Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення

Для мікроскопічного дослідження мокротиння перш за все ви­користовують нативні препарати. Повноцінність дослідження залежить від правильного виготовлення та кількості переглянутих нативних препаратів. Для виготовлення нативних препаратів (не менше 2-3) вибирають з мокротиння всі підозрілі шматочки й утворення, які відрізняються від слизу, та домішки і переносять їх на предметне скло, накривають покривним скельцем. Препарат має бути тонким і не виходити за межі покривного скельця.

Елементи мікроскопії мокротиння поділяються на чотири групи: клітинні, волокнисті, кристалічні та флора.

Клітинні елементи.

Лейкоцити– клітини круглої форми, розміром 10-15 мкм, зернисті –нейтрофіли. Постійно виявляються в мокротинні, в слизистому –поодинокі в полі зору, а в гнійному або слизисто-гнійному –суцільно вкривають поле зору.

Еозинофіли – клітини круглої форми темніші за забарвленням, ніж нейтрофіли, мають у цитоплазмі густі, чіткі, що заломлюють світло, гранули й трапляються в мокротинні в разі бронхіальній астми та інших алергічних захворювань.

Еритроцити – круглі клітини зелено-жовтого кольору, діаметром менші ніж лейкоцити, без зернистості (незмінені еритроцити). Поодинокі еритроцити постійно виявляються в мокротинні. Наявність їх у великій кількості характерна длякров'янистого мокротиння. Під впливом гнилісних процесів еритроцити руйнуються й розрізнити їх неможливо – у таких випадках необхідно провести реакцію на "приховану" кров.

Плоский епітелій має вигляд плоских безбарвних клітин, у 10 разів більших за лейкоцити; має округлу або полігональну форму й невелике кругле ядро, розташоване в центрі клітин. Це злущений епітелій слизової оболонки ротової порожнини та носоглотки. Поодинокі клітини плоского епітелію також завжди виявляють у мокротинні, у великій кількості – якщо до мокротиння домішується слина, тому діагностичного значення не мають.

Циліндричний війчастий епітелій має вигляд видовжених клітин, розширених на одному кінці й звужених на іншому (форма келиха). На розширеному кінці клітини розміщені війки, а в звуженому кінці – овальне ядро. Розміщуються ці клітини групами, а в свіжому матеріалі можна спостерігати активний рух війок. Дуже часто циліндричний епітелій видозмінюється: втрачає війки, змінюється форма клітини (стає трикутною, веретеноподібною, круглою).

Виявлення в мокротинні циліндричного війчастого епітелію, що вистилає слизову оболонку трахеї та бронхів, свідчить про ураження відповідних органів дихальної системи (бронхіальна астма, бронхіт, трахеїт тощо).

Альвеолярні макрофаги – клітини ретикуло-гістіоцитарного походження, вільно рухаються до вогнища запалення й здатні до фагоцитозу. Мають овальну або круглу форму, розміром удвічі – втричі більші, ніж лейкоцити, ядро розміщене ексцентрично бобоподібної або круглої форми, в цитоплазмі містяться включення (фагоцитовані частинки темно-бурого кольору). Макрофаги фагоцитують частинки пилу, лейкоцити, еритроцити, бактерії тощо. У разі хронічних запальних процесів нерідко зазнають жирового переродження. Цитоплазма таких клітин заповнена краплями жиру (зернисті кулі).

Альвеолярні макрофаги трапляються в мокротинні у вигляді скупчень у разіпневмонії, бронхітів, професійних захворювань легень,а також у курців.Макрофаги виявлено також при новоутвореннях, актиномікозі, туберкульозі легенів.

Сидерофаги– це альвеолярні макрофаги, що містять гемосидерин у вигляді включень золотисто-жовтого кольору. Щоб віддиференціювати сидерофаги від альвеолярних макрофагів, що містять частинки пилу й нікотину, треба зробити реакцію на берлінську лазур, яка в сиде-рофагах є позитивною (гемосидерин, що міститься в сидерофагах забарвлюється в синій або синьо-зелений колір).

Пухлинні атипові клітини виявляють у мокротинні в разі новоутворень у легенях і бронхах. Ознаками злоякісності клітин є поліморфізм їх розмірів, порушення ядерно-цитоплазматичного співвідношення в бік збільшення ядра, наявність гіперхромних ядер; зміна форми ядра, наявність в ньому ядерець неправильної форми, мітоз клітин. Розташовуються ці клітини окремо або у вигляді скупчень (комплексів) без чітких меж. Поліморфізм розмірів клітини та форм ядер, безладне розміщення клітин в комплексі є характерною ознакою злоякісності.

Волокнисті утворення.

Еластичні волокна є елементами сполучної тканини, їх виявляють у мокротинні в разі таких паталогічних процесів, коли руйнується легенева тканина(абсцес легенів, туберкульоз, новоутвореннятощо). Виявлення еластичних волокон має діагностичне значення для диференціації абсцесу легені від гангренозного процесу.

Еластичні волокна в нативному препараті мають вигляд блискучих, двоконтурних, волокнистих ниток, що іноді складаються в пучки, дуже часто вони повторюють будову альвеол. У разі туберкульозу легенів в скупченнях і обривках еластичних волокон виявляють мікобактерії туберкульозу.

Коралоподібні волокна в мокротинні характерні для таких хронічних захворювань легень яккавернозний туберкульоз. У порожнині каверни еластичні волокна вкриваються жирними кислотами й лугами і стають грубішими, мають горбисті потовщення, нагадують морськікорали.

