Морфологічна характеристика еритроцитів

Особливості розвитку клітин нормобластичного ростка

Еритропоез – це утворення і розвиток клітин еритроцитарного ряду. Основна функція еритропоезу – синтез і накопичення гемоглобіну в цитоплазмі клітин еритроїдного ряду.

Встановлено, що процес дозрівання еритроцитів відбувається під впливом еритропоетину – гормону білкової природи, який належить до глікопротеїнів. Він виробляється переважно нирками і сприяє перетворенню клітин – попередників еритроцитів (клас ІІІ) в еритробласти і подальшій їх диференціації в еритроцити.

Особливістю номенклатури клітин цього ряду є закінчення "бласт" у всіх ядромістких елементів незалежно від ступеню зрілості. Клітини нормобластичного ростка відрізняються ще однією особливістю – чіткою субординацією по розміру: кожна слідуюча генерація клітин (по зрілості) менше попередньої.

Родопочатковою клітиною еритроцитарного ряду є еритробласт – клітина IVкласу. Діаметр клітини 20-25 мкм, форма округло-овальна, ядро займає більшу частину цитоплазми, має ніжну структуру хроматину ядра, містить 1-4 нуклеоли. Цитоплазма забарвлена в інтенсивно синій колір(ультрамаринова) з зоною просвітлення навколо ядра (перинуклеарна зона просвітлення).

Пронормобласт – наступна стадія розвитку клітин цього ряду, відрізняється від еритробласта меншими розмірами, грубішою структурою хроматину ядра і відсутністю нуклеоли.

Нормобласт - наступна стадія розвитку клітин. Залежно від ступеня насиченості гемоглобіном нормобласти поділяють на базофільні, поліхроматофільні та оксифільні. На цій стадії відбувається гемоглобінізація цитоплазми і, в зв’язку з цим, колір цитоплазми змінюється з базофільного на оксифільний. На стадії окифільного нормобласта відбувається виштовхування ядра і клітина перетворюється на ретикулоцит.

Ретикулоцит - це молодий еритроцит який втратив ядро, але ще має базофільний компонент ретикулум (кислий колоїд РНК), який виявляється при суправітальному (прижиттєвому) забарвленні. Ретикулоцити мають здатність долати кістково-мозковий бар’єр і випливати у периферичну кров, де дозрівають за 6-24 години і перетворюються на зрілі еритроцити. Кількість ретикулоцитів відображає швидкість продукції еритроцитів в кістковому мозку, дає уявлення про ступінь активності еритропоезу.

Нормальна кількість ретикулоцитів у дорослої людини коливається в межах 0,2-1,2%.

Еритроцит (нормоцит) – зріла клітина еритроцитарного ряду, складає основну масу формених елементів крові. Це округло - овальні клітини, у вигляді двояковвігнутого диску, з невеликим просвітленням у центрі і кільцеподібним потовщенням по краю, діаметром 7 - 8мкм, товщиною 2мкм. Загальна поверхня всіх еритроцитів 3000 м² , що в 1500 разів перевищує поверхню всього тіла.

Завдяки дисковидній двояковвігнутій формі, клітина має велику поверхню, пластичність і здатність до деформації мембрани, що дозволяє їй проходити через капіляри діаметром 2-4 мкм. Здатність до деформації обумовлена особливостями клітинного скелету і структури мембрани. Мембрана еритроцитів напівпрониклива, має складний подвійний шар фосфоліпідів, в який вмонтовані білки глікопротеїни, вуглеводна частина яких утворює надмембранний шар – глікокалікс. Глікоппротеїнові комплекси, організовані таким чином, що негативно заряджені ділянки повернуті назовні, що надає поверхні еритроцита негативний заряд. Внутрішня сторона мембрани еритроцита зв’язана з низкою міофіламентних білків, що формують спектрин-актиновий цитоскелет, що й надає еритроциту специфічну двояковвігнуту форму. Метаболізм еритроцита характеризується перш за все гліколізом (анаеробне окислення), завдяки якому відбувається енергетичне забезпечення клітини. Кінцевими продуктами гліколізу є молочна кислота і АТФ. Припинення гліколізу призводить еритроцит до ″метаболічної смерті″ - процесу, кінцевий результат якого – гемоліз.

Мембрана еритроцита виконує різні функції: бар’єрну, транспортну, сорбційну, метаболічну - завдяки наявності ферментних систем, які регулюють енергетичні і окислювальні процеси, транспорт іонів, перекисне окислення ліпідів, генерацію і утилізацію активних форм кисню.

Основна функція еритроцита – участь в газообміні, завдяки його здатності зв’язувати кисень і вуглекислий газ за рахунок високого вмісту в еритроциті гемоглобіну. Гемоглобін – дихальний пігмент, хромопротеїд (складається з одного гема і чотирьох глобінів). Гемоглобін переносить кисень від легеневих альвеол до тканин, транспортує вуглекислий газ від тканин до легень і приймає участь в підтримці буферного кислотно-основної рівноваги крові.

Крім того, еритроцити визначають реологію крові, приймають участь в гемостазі, імунних процесах. Завдяки своїм багаточисленним функціям еритроцити приймають участь в підтримці гомеостазу організму.

По вичерпанню строку життя більша частина еритроцитів руйнується в селезінці. В середньому в організмі дорослої людини кожного дня руйнується (фізіологічний гемоліз) і утворюється 200 млрд. еритроцитів, що складає приблизно 0,8% їх загальної кількості (25 трлн.).