Антигени еритроцитів. Властивості А, В і Rh-антигенів

Тема: Імунні властивості еритроцитів. Групи крові та резус-фактор

Кількість годин – 2

План:

1. Антигени еритроцитів. Властивості А, В і Rh-антигенів.

2. Антиеритроцитарні антитіла. Властивості.

3. Групи крові. Діагностичне значення.

4. Резус-фактор. Значення в медицині.

Вчення про групи крові за останні десятиліття виокремилось в великий розділ науки біологічної антигенної індивідуальності людини. Кожна людина має свій власний неповторний антигенний набір. Антигенні фактори крові мають велике значення в розвитку імунних реакцій при вагітності, переливанні крові, трансплантації органів і тканин, а також ауто імунних захворюваннях.

Наука про переливання крові – гемотрансфузіологія. Переливання крові як терапевтичний засіб широко застосовується в медицині. Але при цьому можливі ускладнення, що проявляються у вигляді гемолітичних реакцій. Це може привести до загибелі хворого в результаті масивного руйнування еритроцитів донора антитілами реципієнта – людини, якій переливають кров. Для того, щоб запобігти цим ускладненням, потрібно знати групу крові, резус-фактор донора та реципієнта. Визначення групи крові та резус-фактора робить переливання крові безпечним.

Антигени АВО складають триалельну систему антигенів людини. Уявлення про групи крові базуються на наявності в еритроцитах групових специфічних антигенів (О,А,В), а в сироватці антитіла α і β.

На поверхні еритроцитів – велика кількість різноманітних агентів. Під дією антигенів В-лімфоцити виробляють антитіла. Антиген складається з двох частин: високомолекулярного білка, що несе антигенні властивості, і небілкової групи – гаптену, який зумовлює специфічність антигену. По хімічній структурі білкова частина антигену представляє собою поліпептид. Властивості амінокислот, що входять до складу поліпептиду, визначають вид антигену.

Розрізнюють три основні групи антигенів, які розміщені на еритроцитах: гетерофільні, видові та специфічні.

Поширені в природі гетерофільні антигени, які відрізняються від антигенів людини. Вони трапляються на клітинах деяких тварин, наприклад, на еритроцитах барана, мавпи макаки-резус. У крові інших тварин,наприклад у кролів, вони відсутні. До гетерофільних (″чужих″) антигенів належать деякі лікарські засоби (сульфаніламіди, антибіотики) та віруси, які, фіксуючись на поверхні еритроцитів, зумовлюють вироблення антитіл.

Видові, або неспецифічні, антигени містяться в крові людини. Вони є у всіх без винятку людей, тобто властиві для людства як виду.

Специфічні антигени зустрічаються лише в обмеженої кількості людей. До них належать групові антигени.

У 1900 р. австрієць К.Ландштейнер встановив, що при змішуванні еритроцитів однієї людини з сироваткою іншої часто відбувається аглютинація еритроцитів. Проводячи перехресні реакції між еритроцитами та сироваткою різних людей, він виявив, що одні еритроцити аглютинуються певними сироватками, а інші ні. Це спостереження привело до відкриття специфічних антигенів еритроцитів, які Ландштейнер позначив латинськими літерами ″А″ і ″В″. Залежно від наявності або відсутності цих антигенів на еритроцитах кров всіх людей поділяється на чотири групи. Групові антигени еритроцитів мають назву аглютиногенів, тому що вони здатні аглютинуватися (склеюватися) антитілами – аглютинінами, що містяться в сироватці.

Аглютиногени А і В за хімічним складом є мукополісахаридами. Вони містяться не лише на еритроцитах,але й майже в усіх тканинах і секретах організму.

Аглютиноген А має більшу антигену силу: з антитілами анти-А він дає різко виражену реакцію аглютинації. Він неоднорідний за своїм складом. Різновиди антигену А – А₂, А₃, А₄, - мають більш слабкі антигені властивості.

Аглютиноген В менш складний ніж аглютиноген А, і здатність до аглютинації сироватками анти-В у нього менш виражена.

У 1940 р. Ландштейнер і Вінер відкрили ще один антиген еритроцитів, який назвали резус-антигеном і позначили ″Rh″ (від назви мавпи macacus rhesus). Вчені імунізували еритроцитами мавп кролів, після чого сироватка крові кролів набувала здатності аглютинувати еритроцити макак. Потім виявилось, що сироватка імузованих кролів зумовлює склеювання не лише еритроцитів мавп , але й еритроцитів більшості людей. Таким чином було відкрито новий антиген. Резус-антиген міститься в крові 85% людей. Наявність його в крові позначають як Rh + (резус-позитивна кров). Кров 15% людей резус-антигену не містить. Така кров позначається як Rh-(резус-негативна).

Резус-антиген неоднорідний. Частіше трапляється D-антиген, рідше C, E та інші антигени системи резус.

Антигені властивості крові передаються спадково і протягом життя не змінюються.