Беззондові методи дослідження шлункової секреції
РН - метрія шлункового соку
Внутрішньошлункова рН-метрія належить до найбільш точних методів оцінювання функціонального стану шлунка. Принцип методу: вимірювання електрорушійної сили, що виникає під час введення в шлунок електродів внаслідок взаємодії їх із хлоридною кислотою. Коливання електрорушійної сили за допомогою рН-метра перераховуються на величини рН.
Переваги методу.
Методом внутрішньошлункової рН-метрії можна досліджувати кислотоутворювальну функцію шлунка як в базальний період секреції, так і в стимульований, після введення парентерального стимулятора (гістаміну).
Метод внутрішньошлункової рН-метрії є чутливішим і точнішим, ніж титрометричний, бо дає змогу визначати кислотність у діапазоні рН 3,5—6,9, тобто тоді, коли титрометричним методом визначається ахлоргідрія. Під час дослідження електрометричним методом ахлоргідрія встановлюється тільки при рН 8.
Отже, висока чутливість цього методу, можливість динамічного спостереження за виділенням хлоридної кислоти під час споживання їжі, а також після введення гістаміну, можливість об'єктивно реєструвати процеси кислотоутворення в різних відділах шлунка, незважаючи на домішки в шлунковому вмісті крові та жовчі, розширює діапазон оцінювання функцій шлунка, визначає високу діагностичну цінність внутрішньошлункової рН- метрії.
Незважаючи на те, що фракційний (зондовий) метод дослідження нині дає найбільш повну інформацію про секрецію шлунка, він не є фізіологічним і є обтяжливим для хворих. Неприємні відчуття під час зондування можуть змінювати діяльність шлунка, тому запропоновано беззондові методи дослідження функціонального стану шлунка, які легко переносяться хворими. Проте вони менш точні і дають орієнтовну інформацію про шлункову секрецію. Беззондові методи можна проводити в тих випадках, коли існують протипоказання до фракційного зондування: звуження стравоходу, аневризма аорти, гіпертонічна хвороба, недавня гастродуоденальна кровотеча, гострі отруєння, опіки, бронхіальна астма, вік, вагітність тощо.
Десмоїдна проба за Салі.
Принцип. Кислотність оцінюють за інтенсивністю забарвлення сечі метиленовим синім, що потрапляє в шлунок з десмоїдного мішечка після розчинення кетгуту під дією хлоридної кислоти і пепсину.
Оснащення. Метиленовий синій. Тонка гума. Кетгут № 5.
Хід дослідження. У мішечок з тонкої гуми поміщають 0,15 г метиленового синього, перев'язують кетгутом №5. Перевіряють на герметичність і дають пацієнту. Хворий ковтає десмоїдний мішечок натще, потім снідає. Через 3, 5 і 20 годин після сніданку збирає три порції сечі. У шлунку під дією хлоридної кислоти й пепсину кетгут перетравлюється, мішечок розкривається, метиленовий синій потрапляє в шлунок, всмоктується в кров і виводиться з організму з сечею. Визначають час появи та інтенсивність забарвлення сечі метиленовою синькою в голубий, синій або зелений колір.
Діагностичне значення. У нормі перша порція сечі (3 год) не забарвлена, друга (5 год) – забарвлена в світло-зелений колір, третя (20 год) – в інтенсивно-зелений або синій колір.
У разі гіперхлоргідрії забарвлені всі три порції сечі, причому друга і третя – в інтенсивно-синій колір; у разі гіпохлоргідрії забарвлена лише третя порція, перша й друга – не забарвлені; у разі ахлоргідрії всі три порції сечі безбарвні.
Методи із застосуванням йонообмінних смол.
Полягають у введенні ентерально в шлунок йонообмінних смол, зв'язаних з певним барвником і здатних обмінюватись йонами в кислому середовищі.
Принцип. У шлунку Н+-йони хлоридної кислоти витісняють еквівалентну кількість йонів барвника зі смоли; барвник всмоктується в кишках у кров і виділяється з організму з сечею, колір якої змінюється залежно від того, наскільки активно здійснювалась взаємодія в шлунку Н+-йонів з йонами барвника.
У клінічній практиці під час масових обстежень або у разі наявності у хворого протипоказань до зондування, для орієнтовного визначення кількості хлоридної кислоти поширення набули препарати "Гастротест" і "Ацидотест". Кількість хлоридної кислоти оцінюють за забарвленням сечі. Колориметрію проводять візуально за допомогою кольорової шкали. Йонообмінні смоли нетоксичні для організму.
Протипоказаннями до використання йонообмінних смол для дослідження функціонального стану шлунка є тяжкі захворювання печінки та нирок, набряки, серцева недостатність, ентероколіти.
Визначення уропепсиногену.
Близько 1% пепсиногену в шлунку всмоктується в кров і виділяється з сечею у вигляді уропепсиногену, який у кислому середовищі перетворюється на активний фермент – уропепсин.
Уропепсиноген визначають за методом Туголукова, заснованому на визначенні протеолітичної дії уропепсиногену на білки плазми крові. Дослідження здійснюють у тій же послідовності, що й під час вивчення протеолітичної активності шлункового соку, але замість останнього беруть 1 мл сечі. Результат виражають упротеолітичній активності годинної або добової сечі.
Діагностичне значення. У здорових людей за добу виділяється 38-96 мг пепсиногена, а годинна напруга уропепсиногену становить 2-3 мг/год.
Високі показники уропепсиногену можуть свідчити про виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки.
Кровотечі в хворих на рак шлунка супроводжуються низькими показниками уропепсиногену. Низькі показники уропепсиногену також свідчать про глибоку атрофію залоз шлунка.
До трактування результатів визначення уропепсиногену треба ставитися обережно, тому що в здорових людей його показники характеризуються значними коливаннями.
Контрольні питання:
1. Що таке шлунковий сік? Який склад шлункового соку в нормі?
2. У чому полягає діагностична цінність фракційного методу дослідження функціонального стану шлунка?
3. З яких етапів складається фракційний метод дослідження функціонального стану шлунка?
4. Що таке базальна секреція, стимульована секреція, годинна напруга І фази, годинна напруга II фази?
5. Які подразники шлункової секреції вам відомі? Охарактеризуйте.
6. Які переваги й недоліки ентеральних подразників?
7. Які переваги й недоліки парентеральних подразників?
8. Як одержують шлунковий сік методом фракційного зондування?
9. Охарактеризуйте фізичні властивості шлункового соку.
10. У чому полягає хімічне дослідження шлункового соку і які функції шлунка можна оцінити за допомогою хімічного дослідження?
11. Що таке загальна кислотність, вільна і зв'язана хлоридна кислота, кислотний залишок?
12. Що таке дебіт? Які види дебіту розрізняють? Які існують способи розрахунку дебіту?
13. Яке діагностичне значення виявлення молочної кислоти в шлунковому соку?
14. Що таке ферментативна активність шлункового соку?
15. Яку функцію шлунка оцінюють за допомогою мікроскопічного дослідження?
16. Яку порцію шлункового соку досліджують мікроскопічно і які елементи та групи елементів можна виявити в цій порції в нормі і в разі патології?
17. Які морфологічні особливості залишків їжі? Які препарати готують для диференціації залишків їжі?
18. Які морфологічні особливості та діагностичне значення виявлення в шлунковому соку мікробної флори?
19. Які беззондові методи дослідження функціонального стану шлунка вам відомі?