Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна 3 страница

• вчинення дій, що порушують особисті немайнові права суб'єк­тів авторського права і (або) суміжних прав;

• піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

• плагіат — оприлюднення чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

• ввезення на митну територію України без дозволу осіб примір­ників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фо­нограм, відеограм, програм мовлення;

• розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторсь­кого права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

• вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

• будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту ав­торського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, роз­повсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

• підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в елект­ронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів ав­торського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

При порушенні авторського права і суміжних прав потерпілий має право:

• вимагати визнання та поновлення своїх прав;

• звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

• подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упу­щену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внас­лідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

• вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторсь­кого права і (або) суміжних прав, призупинення митних процедурі якщо е підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники тво­рів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

• брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виго­товленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторсь­кого права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України;

• вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засо­бах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

• вимагати від осіб, які порушують авторське право або суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у ви­робництві та розповсюдженні контрафактних примірників тво­рів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних за­собів захисту та про канали їх розповсюдження;

• вимагати вжити інших передбачених законодавством захо­дів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Якщо буде доведено, що авторське право або суміжні права особи порушено, суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої пору­шенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

• відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

• стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

• виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

• заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, ви­пуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних при­мірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та об­ладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтво­рення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення то­що, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

• вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) су­міжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у ви­робництві та розповсюдженні контрафактних примірників тво­рів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

13.3.Поняття наукового відкриття

% Інформація

У ст. 457 ЦК України зазначено, що наукове відкриття — це встановлення невідомих раніше, але об'єктив­но існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Суб'єкти наукового відкриття. Автором наукового відкриття є та фізична особа, незалежно від віку та дієздатності, інтелектуаль­ною творчою працею якої це відкриття було зроблено. У сучасних умовах більшість наукових відкриттів є наслідком колективної ро­боти вчених, які можуть бути визнані співавторами відкриття у ра­зі, якщо у відкритті є їхній творчий внесок.

Права авторів відкриття. У ст. 458 ЦК України зазначено, що автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Захист прав авторів наукових відкриттів здійснюється за допо­могою тих самих способів і в тому самому порядку, що і захист прав авторів винаходів, промислових зразків та інших об'єктів права ін­телектуальної власності.

13.4.Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Винахід — це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним для викорис­тання.

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Держдепартаменту з питань інте­лектуальної власності (далі — Установи). За загальним правилом пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Уста­нови заявки на винахід. Винахідницький рівень означає, що для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. Промислова придатність означає, що винахід може бути вико­ристано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров'я та інших сферах діяльності.

Об'єктом винаходу може бути пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо.

Корисна модель — це конструктивне виконан­ня засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складо­вих частин. Правова охорона надається корисній моделі у разі, як­що вона є патентоздатною, тобто новою і промислова придатною. Корисна модель, як правило, стосується тих технічних нововведень, які за своїми ознаками дуже схожі на винаходи. Однак вони є менш значущими з точки зору внеску до рівня техніки, тому їх нерідко називають малими винаходами.

На відміну від винахо­ду, корисна модель не повинна мати винахідницького рівня. Коло об'єктів корисної моделі більш вузьке. Зокрема, об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Промисловим зразком є художньо-конст­рукторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Значення промислових зразків полягає у підвищенні споживчих якостей виробів їх конкурентноздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Виріб має задовольняти потреби споживачів з естетичної точки зору, бути красивим, мати виразну форму, колір, відповідати моді тощо. Також він повинен мати певні ергономічні властивості — простоту і зручність у користуванні. Дані умови реа­лізуються за допомогою художнього конструювання (дизайну). Зміст промислового зразка складає не технічне рішення, як у винаходу або корисної моделі, а художньо-конструкторське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: автомобіля, літака, телевізора, іграшки тощо.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислова придатним.

Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок є автори винаходів та корисних мо­делей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб'єктами можуть бути патентовласники — фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окре­мі патентні права за законом або договором.

До кола патентовласників, які не є авторами об'єктів промисло­вої власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правона­ступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зраз­ків. До даної групи належить і держава.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має робото­давець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуаль­ної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юри­дичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Оформлення прав на винахід, корисну модель і промисловий зразок

Права на винахід, корисну модель і промисловий зразок охоро­няє закон, підтверджує патент на винахід та промисловий зразок і на корисну модель. Патент слід розцінювати як: 1) визнання і під­твердження з боку держави того, що надана пропозиція є винахо­дом, корисною моделлю чи промисловим зразком; 2) надання сус­пільству інформації про наявність винаходу і його охорону держа­вою; 3) визначення пріоритету та авторства його створювачів. Патент закріплює також і права та обов'язки автора, патентовласника та інших суб'єктів патентних відносин1. Отже, патент засвід­чує пріоритет, авторство винаходу, корисної чи моделі промислово­го зразка і виключне право на їх використання.

