Мікроскопічне дослідження жовчі:елементи запального походження, кристалічні утворення, паразити
Мікроскопічне дослідження дуоденального вмісту слід проводити відразу ж після його взяття, тому що лейкоцити і епітелій руйнуються жовчю вже через 5-10 хв після зондування, порушується колоїдна стабільність одержаної жовчі, в осад випадають жовчні кислоти та холестерин.
У нормі в жовчі під час мікроскопічного дослідження майже нічого не виявляють. При патології жовчних шляхів в жовчі можна виявити елементи запального походження, кристалічні утворення, паразитів.
Елементи запального походження. Слиз у вигляді дрібних грудок виявляють як ознаку катарального запалення жовчовивідних шляхів і дуоденіту.
Лейкоцити можуть потрапляти в дуоденальний вміст з порожнини рота, органів дихання, шлунка, дванадцятипалої кишки, жовчного міхура та жовчних шляхів. Незалежно від місця їх походження в жовчі вони швидко забарвлюються в жовтий колір під впливом жовчних кислот.
Лейкоцити із порожнини рота розміщені на тлі плоского епітелію. Лейкоцити з дихальних шляхів мають більш виражену зернистість і розміщені на тлі макрофагів і компактного слизу. Лейкоцити шлункового походження – на тлі залозистого епітелію.
Діагностичне значення має виявлення лейкоцитів, розміщених в тяжах слизу на тлі призматичного епітелію. Дуоденіт характеризується появою лейкоцитів у порції А, що оточені високим циліндричним епітелієм дванадцятипалої кишки. Для діагностики холециститу має значення виявлення лейкоцитів у тяжах слизу в порції В разом з високим призматичним епітелієм жовчного міхура. У разі холангіту в слизу виявляють лейкоцити та низькопризматичний дрібний епітелій внутрішньопечінкових шляхів.
Епітелій:
- дванадцятипалої кишки – високий циліндричний з кутикулою та ворсинками, з великим овальним ядром – виявляють в порції А в разі дуоденіту;
- загальної жовчної протоки – високий призматичний "сірниковий", з довгим вузьким ядром – у порціях А і В, як ознаку запалення жовчовивідних шляхів;
- жовчного міхура – високий призматичний, з великим ядром – у порції В у разі холециститу;
- печінкових ходів – низький призматичний – виявляють в порції С у разі холангіту.
Лейкоцитоїди – лейкоцитоподібні клітини, що мають більші розміри і дають негативну реакцію на пероксидазу. Вважають, що це змінені епітеліоцити дванадцятипалої кишки. Діагностичне значення виявлення лейкоцитоїдів в жовчі не з'ясовано.
Іноді в дуоденальному вмісті можна виявити елементи злоякісних новоутворень, що має велике значення для діагностики новоутворень дванадцятипалої кишки, жовчного міхура та жовчних шляхів.
Кристалічні утворення. Кристали холестерину мають вигляд тонких безбарвних чотиригранних пластинок, іноді з "вирізаним" кутом, що нагромаджуючись одна на одну, ніби утворюють східці. У нормі зустрічаються в невеликій кількості лише в порції жовчі В. Велика кількість холестерину в порціях жовчі вказує на зміну колоїдної стійкості жовчі, трапляються в разі жовчнокам'яної хвороби.
Мікроліти – темні компактні округлі чи багатогранні утворення, які складаються з солей Ca, слизу та холестерину. У нормі в жовчі не виявляються. Мікроліти можна виявити в разі жовчнокам'яної хвороби разом із кристалами холестерину, жирних кислот і кальцію білірубінату.
Жирні кислоти мають вигляд голчатих кристалів, іноді глибок. При патології (холециститі) жирні кислоти трапляються разом із холестерином, мікролітами, кальцію білірубінатом.
Кальцію білірубінат має вигляд дрібних крупинок золотисто-жовтого та коричневого кольору, який випадає в осад, видимий макроскопічно, тому кальцію білірубінат виявляють у препаратах, виготовлених з осаду. У нормі в жовчі відсутній, випадає в осад у разі порушення колоїдної стійкості жовчі разом з холестерином і мікролітами, свідчить про інфікування жовчних шляхів, застій жовчі.
Отже, виявлення в дуоденальному вмісті кристалічних і аморфних утворень вказує на порушення колоїдної стабільності жовчі. Причиною їх появи в жовчі може бути запальний процес у жовчних шляхах, жовчнокам'яна хвороба, тривале стояння жовчі тощо.
Паразити. Лямблії. Вегетативні форми лямблій належать до класу джгутикових найпростійших і можуть паразитувати в дванадцятипалій кишці. У свіжому матеріалі вони рухливі, грушеподібну форми, а при стоянні жовчі стають нерухомі. Ось чому виявляти лямблії слід в теплій жовчі.
Цисти лямблій виявляють у калі. Вважається, що вони підтримують запальний процес у жовчному міхурі та жовчних шляхах.
Яйця гельмінтів можна виявити в разі гельмінтозів печінкових ходів, жовчного міхура та дванадцятипалої кишки (опісторхозу, фасціольозу, стронгілоідозу тощо).
Оцінка дослідження дуоденального вмісту. Дуоденіт – запалення дванадцятипалої кишки: жовч прозора, ознак дискінезії немає, порції жовчі В і С без змін, а в порції А багато слизу, в якому виявляють епітелій дванадцятипалої кишки (високий циліндричний) і лейкоцити.
Холецистит – запалення жовчного міхура: дискінезія по різному типу, порції жовчі А і С без змін, колір порції В темно - коричневий або зелений, рН 4,8; жовч каламутна, містить багато слизу; мікроскопія порції В: у слизу багато епітелію жовчного міхура (високопризматичного) і лейкоцитів.
Жовчнокам'яна хвороба: осад на дні пробірки, хруст піску при натискуванні на покривне скельце під час виготовлення нативного препарату; мікроскопія – багато кальцію білірубінату та мікролітів.
Контрольні питання:
1. Яке діагностичне значення дослідження дуоденального вмісту?
2. Що є протипоказаннями до проведення дуоденального зондування?
3. Яка методика проведення дуоденального зондування трифазним (класичним) методом?
4. Які переваги та принцип фракційного методу дуоденального зондування?
5. Яка методика проведення дуоденального зондування фракційним методом?
6. Яке діагностичне значення фракційного дуоденального зондування?
7. Що включає фізичне дослідження жовчі?
8. Які особливості мікроскопічного дослідження жовчі?
9. Які групи елементів можна виявити під час мікроскопічного дослідження жовчі? Яка морфологія цих елементів?
10. Яке діагностичне значення виявлення в жовчі під час мікроскопії різних видів елементів?
11. Яке діагностичне значення біохімічного дослідження жовчі?