Звапнілі волокна– це еластичні волокна, що просякнуті солями вапна. Вони втрачають свою еластичність, стають крихкими, ламкими й набувають вигляду пунктирної лінії, яка складається з окремих, сіруватих паличок, що заломлюють світло. Виявляють в мокротинні в аморфній масі солей вапна та крапель жиру, що вказує на наявність в легеняхзвапнілого казеозного розпаду, що характерно длятуберкульозу легенів.

Тетрада Ерліха– це елементи розпаду, що потрапляють у мокротиння із звапнованого первинного туберкульозного вогнища. До складу тетради Ерліха входять чотири елементи: 1) звапнілі еластичні волокна; 2) звапнілий казеозний детрит; 3) кристали холестерину; 4) мікобактерії туберкульозу.

Спіралі Куршмана– штопороподібні слизисті утворення, що складаються з осьової частини – блискучої товстої звивистої центральної нитки, огорненої мантією – рідким слизом.

Спіралі Куршмана розглядають за малого збільшення мікроскопа. Під час дослідження за великого збільшення по периферії спіралі можна бачити еозинофіли, клітини циліндричного епітелію, кристали Шарко-Лейдена. Спіралі Куршмана виявляють в мокротинні в разі захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмом (бронхіальна астма, астмоїдний бронхіт, пухлини бронхів.

Кристалічні утворення.

Кристали Шарко-Лейдена мають вигляд безбарвних, прозорих витягнутих ромбів різної величини. Як правило, виявляють у мокротинні, що містить еозинофіли. Утворення кристалів Шарко-Лейдена пов'язують з розпадом еозинофілів, тому дуже часто свіжовиділене мокротиння цих кристалів не містить, вони утворюються в ньому через 24-48 год їх наявність в мокротинні характерна длябронхіальної астми. Крім того, вони зустрічаються в разіеозинофільних бронхітів, глистних уражень легенів.

Кристали гематоїдину мають форму ромбів, зірок, голок, що збираються в пучки золотисто-жовтого кольору. Вони утворюються внаслідок розпаду гемоглобіну в безкисневому середовищі (крововилив у некротизовані тканини). У препаратах мокротиння розміщуються на тлі детриту та еластичних волокон, що свідчить пророзпад легеневої тканини.

Кристали гематоїдину слід відрізняти від зерен гемосидерину –золотисто-жовтих включень в цитоплазмі альвеолярних макрофагів.

Кристали холестерину мають вигляд безбарвних прямокутників з вирізаними кутами або східцеподібними виступами; розташовуються окремо або нашаровуються один на одного. Утворюються внаслідок розпаду жироперероджених клітин, затримки мокротиння в порожнинах і розміщуються на тлі детриту. Кристали холестерину виявляють в мокротинні в разігнійних процесів у легенях (абсцес), туберкульозу, новоутворень.

Кристали жирних кислот мають вигляд сіруватих голчастих утворень, розміщених на тлі детриту й бактерій; утворюються в разі застою мокротиння в порожнинах. Виявляють кристали жирних кислот при абсцесі легенів, бронхоектазі, туберкульозі.

Флора.

Мікрофлора. У забарвлених препаратах мокротиння виявляють різні мікроорганізми, які в невеликій кількості завжди наявні в дихальних шляхах здорової людини. За особливо несприятливих умов (переохолодження організму, зниження опірності) ця флора посилено розмножується, стає патогенною і спричинює захворювання.

Найважливіше діагностичне значення має виявлення в мокротинні мікобактерій туберкульозу, які є збудниками туберкульозу легенів. Мікобактерії туберкульозу – кислото- та спиртостійкі мікроорганізми, тому спосіб фарбування препарату за Цілем-Нільсеном дає змогу виявити й віддиференціювати їх від інших мікроорганізмів. За Цілем-Нільсеном мікобактерії туберкульозу забарвлюються фуксином у червоний колір (тонкі, злегка вигнуті палички різної довжини з потовщеннями на кінцях або посередині, розміщуються групами або поодинці), а всі інші мікроорганізми мають блакитно-синє забарвлення.

У мокротинні можна виявити такі мікроорганізми: стрептококи, стафілококи, пневмококи, клебсієли в забарвленихза Грамом препаратах. Бактеріоскопічне дослідження мокротиння має лише орієнтовне значення. Остаточне заключення про збудника цього захворювання можна зробити завдяки бактеріологічному дослідженню: посів мокротиння на живильні середовища та одержання чистої культури.

Грибкова флора. У разі грибкових уражень легенів в мокротинні можна виявити збудників захворювання. Актиномікоз легенів спричинює променистий гриб – актиноміцет. У гнійно-кров'янистому мокротинні виявляють друзи цього мікроорганізма. Мікроскопічно – це округлі сплетіння ниток міцелію, які закінчуються колбоподібними утвореннями

У разі тривалого лікування антибіотиками можуть виникнутикандидозні пневмонії, які супроводжуються виділенням слизисто-гнійного, іноді кров'янистого мокротиння. Ці ураження спричинюють дріжджові гриби роду Candida. Під час мікроскопічного дослідження дріжджові гриби виявляють у вигляді безбарвних спор, що брунькуються, розміщених скупченнями, і ниток міцелію.

Пліснявий гриб роду Aspergillus має вигляд обривків широких ниток міцелію та круглих темно-зелених спор.