Строк дії патенту

Патент на винахід діє протягом 20 років, деклараційний патент — протягом шести років. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, за­сіб захисту тварин, рослин тощо, використання якого потребує до­зволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Строк дії патенту на корисну модель діє 5 років, а за клопотан­ням власника його чинність може бути продовжена, але не більш як на 3 роки. В аналогічному порядку на 5 років продовжується чин­ність дії патенту на промисловий зразок, який діє протягом 10 років від дати подання заявки до Установи.

Заявка на видачу патенту. Для одержання патенту (деклара­ційного патенту) автор, роботодавець чи їх правонаступники пода­ють заявку до Установи. Вимоги до документів заявок на об'єкти промислової власності передбачені Установою. Функції прийому за­явок, проведення їх експертизи і встановлення відповідності заяв­лених об'єктів промислової власності умовам здійснює Український інститут промислової власності при Установі. Заявка на видачу па­тенту України на винахід і корисну модель має відповідати спе­ціальним Правилам, що детально регламентують процедурні питан­ня щодо дій заявника й оформлення документів для отримання па­тенту. Те саме стосується і заявки на промисловий зразок.

Заявка має пройти перш за все формальну експертизу, а для винаходів і промислових зразків ще й безпосеред­ню експертизу. При експертизі заявки на корисну модель перевірка відповідності умовам патентоздатності не здійснюється.

Відомості про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок публікуються в офіційному бюлетені установи, після чого будь-яка особа має право ознайомитися з мате­ріалами заявки.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту на вина­хід, корисну модель чи промисловий зразок Установа здійснює їх державну реєстрацію. Для цього до відповідного державного реєст­ру України вносяться відомості про патент. Тільки після цього у місячний строк патент видають особі, яка має право на його одер­жання. При наявності співавторів їм видається один патент. За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачу­вати спеціальний збір, розмір і порядок сплати якого встановлю­ються Кабінетом Міністрів України.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту на вина­хід, корисну модель чи промисловий зразок Установа здійснює їх державну реєстрацію. Для цього до відповідного державного реєст­ру України вносяться відомості про патент. Тільки після цього у місячний строк патент видають особі, яка має право на його одер­жання. При наявності співавторів їм видається один патент. За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачу­вати спеціальний збір, розмір і порядок сплати якого встановлю­ються Кабінетом Міністрів України.

13.5.Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми. Свідоцтво.

Відносини щодо правової охорони компонування інтегральної мікросхеми в Україні регулюються ЦК України (статті 471—488) та Законом України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (далі — Закон).

У Законі визначено, що компонування інтегральної мікросхеми (далі — ІМС) — це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтег­ральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Відповідно до ст. 471 ЦК України компонування інтегральної мікросхеми вважається придатним для набуття права інтелектуаль­ної власності на нього, якщо воно є оригінальним. Також, відповід­но до ст. 5 цього Закону, охорона прав поширюється лише на ори­гінальну топографію ІМС.

Компонування ІМС визнається оригінальним, якщо воно не ство­рене прямим відтворенням (копіюванням) іншого компонування ІМС, має відмінності, що надають йому нові властивості, і не було відоме у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Устано­ви або до дати її першого використання.

Держава здійснює правову охорону компонування ІМС через його реєстрацію в Установі з видачею відповідного свідоцтва про набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мік­росхеми.

Обсяг правової охорони компонування ІМС визначається зобра­женням цього компонування на матеріальному носії. Способи, що стосуються технологічного процесу виготовлення інтегральної мік­росхеми, конструкцій кристалів ІМС та інших технічних рішень, за наявності необхідних законодавством критеріїв можуть стати об'єк­тами патентних прав.

Відповідно до ст. 473 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування ІМС визнаються: 1) автор компонування інтегральної мікросхеми; 2) інші особи, які набули прав на компонування інтегральної мікро­схеми за договором чи законом.

Автором компонування ІМС може бути лише фізична особа, інте­лектуальною творчою працею якої створене компонування. Юри­дична особа може виступати лише власником майнових прав на компонування ІМС. Якщо компонування ІМС створено спільно кількома фізичними особами, кожна з них визнається автором та­кого компонування.

