Методичні поради

Службові частини мови

Тема: Морфологічні засоби професійного мовлення.

ПЛАН 15

Текст № 16

Виконати практичні завдання

1. Перекласти слова та словосполучення українською мовою.

Недостающие сведения, незамедлительный ответ, несостоятельный плательщик, бывший в употреблении, назревший вопрос, обесценивающая валюта, дело, не терпящее отлагательств, уличающее доказательство, принять меры по поиску, причиненные телесные повреждения, расторгнуть брак, своевременно вносить взносы, смежные комнаты, состоять на учете, частная собственность, аренда оборудования, безналичный расчет, вступительный взнос, горюче-смазочные материалы, иск с требованием, подвести итоги.

2. Відредагувати речення.

1. Не дивлячись на дощі, господарства району цього літа вчасно закінчили жнива. 2. При прибутті поїзда зустрічаючі вийшли на перон. 3. Необхідно додержуватися регламента. 4. Представники делегації заключили договір про співробітництво. 5. Цей тезис не протирічить раніше затвердженому рішенню. 6. Керівництво нашої фірми вважає, що ваша фірма невчасно розраховується за предоставлені услуги.

3. Від поданих дієслів утворити форми дієприкметників.

Працювати, прогнозувати, мобілізувати, посивіти, написати, співати, кинути, звільнити, споживати, виконувати, роззброїти, допомагати, згоріти.

4. Записати слова разом, окремо або через дефіс.

Від/тепер, за/багато, в/літку, на/приклад, у/перед, без/відома, в/нічию, що/вечора, що/хвилини, по/суті, по/іншому, день/у/день, по/четверо, будь/де, як/най/більше, де/коли, так/то, по/українськи, в/основному, віч/на/віч.

5. Перекласти текст українською мовою:

 

Мета:поглибити знання про прийменник, сполучник, частку, правила їх правопису; визначити особливості функціонування службових частин мови у документах.

1. Особливості використання прийменників у професійному мовленні.

2. Прийменникові конструкції російської мови та їх українські відповідники.

3. Вживання сполучників у документах. Сполучники та сполучні слова.

4. Правопис прийменників, сполучників, часток.

5. Вказівка. Постанова.

Реферат на тему: Історія вживання прийменників в, на у словосполученнях.

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 17, 21, 22.

Висвітлюючи перше питання, необхідно зазначити, що прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв’язки між словами у реченні. Аналізуючи це питання, особливу увагу слід звернути на використання прийменників для, на, у, з, за, до, завдяки, всупереч, через, проти, згідно з у документах; наголосити на безприйменникових конструкціях; особливу увагу звернути на стилістичне вживання прийменників у та в (у зв’язку, в акті), зіззізо (згідно з інструкцією,лист із прокуратури).

Розкриваючи друге питання, потрібно зазначити, що для українського ділового мовлення важливим є правильне вживання прийменників. Найчастіше трапляються помилки у перекладах з російської мови конструкцій з прийменником по, який може перекладатись низкою прийменникових або безприйменникових конструкцій: по – за (по приказу – за наказом),по – з (по случаю – з нагоди),по – на (по заказу – на замовлення),по – у(в) (по выходным – у вихідні),по – для (значення мети) (комиссия по расследованию – комісія для розслідування), по – після (значення часу) (по прибытии – після прибуття), по – із (по вине – із вини),по – через (по болезни – через хворобу), по – щодо (инструкция по использованию – інструкція щодо використання),по – від(действовать по обстоятельствам – діяти залежно від обставин),по – під(задание не по силам – завдання не під силу),побезприйменникова конструкція(послать по почте – послати поштою (по пошті),по – по(по 5 литров – по 5 літрів).

Аналізуючи третє питання, необхідно зазначити, що сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

Стилістичне забарвлення сполучників визначає сферу їх функціонування. Більшість із них належить до стилістично нейтральних, наприклад: і, або, якщо, проте та ін. Переважно у офіційно-діловому мовленні вживаються сполучники: внаслідок того що, завдяки тому що, зважаючи на те що. Розмовне забарвлення властиве сполучникам: аби, а що, одначе, отож, буцімто та ін.

Для уникнення повторів та для урізноманітнення мовлення вживаються синонімічні сполучники, наприклад: але, та, проте, однак; бо, тому що, через те що, оскільки, у зв’язку з тим що, поки, докита ін. Як засіб створення милозвучності використовується чергування сполучників ійта(фінанси та кредит, службові й особисті документи, студенти і викладачі).

Сполучники проте, зате, притому, тож, теж, щоб, якби, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прикметником або часткою.

У четвертому питанні потрібно розглянути правопис службових частин мови. Прийменники, сполучники, частки пишуться разом (внаслідок, зате, чимало), окремо (у разі, отже ж, тільки що), через дефіс (з-поміж, тільки-но, все-таки).

Готуючись до п’ятого питання, слід пам’ятати, що вказівка – правовий акт, що його видає керівник органу державного управління, з інформаційно-методичним або організаційним змістом щодо виконання правових документів (наказів, інструкцій) цього або вищого органу управління; постанова – правовий акт (розпорядчий документ), що приймається вищими й деякими центральними органами колегіального управління та стосується розв’язання принципових проблем і встановлення постійних норм і правил діяльності; заключна частина протоколу засідання зборів, правління, президії тощо, яка включається до протоколу.