Гемобластози. Лейкози. Етіологія, патогенез

Тема: Гемобластози. Клонова теорія походження лейкозів. Характеристика та лабораторна діагностика гострих та хронічних лейкозів

Кількість годин – 4

План:

1. Гемобластози. Лейкози. Етіологія, патогенез.

2. Пухлинна прогресія в патогенезі гемобластозів.

3. Класифікація лейкозів. Клінічна характеристика лейкозів.

4. Морфологічна і цитологічна характеристика лейкозних клітин.

5. Гострий лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика.

6. Хронічний мієлолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика.

7. Хронічний моноцитарний лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика.

8. Еритремія. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика.

9. Хронічний лімфолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика.

10. Мієломна хвороба. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика.

11. Лімфогранулематоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика.

Гемобластозами називають групу пухлин, що виникають з кровотворних клітин. (Пухлина – це тканина, яка виникає із однієї мутованої клітини, що веде до спонтанного збільшення клітинної маси, в результаті неконтрольованого ділення клітин).

Лейкози – це різновидність гемобластозів, при яких кістковий мозок повсюди заселений пухлинними клітинами. Крім лейкозів, до групи гемобластозів відносяться гематосаркоми – пухлини, що розвиваються з кровотворних клітин, але при цьому вони представляють собою позакістковомозкові розростання бласних клітин. Рідше інших гемобластозів зустрічаються лімфоцитоми – пухлини, які складаються із зрілих лімфоцитів, але при цьому не вражається кістковий мозок.

Лейкози зустрічаються у будь якому віці. Частота виникнення лейкозів у чоловіків і жінок приблизно однакова. Розповсюдження по географічним зонам також приблизно рівне.

Єдиної причини походження лейкозів немає. Загальновизнаною є точка зору про пухлинну природу лейкозів. Розвиток захворювання відбувається внаслідок порушення складу і структури хромосомного апарату мало- диференційованих кровотворних клітин, спадково детермінованого або обумовленого дією зовнішніх чинників. Серед останніх – іонізуюче випромінювання, вплив деяких хімічних мутагенів, зокрема, бензолу, цитостатичних імунодепресантів тощо. Вірусна теорія виникнення лейкозів полягає у наявності в організмі латентних лейкозогенних вірусів, які під впливом різних факторів (хімічні речовини, іонізуюче випромінювання) активуються і, проникаючи в ядро кровотворної клітини, змінюють її ДНК. Вважають, що спадково передається підвищена мінливість, нестабільність хромосом, що сприяє їх лейкозній трансформації. Успадковується, наприклад, схильність до хронічного лімфолейкозу, про що свідчить більша частота його виникнення в деяких етнічних групах. Отже, лейкози є поліетіологічним захворюванням.

Зараз прийнята клонова теорія походження лейкозів. Зміна в хромосомному апараті ДНК (хромосомна аберація) веде до порушення проліферації, диференціації і до малігнізації клітини. Більшість лейкозів виникає внаслідок мутації кровотворних клітин II–III класів. Мутована клітина безконтрольно ділиться і дає потомство подібних собі клітин – лейкозна популяція (клон), який розростається в межах кісткового мозку, витісняючи інші ростки кровотворення.

Особливостями лейкозів є їх динамічність, тобто здатність до трансформації в бік прогресування анаплазії (меншої диференційованості клітин), втягнення в процес інших клітин кровотворної системи. Такі зміни пухлинних клітин ведуть до того, що в певний момент деякі з них набувають здатності продукувати свої клони, що обумовлює швидку генералізацію процесу.

Моноклонова стадія – це стадія доброякісного розвитку пухлини, що розвивається на обмеженій ділянці. З часом, в результаті повторних мутацій, виникають нові клони з різними властивостями – поліклонова стадія розвитку пухлини (злоякісна стадія розвитку пухлини).

Так як кровотворна тканина є рухливою – її клітини мають здатність залишати кістковий мозок і випливати в периферичний кровоток, тому пухлини крові швидко метастазують. Метастази виникають перш за все в кровотворних органах – селезінці і лімфатичних вузлах, тому захворювання має системний характер. Крім того, пухлинні клітини потрапляють і в інші органи і тканини, де утворюють метастатичні ділянки патологічного кровотворення.

В розвитку лейкозів виділяють декілька періодів:

- період передлейкозу (прихований період) – поява бластних клітин в кістковому мозку. Шляхом математичного моделювання було показано, що для появи з однієї клітини популяції в 10⁴ ступеня, необхідних для прояву лейкозу, потрібно 3,5 роки.

- початковий період – клінічна картина невизначена – бластних клітин в кістковому мозку багато (30 – 40 %) і це приводить до змін в організмі. Можуть відмічатись слабкість, болі в суглобах, частішають захворювання на грип, ГРВІ. В периферичній крові може спостерігатися цитопенія.

- період розгорнутого клінічного перебігу – в цей період яскраво виражені всі синдроми, характерні для лейкозу. Лейкозні клітини, через кров, потрапляють в печінку, селезінку, лімфатичні вузли, де утворюють лейкозні популяції. Органи збільшуються в розмірах.

- термінальний період – стан пацієнтів вкрай тяжкий, характеризується розвитком бластного кризу.