При створенні компонування ІМС у порядку виконання службо­вих обов'язків чи за спеціальним дорученням роботодавця право на реєстрацію топографії ІМС і всі права, що випливають з цієї реєст­рації, має роботодавець автора топографії ІМС, якщо трудовим дого­вором (контрактом) не передбачено інше. При цьому автор має пра­во на одержання винагороди, розмір якої визначається у договорі між автором і роботодавцем.

Автору компонування ІМС належать особисті немайнові та ви­ключні майнові права.

13.6.Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

Відповідно до ст. 481 цього Кодексу раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути об'єкт або процес.

Раціоналізаторська пропозиція має бути визнана юридичною особою, до якої вона подана. До раціоналізаторської пропозиції встановлюються певні умови її охороноздатності. Щоб отримати правову охорону, раціоналізаторська пропозиція, зокрема, має:

1) стосуватися профілю підприємства;

2) бути новою;

3) бути корисною для підприємства, на якому вона подана. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визнача­ється її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана (ст. 483 ЦК України). Юридична особа стає суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію лише у разі визнання пропозиції ра­ціоналізаторською. Заявником раціоналізаторської пропозиції може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку та дієздатності.

Стаття 484 ЦК України визначає права суб'єктів права інтелек­туальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання її в будь-якому обсязі.

13.7.Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

Відносини у даній сфері регулюються ЦК України, законами України «Про охорону прав на сорти рослин» та «Про племінне тваринництво». Відповід­но до ст. 485 ЦК України до прав інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин належать:

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності (на­приклад, авторство) на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сор­ту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, по­роду тварин згідно зі ст. 486 цього Кодексу є:

1) автор сорту рослин, породи тварин;

2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної влас­ності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.

Коло майнових прав суб'єктів інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчених патентом, становлять:

1) право на використання сорту рослин, породи тварин, при­датних для поширення в Україні;

2) виключне право дозволяти використання сорту рослин, поро­ди тварин;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використан­ню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке ви­користання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Виключні майнові права, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Ці права чинні: на сорт рослин та по­роду тварин — 30 років, окремо для дерев та винограду — 35 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації прав. Ці права також можуть припинятися достроково та поновлюватися відповідно до закону. Особливим виключним правом щодо даних об'єктів інтелектуальної власності є право на поширення сорту рослин, породи тварин, що діє безстрокове за умов підтримання його чинності (ст. 488 ЦК України).

Об'єктом селекційного досягнення в рослинництві є новий сорт рос­лин. Сорт — це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), що, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

1) може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результа­том діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

2) може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступе­нем прояву принаймні однієї з цих ознак;

3) може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Автор сорту рослин має особисті немайнові права:

1) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворю­вати його право авторства;

2) вимагати видачі свідоцтва про авторство на сорт рослин;

3) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту рос­лин і не зазначати його у публікаціях;

4) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту рослин, якщо це практично можливо.

До майнових прав власника патенту на сорт рослин належать право на використання сорту рослин і виключне право перешкоджа­ти, забороняти чи дозволяти іншим особам використовувати цей сорт рослин.

Се­лекційним досягненням у тваринництві вважається створена вна­слідок цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, сім'я тощо), яка має нові високі гене­тичні ознаки, що стійко передаються їх нащадкам.

В Україні державна реєстрація племінних тварин здійснюється за внесенням відповідних даних про них до Державної книги пле­мінних тварин, а племінних стад — до Державного племінного ре­єстру. Єдиного державного реєстру селекційних досягнень у сфері племінного тваринництва немає. Відсутній також і охоронний доку­мент на селекційне досягнення. Суб'єктам племінної справи вида­ється лише племінне свідоцтво (сертифікат), а також надається можливість використовувати належні їм племінні (генетичні) ре­сурси на виконання загальнодержавних програм селекції. Відповід­но до цього свідоцтва володільці племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), що докумен­тально підтверджують якість належних їм племінних тваринних сперм, ембріонів, яйцеклітин. Племінне свідоцтво (сертифікат) є ос­новою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує визначений рівень ефективності їх використання.

13.8.Право інтелектуальної власності на комерційне найменування

Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа, яка є суб'єк­том підприємництва, може мати комерційне (фірмове) найменуван­ня. У ст. 489 ЦК України зазначається, що правова охорона нада­ється комерційному (фірмовому) найменуванню (далі — комерційне найменування), якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Під комерційним (фірмовим) найменуванням слід розуміти найменування, під яким особа діє у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Суб'єкти прав на комерційні найменування

Власниками прав на комерційні найменування можуть бути лише юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Це випли­ває зі ст. 90 ЦК України, де юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне найменування.

Не можуть виступати у цивільному обороті під своїм комерційним найменуванням об'єднання осіб, пов'язаних між собою лише догово­ром про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та інші їхні відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони мають виступати в цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуватися її комерційним найменуванням.

Не можуть мати комерційних найменувань ті установи, які вико­нують функції некомерційного характеру, тобто не здійснюють під­приємницьку діяльність, зокрема фонди, асоціації, громадські та ре­лігійні організації, споживчі кооперативи, а також їх об'єднання.

Право на комерційне найменування гарантує можливість під­приємницькому товариству виступати в цивільному обороті під власним найменуванням; юридична особа під своїм комерційним найменуванням укладає ци­вільно-правові угоди, реалізує особисті немайнові права, захищає свої порушені права або права, що оспорюються, здійснює інші юридичні дії. Використанням комерційного найменування також може бути його розміщення на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публіка­ціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Абсолютний характер права на комерційне найменування озна­чає, що всі інші юридичні особи не мають права порушувати прав на дане найменування.

Права на комерційні найменування охороняються на всій тери­торії України. Відповідно до положень Паризької конвенції з охоро­ни промислової власності правова охорона надається їм у всіх краї­нах, які є її учасниками.

Момент набуття права на комерційні найменування у законодав­стві не вирішено. Відповідно до ЦК України право на відповідне ко­мерційне найменування є чинним з моменту першого його викорис­тання та охороняється без обов'язкового подання заявки чи його ре­єстрації і незалежно від того, є чи ні комерційне найменування частиною торговельної марки.

Захист прав на комерційні найменування у цивільно-правовому порядку полягає в реалізації передбачених законом заходів щодо відновлення своїх порушених прав, припиненні їх порушення та за­стосуванні до порушника відповідних санкцій (ст. 432 ЦК України). Захист прав на комерційні найменування може здійснюватися у су­довому порядку.

13.9.Право інтелектуальної власності на торговельну марку

Відповідно до ст. 492 ЦК України торговельною маркою (далі — марка) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація по­значень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляю­ться (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляю­ться (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, ком­бінації кольорів.

Умови визнання позначень торговельними марками і, відповід­но, надання їм правової охорони визначаються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Правова охорона надається лише тій марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі. Необхідними умовами правової охорони марки також є: 1) здатність відрізнити дану марку від ін­ших марок та загальновживаної чи національної символіки (прин­цип відносної новизни торговельної марки); 2) дотримання прав ін­ших суб'єктів права інтелектуальної власності.

Одержання свідоцтва можливе у разі подання відповідної заявки до Держдепартаменту з питань інтелектуальної власності (далі — Установи). При цьому в разі претензій кількох заявників на тотож­ні позначення право на свідоцтво отримує той із них, чия заявка має більш ранню дату подання або більш ранню дату пріоритету (за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відклика­на або не відхилена). Про право пріоритету слід заявляти окремо.

Для одержання свідоцтва заявка має пройти процедуру експерти­зи, порядок якої встановлено законом. Експертиза має два етапи — формальний та кваліфікаційний. Якщо заявка пройде етап формаль­ної експертизи, тобто відповідатиме всім встановленим вимогам щодо її оформлення та оплати збору, тоді проводиться кваліфікацій­на експертиза по суті заявки. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, заявнику надсилається рішення про реєс­трацію знака. Відомості про реєстрацію та видачу свідоцтва мають бути опубліковані для широкого загалу. Законодавство нагадує про необхідність сплати зборів за дії, пов'язані з видачею свідоцтва, оскільки несплата тягне за собою відкликання заявки.

Зареєструвати торговельну марку можна також в іноземних краї­нах. Заявка на реєстрацію в іноземній державі подається відповідно до законодавства цієї країни, однак спочатку вона має надійти до Установи, а згодом пересилається до Міжнародного бюро інтелекту­альної власності і розглядається відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р.

Суб'єкти та зміст прав на торговельні марки

ЦК України визначає, що майнові права інтелектуальної влас­ності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відо­мою, якщо інше не встановлено договором.

Майновими правами є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використан­ню торговельної марки, в тому числі забороняти таке викорис­тання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.