуючись дренуванням черевної порожнини).
13. Диференційна діагностика(проводиться в залежності від періоду патологічного процесу - періоду шоку, поліорганної недостатності і гнійних ускладнень):
А) Період гемодинамічних порушень і панкреатогенного шоку:
а) з невідкладними хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини:
- гострий холецистит;
- виразкова хвороба шлунка або ДПК, ускладнена перфорацією;
- тромбоз мезентеріальних судин;
- гострий апендицит.
Б) Період поліорганної недостатності:
- перитоніт.
В) Період гнійних ускладнень:
- абсцес черевної порожнини;
- сепсис.
14. Ускладнення гострого панкреатиту(обумовлені пізнім зверненням до лікаря, ступенем тяжкості та поширенням патологічного процесу в залозі, помилками у встановленні діагнозу та обсягом лікувальної допомоги):
А)Гострі рідинні утворення в проекції підшлункової залози (при адекватному лікуванні можливий спонтанний регрес).
Б)Ферментативний перитоніт.
В)Гнійний перитоніт.
Г)Піддіафрагмальний абсцес.
Д)Плеврит реактивний.
Е)Плеврит гнійний.
Є)Кишкова нориця.
Ж)Панкреатична нориця.
З)Арозивна кровотеча.
15. Лікувальна тактика у хворих на гострий панкреатит включає інтенсивну патогенетичну терапію із проведенням операції при виникненні ускладнень:
А) Патогенетична терапія в періоді гемодинамічних порушень і панкреатогенного шоку:
-купірування синдрому болю (продовжена перидуральна блокада, блокада за Романом-Столяром, призначення аналгетиків, спазмолітиків);
- промивання шлунка холодною водою через двопросвітний зонд (для охолодження підшлункової залози);
- пригнічення секреції підшлункової залози і шлунка (голодування перші 3-4 доби після виникнення болю, аспірація шлункового вмісту, медикаментозна блокада секреції шлунка - блокатори протонної помпи і підшлункової залози - сандостатин, 5 фторурацил);
- корекція волемічних розладів (по дефіциту ОЦК);
- інактивація ферментів підшлункової залози в судинному руслі (антиферментні препарати - гордокс, контрикал);
- дезінтоксикаційна терапія (стимуляція діурезу або форсований діурез після відновлення дефіциту ОЦК).
Б) Патогенетична терапія в період ендогенної інтоксикації і недостатності паренхіматозних органів:
- інтенсивна терапія, спрямована на посиндромну корекцію розладів життєво важливих органів разом із продовженням патогенетичної терапії;
- до патогенетичної терапії додається:
•антимікробна терапія;
•часткове або повне парентеральне харчування;
•по можливості - ентеральне харчування через зонд, заведений при ендоскопії за дуоденоєюнальний згин тонкої кишки;
•вплив на моторику тонкої та товстої кишок.
В) Показання до операції в першому і другому періодах перебігу гострого панкреатиту:
а) ферментативний перитоніт;
б) біліарний панкреатит (гострий панкреатит, що сполучається з холедохолітіазом, гострим холециститом);
в) неефективність патогенетичної терапії та інтенсивної посиндромної терапії, що проявляється зростанням інтоксикації та поліорганної недостатності.
Г) Показання до операції в третьому періоді перебігу гострого панкреатиту:
а) гнійний процес у заочеревинному просторі;
б) гнійний перитоніт;
в) абсцес підшлункової залози.
16. Знеболювання при хірургічному лікуванні гострого панкреатиту - загальне знеболювання із штучною вентиляцією легень.
17. Хірургічні методи лікування гострого панкреатиту:
А)Ранні операції - переважно малоінвазивним методом:
- лапароскопічне дренування черевної порожнини (при наявності випоту у черевній порожнині);
- відеолапароскопічна холецистектомія, зовнішнє дренування холедоха (при біліарному панкреатиті);
- ендоскопічна папілотомія (при наявності холедохолітіазу).
Б)Лапаротомні операції:
- видалення секвестрів підшлункової залози;
- резекція підшлункової залози;
- дренування черевної порожнини та заочеревинного простору.
18. Клініко-статистична класифікація гострого панкреатиту: